Постанова
Іменем України
18 січня 2023 року
м. Київ
справа № 127/921/20
провадження № 61-17156св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 липня 2021 року в складі судді Бойка В. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року в складі колегії суддів Денишенко Т. О., Голоти Л. О., Сала Т. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути звідповідача на його користь безпідставно набуті кошти у розмірі 640 000 грн.
Позовна заява мотивована тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 21 квітня 2001 року. З вересня 2017 року позивачу встановлена І група інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини. Через захворювання позивачу була призначена одноразова грошова допомога у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становила 640 000 грн, яку він вважає своєю особистою приватною власністю. Для отримання цих коштів позивач 26 жовтня 2017 року на ім`я відповідача видав нотаріально посвідчену довіреність. Отримавши ці кошти, відповідач розпорядилася ними на свій розсуд, позивачу вони не надавалися, на його лікування чи реабілітацію не витрачалися, але він в силу свого захворювання потребує постійного догляду, посиленого спеціалізованого лікування для відновлення можливості рухатися та говорити. Для цього необхідно залучати спеціалістів-фізіотерапевтів, масажистів, логопедів, інших фахівців. З кінця березня на початку квітня 2018 року відповідач перевезла позивача до його матері у Могилів-Подільський район Вінницької області, де догляд за ним здійснює мати позивача - ОСОБА_3 . Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 червня 2019 року шлюб між сторонами у справі розірваний. Позивач вважає, що з 01 квітня 2018 року ОСОБА_2 повинна була повернути усі отримані нею належні йому кошти в сумі 640 000,00 грн. Однак вона безпідставно ними заволоділа, через що він звернувся до суду та просив стягнути із ОСОБА_2 на його користь безпідставно набуті кошти у сумі 640 000 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 липня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Відмовляючи у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, суд першої інстанції, дійшов висновку, що спірні кошти одноразової грошової допомоги є особистою приватною власністю ОСОБА_1 . Разом з тим, вимагаючи стягнення коштів одноразової грошової допомоги з колишньої дружини, ОСОБА_1 обґрунтував позов статтею 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Вказані кошти в сумі 640 000 грн виплачені відповідачу по касовому ордеру від 13 грудня 2017 року № 312 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 26 жовтня 2017 року НМА 126698, дійсної на час її використання ОСОБА_2, та й на час розгляду справи. Тому суд не встановив виникнення позадоговірного зобов`язання з повернення вказаного майна.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 липня 2021 року - без змін.
Апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції щодо права особистої приватної власності ОСОБА_1 на одноразову грошову допомогу у сумі 640 000 грн, яка за правовою природою дійсно є видом соціального захисту військовослужбовця. Розпоряджаючись цими власними коштами, позивач 26 жовтня 2017 року видав нотаріально посвідчену довіреність своїй на той час дружині ОСОБА_2, якою, зокрема, уповноважив її реєструвати право власності, отримувати, набувати належне йому майно, грошові кошти, соціальні допомоги, цінні папери, включаючи грошові суми, страхові відшкодування, пенсійні та соціальні виплати, користуватися та розпоряджатися належними йому рахунками, коштами та цінними паперами, укладати всі дозволені законом правочини цивільно-правового характеру. За таких фактичних обставин неможливо погодитися з доводами позивача та його представника про набуття ОСОБА_2 згідно статті 1212 ЦК України цього майна (предмета спору) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), через що вона, на думку сторони позивача, зобов`язана повернути отримані кошти.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
19 жовтня 2021 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 липня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року.
У касаційній скарзі позивач просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 липня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 липня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року, і витребувано справу з суду першої інстанції.
Вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно відмовили у стягненні коштів. Відповідач отримала належні позивачу кошти, не повернула їх позивачу та не витратила на лікування позивача. Докази передачі коштів позивачу або їх витрат на його лікування у справі відсутні. Суди не надали належної оцінки всім доказам у справі, внаслідок чого ухвалили незаконні та необґрунтовані рішення.
Підставами касаційного оскарження рішень судів позивач вказує відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у спірних подібних правовідносинах. Підставою касаційного оскарження зазначено пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиції інших учасників
У грудні 2022 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк. У відзиві вона вказувала на безпідставність доводів касаційної скарги, зазначала про законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.
Фактичні обставини, встановлені судами
24 березня 2017 року у ОСОБА_1 під час перебування в зоні проведення антитерористичної операції стався інсульт.
Відповідно до посвідчення серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 є інвалідом І групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Згідно з пенсійним посвідченням № НОМЕР_2, ОСОБА_1 встановлено І групу інвалідності внаслідок війни, терміном дії - довічно.
Нотаріально посвідченою довіреністю серії НМА № 126698 від 26 жовтня 2017 року ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 бути його представником з усіма необхідними повноваженнями в усіх підприємствах установах організаціях, незалежно від форм власності, галузевої належності підпорядкування, в тому числі отримувати, набувати належне йому майно, грошові кошти, соціальні допомоги, цінні папери, включаючи грошові суми, страхові відшкодування, пенсійні та соціальні виплати, користуватися та розпоряджатися належними йому рахунками, коштами та цінними паперами без права відчуження. Строк дії довіреності - до 26 жовтня 2020 року.
Відповідно до листа № 50/08/32-3120 від 20 грудня 2019 року військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу по видатковому касовому ордеру від 13 грудня 2017 року № 312, яка отримана дружиною ОСОБА_2, на підставі довіреності від 26 жовтня 2017 року серії НМА № 126698, у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності в сумі 640 000 грн.
Відповідач ОСОБА_2 не заперечувала отримання цих грошових коштів.
Згідно з довідкою № 40/31-720 від 10 квітня 2017 року, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в військово-медичному клінічному центрі Північного регіону м. Харків з 24 березня 2017 року до 05 квітня 2017 року в нейрохірургічному відділенні. Для подальшого лікування переведений до госпіталю МВС м. Київ.
ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 05 квітня 2017 року до 29 травня 2017 року та з 29 травня 2017 року до 29 червня 2017 року, що підтверджується довідками № 135, № 104 про тимчасову непрацездатність.
Відповідно до епікризу позивача, ОСОБА_1 перебував на лікуванні в неврологічному відділенні цероброваскуляторної патології № 5 ВОПНЛ ім. акад. О.І.Ющенка з 11 червня 2018 року до 27 червня 2018 року. В результаті проведеного лікування загальний стан хворого значно покращився. Хворий з поліпшенням виписаний додому. Працездатність стійко втрачена.
Сторони перебували у шлюбі з 21 квітня 2001 року, однак фактично не проживають разом з квітня 2018 року. Шлюб між ними був розірвано на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 червня 2019 року в справі № 127/9137/19.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 вересня 2020 року у справі № 127/29550/19 первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об`єктом права спільної власності подружжя - задоволено; зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задоволено частково. Поділено спільне сумісне майно, що є об`єктом права спільної власності подружжя, а саме:
- визнано за ОСОБА_2 та за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, загальною площею 73,8 кв. м, за кожним;
визнано за ОСОБА_2 та за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку транспортного засобу - автомобіля марки (моделі) SKODA FABIA, тип - загальний легковий хетчбек-В, 2007 року випуску, синього кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_5, за кожним. Грошові кошти у сумі 640 000 грн не були предметом позову у справі № 127/29550/19.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У статті 400 ЦПК України зазначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.