1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

09 січня 2023 року

м. Київ

справа № 757/46673/20

провадження № 61-5739св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - акціонерне товариство "Українська залізниця",

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" на додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 серпня 2021 року в складі судді Остапчук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2022 року в складі колегії суддів Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов мотивував тим, що перебував у трудових відносинах з відповідачем на посаді головного фахівця відділу економічної безпеки та запобігання корупції Департаменту економічної та інформаційної безпеки Одеського регіонального управління AT "Укрзалізниця". Указував, що наказом № 1897/ос від 18 вересня 2020 року його звільнено з 23 вересня 2020 року в зв`язку з відмовою від продовження роботи після зміни істотних умов праці на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

Позивач уважав наказ про звільнення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, адже йому не були запропоновані всі наявні на підприємстві посади, зокрема в новоствореному Апараті директора з економічної та інформаційної безпеки, а також не враховано його переважне право на залишення на роботі.

ОСОБА_1 просив суд ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати наказ № 1897/ос від 18 вересня 2020 року про його звільнення з роботи, поновити його на посаді головного фахівця відділу економічної безпеки та запобігання корупції Одеського регіонального управління Департаменту економічної та інформаційної безпеки АТ "Укрзалізниця" та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року, позов задоволено:

визнано незаконним та скасовано наказ № 1897/ос від 18 вересня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 та поновлено його на посаді головного фахівця відділу економічної безпеки та запобігання корупції Одеського регіонального управління Департаменту економічної та інформаційної безпеки АТ "Укрзалізниця";

допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі;

вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі, суди дійшли висновку, що звільнення позивача відбулось з порушенням вимог закону.

Додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 25 травня 2022 року, стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 вересня 2020 року по 29 квітня 2021 року в розмірі 110 981,98 грн без урахування податків і зборів та інших обов`язкових платежів.

Судові рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу мотивовані тим, що позивач, пред`являючи позов, просив у тому числі стягнути з роботодавця середній заробіток за час вимушеного прогулу, проте вказана позовна вимога не була вирішена при розгляді справи по суті, що є підставою для ухвалення додаткового рішення в справі.

Суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають частковому задоволенню з огляду на те, що суд поновив позивача на посаді з 23 вересня 2020 року, а тому розрахунок заробітної плати повинен здійснюватися з 24 вересня 2020 року по день ухвалення рішення суду про поновлення позивача на роботі (29 квітня 2021 року). При розрахунку сум середнього заробітку суд керувався Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від № 100 від 08 лютого 1995 року.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції прийняв до уваги довідку №50 від 03 червня 2021 року, отриману позивачем від АТ "Укрзалізниця" на адвокатський запит. Суд урахував, що можливість здійснити розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу з`явилася лише після повторного звернення до роботодавця, оскільки в першій довідці відповідач послався на комерційну таємницю та запитуваної інформації не надав. За таких обставин суд уважав за можливе прийняти довідку №50 від 03 червня 2021 року як доказ.

Апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 у позовній заяві повідомив суд, що довідка про розрахунок заробітної плати буде надана після подання позовної заяви, оскільки отримання довідки потребує певного часу, тим самим виконав обов`язок, передбачений частиною другою статті 83 ЦПК України. Колегія суддів погодилася з висновками місцевого суду про те, що оскільки відповідач під час судового розгляду не надав запитуваної про розмір заробітної плати позивача інформації, а можливість здійснити розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу з`явилася лише при повторній відповіді АТ "Укрзалізниця" та надання довідки № 50 від 03 червня 2021 року, то вказаний документ можливо прийняти як доказ. Апеляційний суд указав, що розмір заробітної плати позивача є обставиною, яка підлягає обов`язковому встановленню судом у разі поновлення позивача на роботі та зазначив, що прийняття судом першої інстанції нових доказів, поданих позивачем поза межами строків, установлених частиною другою статті 83 ЦПК України, дозволило встановити дійсні обставини справи та виконати завдання правосуддя щодо справедливого розгляду справи, що не може вважатися порушенням норм процесуального права та не є підставою для скасування додаткового рішення в справі.

Аргументи учасників справи

24 червня 2022 року АТ "Українська залізниця" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 серпня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 травня 2022 року, в якій просило їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що додаткове рішення може бути ухвалене лише щодо позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази та давали пояснення, однак будь-яких доказів чи пояснень щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу сторони до ухвалення судом рішення 29 квітня 2021 року суду не надавали. Вказує, що додаткове рішення ухвалено з урахуванням довідки № 50 від 03 червня 2021 року, яка подана позивачем з порушенням установлених статтею 83 ЦПК України строків, тобто після ухвалення судом рішення по суті спору. Вважає, що позивач під час судового розгляду остаточно не сформулював позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не визначив ціну позову в цій частині, не надав суду доказів на підтвердження власних позовних вимог та намагається використати процесуальний інститут ухвалення додаткового рішення для виправлення власних помилок, допущених під час розгляду справи по суті.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху, оскільки, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження, АТ "Українська залізниця" не зазначило норму права, щодо якої відсутній висновок про її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

На виконання вимог указаної ухвали АТ "Українська залізниця" подала уточнену касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування судом пункту 1 частини першої статті 270 ЦПК України в частині доказів, які подано після ухвалення рішення у справі; вказує також, що судом установлено обставини на підставі недопустимих доказів.

Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження в справі; матеріали справи витребувано з суду першої інстанції; У задоволенні клопотання акціонерного товариства "Українська залізниця" про зупинення виконання додаткового рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 серпня 2021 року відмовлено.

У листопаді 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 30 серпня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки позивач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування судом пункту 1 частини першої статті 270 ЦПК України в частині доказів, які подано після ухвалення рішення у справі; вказує також, що судом установлено обставини на підставі недопустимих доказів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 був працевлаштований у АТ "Укрзалізниця".

Наказом АТ "Укрзалізниця" № 173/ос від 30 січня 2019 року ОСОБА_1 переведений на посаду головного фахівця відділу економічної безпеки та запобігання корупції Департаменту економічної та інформаційної безпеки Одеського регіонального управління АТ "Укрзалізниця" з посадовим окладом 11 890 грн.

Наказом АТ "Укрзалізниця" від 18 вересня 2020 року № 1897/ос ОСОБА_1 звільнено з посади головного фахівця відділу економічної безпеки та запобігання корупції Департаменту економічної та інформаційної безпеки Одеського регіонального управління АТ "Укрзалізниця" у зв`язку з відмовою від продовження роботи після зміни істотних умов праці на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.


................
Перейти до повного тексту