Постанова
Іменем України
18 січня 2023 року
м. Київ
справа № 133/331/17
провадження № 61-10955св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Вінницького апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Голоти Л. О., Сала Т. Б., Копаничук С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У лютому 2017 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1,
ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором.
Позов обґрунтований тим, що 19 вересня 2008 року між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № VIKWGA0000000741, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 34 703,80 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % на рік, на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 19 вересня 2018 року.
На забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором, між банком та ОСОБА_2 19 вересня 2008 року укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_2 відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник.
АТ КБ "ПриватБанк" свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, надавши позичальниці кредит у розмірі встановленому договором.
Свої зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 не виконувала належним чином, внаслідок чого станом на 10 січня 2017 року утворилась заборгованість перед банком у сумі 91 471,54 доларів США, із яких:
24 969,46 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту);
10 047,67 доларів США - заборгованість за відсотками за користування кредитом; 56 454,41 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за кредитним договором.
25 січня 2017 року банк направив на адресу відповідачів письмову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором № VIKWGA0000000741, проте вимога залишена без задоволення.
Оскільки законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, то кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом.
Посилаючись на ці обставини, АТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути
з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 24 969,46 доларів США (заборгованість за тілом кредиту), що
в еквіваленті за курсом Національного банку України (далі - НБУ) становить 674 674,81 грн.
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 07 серпня 2019 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто солідарно
з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 19 вересня 2008 року № VIKWGA0000000741 за тілом кредиту у розмірі 24 969,46 доларів США, що в еквіваленті становить
674 674,81 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що фактично отримані та використані позичальницею кошти у добровільному порядку не повернуті, тому з відповідачів солідарно на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 26 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 07 серпня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з боржниці та поручителя заборгованості, яка утворилася
у зв`язку з неналежним виконанням позичальницею взятих на себе зобов`язань.
Постановою Верховного Суду від 04 травня 2022 року касаційну скаргу
ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Вінницького апеляційного суду
від 26 лютого 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційний суд мотивував своє рішення тим, що оскільки умови кредитного договору, визначенні пунктом 8.1, є нікчемними, то апеляційному суду необхідно встановити дійсний розмір заборгованості за кредитним договором врахувавши, що банком неправомірно нараховано 900,00 доларів США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3 % від суми виданого кредиту, винагороди за резервування ресурсів
у розмірі 4,08 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк вчиняє на власну користь.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 07 серпня 2019 року скасовано, ухвалено нове про відмову
у задоволенні позову.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що позивачем не доведено розмір заборгованості за тілом кредиту у сумі 24 969,96 доларів США, оскільки до загального розміру заборгованості банком протиправно включено заборгованість за комісією у вигляді винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, а суд позбавлений можливості здійснити інший розрахунок.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У листопаді 2022 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, Верховного Суду від 23 січня
2018 року у справі № 755/7704/15, від 26 вересня 2018 року у справі
№ 159/2146/15, від 22 липня 2020 року у справі № 189/2109/18, від 16 вересня
2020 року у справі № 200/5647/18, від 20 жовтня 2020 року у справі № 456/3643/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 205/4176/18, від 02 грудня 2020 року
у справі № 284/157/20, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15,
від 03 березня 2021 року у справі № 759/14741/19, від 14 квітня 2021 року у справі № 759/11453/20, від 26 травня 2021 року у справі № 202/2543/16.
У грудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду відзив на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк", в якому заявники просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки судами різних інстанцій неодноразово надавалась позивачу можливість довести суду заборгованість за кредитним договором, яку позивач просить стягнути, проте банком не надано належних та допустимих доказів на її підтвердження.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої та третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення
у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
19 вересня 2008 між ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір
№ VIKWGA0000000741, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі
34 703,80 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % на рік (т. 1, а. с. 15-19).
У пункті 8.1 кредитного договору від 19 вересня 2008 року № VIKWGA0000000741 передбачено: 900,00 доларів США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 4,08 % річних від суми зарезервованих ресурсів та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з пунктом 7.2 договору.
Пунктом 8.1.2 кредитного договору від 19 вересня 2008 року № VIKWGA0000000741 передбачено, що у разі порушення термінів оплати на 120 календарних днів - сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту (залишку заборгованості за кредитом), відсотків, винагороди, пені (у повному обсязі) -
в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати
на 120 календарних днів.
21 лютого 2013 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору № VIKWGA0000000741, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни до кредитного договору:
1) суму заборгованості, що виникла в період із дати надання позичальнику кредиту до дати підписання цієї додаткової угоди, зменшити на 46 823,35 доларів США,
а саме: відсотки у розмірі 11 840,99 доларів США, комісію у розмірі 3 593,83 доларів США, пеню у розмірі 31 388,53 доларів США;
2) згідно зі статтями 212, 651 ЦК України у разі порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених у графіку погашення кредиту, понад 31 день позичальник сплачує банку штраф у розмірі 46 823,35 доларів США;
3) викладено пункт 8.1 кредитного договору в такій редакції: "Банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу, на строк до 19 серпня 2018 року включно, у вигляді непоновлюваної лінії у розмірі
81 527,15 доларів США" (т. 1, а. с. 20, 21).
У пункті 7 додаткової угоди до кредитного договору № VIKWGA0000000741 визначено, що при порушенні позичальником строків погашення заборгованості, зазначених у графіку погашення кредиту, за цим договором понад 1460 днів, щодо зобов`язань, строк яких не настав, сторони узгодили, що термін повернення кредиту вважається 1460 день із моменту виникнення порушення. Заборгованість за кредитом, починаючи з 1461 дня порушення, вважається простроченою. Терміни позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюється сторонами тривалістю 50 років.
На забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 19 вересня 2008 року та 07 лютого 2013 року укладено договори поруки (т. 1, а. с. 22-23).
Відповідно до пункту 6 договорів поруки поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора протягом п`яти календарних днів з моменту її отримання.
Останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором
ОСОБА_1 здійснила 27 червня 2015 року.
Станом на 10 січня 2017 року відповідачі мають заборгованість перед позивачем
у розмірі 24 969,46 доларів США (заборгованість за тілом кредиту), що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором, та
в еквіваленті за курсом НБУ станом на 01 січня 2017 року становить 674 674,81 грн (т. 1, а. с. 4-8).
25 січня 2017 року банк направив на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 письмову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором
№ VIKWGA0000000741 (т. 1, а. с. 9-14). Проте заборгованість відповідачами не погашена.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 березня 2020 року у справі призначено судово-економічну експертизу.
Згідно з висновком експерта від 04 грудня 2020 року № 595-1/12/2020 за результатами проведення судово-економічної експертизи у межах наявних
у матеріалах справи розрахунків заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ "ПриватБанк" станом на 10 січня 2017 року не узгоджується з умовами кредитного договору від 19 вересня 2008 року № VIKWGA0000000741 та розрахунковими документами щодо видачі та погашення кредиту за цим договором, а саме:
- у межах наявних матеріалів відсутні документальні підтвердження оплати страхових платежів у розмірі 345,80 доларів США (148,20 доларів США та
197,60 доларів США) на поточний рахунок страхової компанії "Інгосстрах", як передбачено умовами кредитного договору від 19 вересня 2008 року
№ VIKWGA0000000741;
- у межах наявних матеріалів відсутні оформлені, відповідно до вимог нормативно-правових актів НБУ з організації касової роботи банків документальні підтвердження видачі кредитних коштів на суму 561,31 доларів США;
- під час дослідження розрахунку станом на 10 січня 2017 року та виписок за рахунком № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 за період із 19 вересня
2008 року до 21 травня 2020 року облік заборгованості за основним боргом не узгоджується з умовами додаткової угоди від 21 лютого 2013 року до кредитного договору, а саме умовами додаткової угоди не передбачено збільшення за основним боргом (т. 2, а. с. 65-105).
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 серпня 2022 року витребувано
з АТ КБ "ПриватБанк" розрахунок заборгованості за кредитним договором
№ VIKWGA0000000741, яка була нарахована банком та сплачена позичальником відповідно до пункту 8.1 договору з урахуванням висновків Верховного Суду, що містяться у постанові від 04 травня 2022 року. За клопотанням позивача строк для виконання вимог ухвали суду продовжувався.
04 жовтня 2022 року банк до суду надав заяву у якій зазначив, що у зв`язку
з технічною неможливістю підготувати витребуваний судом розрахунок просить приєднати довідку про розмір заборгованості станом на 20 лютого 2013 року (дату, що передувала укладенню додаткової угоди від 21 лютого 2013 року) та 10 січня 2017 року (дату, станом на яку здійснено розрахунок, доданий до позову).
У судовому засіданні банком надані пояснення про технічну неможливість виготовити новий розрахунок у зв`язку з тим, що у програму банку внесені умови договору кредиту та додаткової угоди, а для нового розрахунку необхідно вказати документ на підставі якого виключені ці платежі (рішення про визнання угоди/пункту договору недійсним, додатковий договір із зміненими умовами, тощо). Оскільки такого документа немає, відсутня і підстава для перерахунку.
Відповідно до довідки, наданої АТ КБ "ПриватБанк" 04 жовтня 2022 року, розмір заборгованості ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором
із врахуванням вимог постанови Верховного Суду від 04 травня 2022 року становить:
- станом на 20 лютого 2013 року: поточне тіло кредиту - 22 226,23 доларів США, прострочене тіло кредиту - 7 837,99 доларів США, нараховані відсотки -
278,49 доларів США, прострочені відсотки - 16 018,01 доларів США, пеня - 22 377,86 доларів США.
- станом на 10 січня 2017 року: поточне тіло кредиту - 14 771,89 доларів США, прострочене тіло кредиту - 10 197,57 доларів США, нараховані відсотки -