Постанова
Іменем України
12 січня 2023 року
м. Київ
справа № 299/2447/21
провадження № 61-5772св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Виноградівського районного нотаріального округу Стойка Світлана Миколаївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 19 листопада 2021 року в складі судді Трагнюк В. Р. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 травня 2022 року в складі колегії суддів Фазикош Г. В., Джуги С. Д., Куштана Б. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 . Після смерті батька залишилося спадкове майно: будинок, розташований на АДРЕСА_1, а також земельні ділянки, на які у позивача є правовстановлюючі документи.
Спадкоємцями першої черги є позивач та дружина померлого (мати позивача) ОСОБА_2 . У встановлений законом строк ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а ОСОБА_2 подала заяву про відмову від спадщини на користь позивача.
19 квітня 2021 року приватний нотаріус Виноградівського (після ліквідації - Берегівського) районного нотаріального округу Стойка С. М. відмовила позивачу в оформленні спадщини на будинок у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на це майно. Натомість на земельні ділянки є відповідні правовстановлюючі документи та щодо них здійснюється оформлення права власності позивача на цю частину спадщини у нотаріуса.
Позивач зазначає, що прийняв спадщину у встановлений законом строк, однак не має можливості отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті батька, а саме, житловий будинок, розташований на АДРЕСА_1, тому звернувся до суду.
Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 10 червня 2021 року до участі в справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 .
Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2021 року відмовлено у прийнятті заяви відповідача ОСОБА_2 про визнання позову.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Виноградівського районного суду від 19 листопада 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого на АДРЕСА_1 . Розподілено судові витрати.
Задовольняючи позов частково та визнаючи за позивачем ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку відповідного нерухомого майна, суд першої інстанції виходив з того, що саме на цю частину будинку відкрилася спадщина та саме цю частину успадкував позивач. В позасудовому порядку він не має змоги отримати правовстановлюючий документ на це майно. Інша 1/2 частка у праві власності на це майно належить дружині спадкодавця - ОСОБА_2, оскільки в цілому цей будинок є спільною сумісною власністю подружжя. Тому після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина лише на належну йому 1/2 частку у праві власності на цей будинок.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 10 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задоволено.
Рішення Виноградівського районного суду від 19 листопада 2021 року скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що зверненню до суду з указаним позовом мало передувати вирішення питання про видачу позивачу ОСОБА_1 нотаріусом або органом чи службовою особою, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину. Відомостей про вчинення таких дій позивачем суду не надано, матеріали справи їх не містять. Зокрема, позивач не надав суду доказів, що він в установленому законом порядку подав нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину та що нотаріус відмовив йому у видачі указаного свідоцтва, отже позов про визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є передчасним, в його задоволенні слід відмовити.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
20 червня 2022 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 19 листопада 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 травня 2022 року.
У касаційній скарзі він просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 19 листопада 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 травня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 04 серпня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 19 листопада 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 10 травня 2022 року, та витребував справу з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 19 листопада 2021 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 10 травня 2022 року ОСОБА_1 вказує застосування судами норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 11 березня 2020 року у справі № 210/1609/15-ц, від 08 квітня 2020 року у справі № 130/2319/17-ц. Зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме, відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи з метою підготовки заяви про відвід судді.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
21 вересня 2022 року ОСОБА_1 надіслав до суду письмові пояснення з доданою до них копією постанови приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу Стойки С. М. від 09 вересня 2022 року № 289/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Позиції інших учасників
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходив.
Фактичні обставини, встановлені судами
ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 03 вересня 1983 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 - батько позивача ОСОБА_1 та чоловік відповідача ОСОБА_2 . Останнім місцем проживання ОСОБА_4 був будинок АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 належав на праві власності житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований на АДРЕСА_1 на підставі дубліката свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виноградівською райдержадмінсітрацією від 11 вересня 2007 року на підставі розпорядження голови Виноградівської райдержадміністрації № 210 від 15 квітня 2002 року. Будинок побудований у 1986 році, що підтверджується технічним паспортом
Відповідно до копії довідки КП "Виноградівське районне БТІ" від 15 квітня 2021 року № 318 будинок АДРЕСА_1 належав на праві власності ОСОБА_4 на підставі дубліката свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
Згідно з копією спадкової справи № 3/2020 (заведеної після смерті ОСОБА_4 ) із заявою про прийняття спадщини за законом 23 січня 2020 року звернувся позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_3 (пасинок померлого). Відповідач ОСОБА_2 23 січня 2020 року подала заяву про відмову від належної частки спадкового майна на користь ОСОБА_1 .
Згідно з довідкою виконкому Підвиногардівської сільської ради від 20 грудня 2019 року, на день смерті ОСОБА_4 з ним були зареєстровані та проживали: ОСОБА_2 - дружина, ОСОБА_3 - пасинок, ОСОБА_1 - син.
Приватний нотаріус Виноградівського районного нотаріального округу Стойка С. М. листом-роз`ясненням від 19 квітня 2020 року за вих. № 153/1-16 на усне звернення ОСОБА_1 повідомила йому, що у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа на житловий будинок з надвірними спорудами, який розташований на АДРЕСА_1, належний ОСОБА_4, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1, видати свідоцтво про право на спадщину за законом не має можливості.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За частиною першою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).