Постанова
Іменем України
18 січня 2023 року
м. Київ
справа № 201/2936/20
провадження № 61-11356св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та інтересах своїх дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_9, ОСОБА_10, Департамент адміністративних послуг і дозвільних процедур, орган опіки і піклування адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_11 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Антонюка О. А. від 17 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В., від 19 жовтня 2022 року.
Зміст заявлених позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та
ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_9, ОСОБА_10, Департамент адміністративних послуг і дозвільних процедур, орган опіки і піклування адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, і зняття з реєстрації.
Свої вимоги позивачі мотивували тим, що їм, а також ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на праві спільної часткової власності в рівних частинах (по 1/6) належить земельна ділянка, кадастровий номер 1210100000:03:247:0051, площею 0,1911 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Посилалися на те, що згідно з актом про знесення житлового будинку по АДРЕСА_1 від 06 вересня 2017 року на момент виходу інженера з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_12 встановлено, що житловий будинок літ. А-1 житловою площею 48, 8 кв. м, загальною площею 97,8 кв. м (дерев`яний, облицьований цеглою), споруди № 1-3 знесені. Зазначений будинок згідно з дублікатом договору купівлі-продажу НВО 928743 за реєстровим номером 258 від 13 лютого 2017 року на момент знесення належав ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_13 . Таким чином, правовстановлюючі документи та житловий будинок з відповідними будівлями та спорудами необхідно анулювати.
Вважають, що факт реєстрації ОСОБА_5 за вказаною вище адресою зі своїми дітьми ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 порушує їх право на вільне розпорядження і користування майном, зокрема, земельною ділянкою.
Враховуючи те, що спірний житловий будинок знесено та відповідачка за вказаною адресою не проживає, а у добровільному порядку з місця реєстрації зніматися не бажає, вимушені звернутися до суду із цим позовом.
Із урахуванням викладеного, позивачі просили визнати ОСОБА_5 та її дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 такими, що втратили право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1, зняти ОСОБА_5 та її дітей ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з реєстрації місця проживання за вказаною адресою.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня
2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки позивачі не надали належних та допустимих доказів на підтвердження факту повного знищення спірного об`єкту нерухомості, а також звернення власника майна із заявою щодо припинення права власності через знищення нерухомого майна. Таким чином доводи позивачів про те, що нерухоме майно, яке було розташоване на земельній ділянці та в якому зареєстрована відповідачка з дітьми, знищене, а тому право власності на нього припинене, не відповідає фактичним обставинам справи. Перешкод у здійсненні позивачами прав не встановлено. При цьому підкреслено, що зміст позовних вимог фактично зводиться до захисту права власності на земельну ділянку.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду
м. Дніпропетровська від 17 травня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову є правильним, оскільки позивачами не було доведено належними та допустимими доказами порушення їхніх прав. Встановлено, що зміст позовної заяви та доводи апеляційної скарги фактично зводяться до усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Доводи позивачів про те, що реєстрація місця проживання відповідачки за вказаною вище адресою перешкоджає у реалізації їх прав, в тому числі реєстрації нового домоволодіння, його можливого продажу, визнані необґрунтованими. Звернуто увагу, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів наявності нового домоволодіння, звернення позивачів до відповідних органів з метою реєстрації нового будинку та відповідно відмови у проведенні такої реєстрації з підстав наявності реєстрації місця проживання відповідачки з її дітьми за вказаною вище адресою.
Узагальнені доводи касаційної скарги
14 листопада 2022 року представник ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_11 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня
2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 жовтня 2022 рокуі ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявники зазначають неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених
у постанові Верховного Суду України від 05 листопада 2014 року у справі
№ 6-158цс14, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2018 року у справі
№ 766/1955/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказують на те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявники стверджують, що ними було доведено належними доказами, що об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 знищено, що підтверджується актом про знесення житлового будинку від 06 вересня 2017 року та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 102900054 від 07 листопада 2017 року, відповідно до якого на підставі вказаного акту право власності погашено і закрито відповідний розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідачка зареєструвала себе та своїх трьох дітей лише 25 вересня 2017 року у вже неіснуючому домоволодінні по АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою про склад сім`ї № 100043. Наголошують на тому, що відповідачка та її діти відповідно до положень статті 405 ЦК України не користувалися й не могли користуватися спірним нерухомим майном, оскільки домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1, було знесено до їхньої реєстрації. Окрім зазначеного, вказують, що відповідачка втратила право користування земельною ділянкою, на якій був розташований спірний будинок, оскільки відповідно до договору дарування від 26 квітня 2019 року подарувала належну їй 1/6 частину земельної ділянки ОСОБА_9 .
Реєстрація місця проживання відповідачки та її дітей за вказаною вище адресою перешкоджає їм у реалізації їх прав, в тому числі реєстрації нового домоволодіння, його можливого продажу.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 201/2936/20.
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 вересня 2017 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою про склад сім`ї .
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (дата формування 27 грудня 2019 року) ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності в рівних частинах (по 1/6) належить земельна ділянка, кадастровий номер 1210100000:03:247:0051, площею
0,1911 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1 .
Згідно з актом про знесення житлового будинку по
АДРЕСА_1 від 06 вересня 2017 року, на момент виходу інженера з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_12 встановлено, що житловий будинок літ. А-1 житлова площа 48,8 кв. м, загальна площа 97,8 кв. м (дерев`яний, облицьований цеглою), споруди № 1-3 знесені.
Згідно з копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 103204098 (дата формування
09 листопада 2017 року) на підставі акту про знесення житлового будинку по АДРЕСА_1 від 06 вересня 2017 року право власності погашено і закрито відповідний розділ, об`єкт нерухомого майна: домоволодіння, об`єкт житлової нерухомості, адреса:
АДРЕСА_1 .
У відповідності до матеріалів справи на ім`я ОСОБА_5 від імені ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 скеровано вимогу від 29 лютого 2020 року про необхідність зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.