Постанова
Іменем України
18 січня 2023 року
м. Київ
справа № 128/846/22
провадження № 61-11252св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявниця - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області у складі судді Фанда О. А. від 20 травня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Войтка Ю. Б., Стадника І. М., від 23 серпня
2022 року.
Зміст заявлених вимог та їх обґрунтування
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу обмежувального припису, в якій просила видати обмежувальний припис строком на шість місяців відносно свого племінника ОСОБА_2, заборонивши останньому перебувати в місці спільного проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1, з постраждалою особою ОСОБА_1, заборонивши ОСОБА_2 наближатися на сто метрів до місця постійного проживання ОСОБА_1 .
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона є власницею 13/25 часток житлового будинку АДРЕСА_1 . Іншим співвласником 12/25 часток житлового будинку за вищезазначеною адресою є її племінник ОСОБА_2 .
Також у їх спільній власності перебуває земельна ділянка загальною площею 0,1336 га, кадастровий номер 0520655300:02:008:0124, на якій розміщений вказаний житловий будинок з господарськими будівлями.
Заявниця посилалася на те, що після набуття у власність частини будинку та земельної ділянки ОСОБА_2 систематично вчиняє по відношенні до неї домашнє насильство психологічного характеру, погрожує спричинити їй, її доньці та онучці тілесні ушкодження, залякує, ображає, принижує, висловлюється на її адресу нецензурною лайкою, чинить перешкоди в користуванні спільною земельною ділянкою.
Крім того, ОСОБА_2 звернувся з позовом до суду з приводу виділення часток житлового будинку та земельної ділянки в натурі, не вчинивши жодних дій щодо досудового врегулювання спору.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила задовольнити її заяву та видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_2 .
Стислий виклад позицій інших учасників справи
ОСОБА_2 заперечував проти задоволення вимог ОСОБА_1, посилаючись на їх безпідставність. Зазначав, що з 2020 року він разом зі своєю родиною проживає у будинку АДРЕСА_1 . На підґрунті спорів щодо права власності та користування земельною ділянкою ОСОБА_1 систематично провокує конфлікти. Житловий будинок, співвласниками якого вони є, за своїми технічними характеристиками розділений на дві окремі квартири, які не з`єднані між собою спільними приміщеннями. Усі контакти між ними відбуваються лише на подвір`ї домоволодіння. З метою припинення психологічного та морального тиску зі сторони заявниці, що виражається у постійних безпідставних викликах поліції та соціальних служб, він намагався знайти компроміс та завершити тривалий спір щодо користування подвір`ям, пропонував вирішити це питання шляхом виділу часток будинку та подвір`я в окремі одиниці, що надало б змогу огородити подвір`я та відокремитися. Однак, в досудовому порядку вирішити спір не вдалося, внаслідок чого він був змушений звернутися до суду з відповідним позовом.
Зазначав, що протокол про адміністративне правопорушення та терміновий обмежувальний припис були складені виключно зі слів заявниці, без відібрання його пояснень, а докази щодо стану здоров`я ОСОБА_1 не підтверджують факту вчинення ним психологічного насильства.
Також зосереджував увагу суду на тому, що у разі видачі обмежувального припису він буде позбавлений доступу до єдиного житла та буде розлучений зі своєю сім`єю, що вважав непропорційним заходом.
Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 20 травня
2022 року, залишеним без змін постановлю Вінницького апеляційного суду
від 23 серпня 2022 року, заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення. Судові витрати віднесено на рахунок держави.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив із недоведеності заявлених вимог, відсутності належних і допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення домашнього насильства щодо неї особисто з боку ОСОБА_2, а також ризиків, які можуть настати у майбутньому у зв`язку із невчиненням щодо останнього обмежувального припису.
Узагальнені доводи касаційної скарги
11 листопада 2022 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 20 травня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 23 серпня 2022 року, ухвалити нове судове рішення по задоволення її заяви про видачу обмежувального припису.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявниця зазначила неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19, від 19 травня 2020 року у справі
№ 404/5203/19, від 20 травня 2020 року у справі № 673/1607/19, від 17 лютого 2021 року у справі № 766/13927/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Заявниця посилається також на те, що суди першої та апеляційної інстанції не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що ОСОБА_2 чинить систематичне психологічне насильство (постійні образи, погрози спричинення тілесних ушкоджень, залякування, приниження, вживання нецензурних висловів, перешкоджання у користуванні власністю та спільною земельною ділянкою), при цьому у матеріалах справи достатньо, на її думку, доказів, які підтверджують зазначене. Вважає, що неодноразові виклики поліції та складання відповідних протоколів про адміністративне правопорушення щодо вчинення домашнього насильства, винесення щодо ОСОБА_2 термінового заборонного припису беззаперечно свідчить про вчинення останнім домашнього насильства відносно неї та членів її родини.
Зосереджує увагу на тому, що вона є жертвою домашнього насильства зі сторони ОСОБА_3 та потребує захисту в порядку, передбаченому Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству".
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 20 травня 2022 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 23 серпня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі № 128/846/22.
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Продовжено до 03 січня 2023 року представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_4 строк на подання відзиву на касаційну скаргу
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, такими, що не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Посилається на те, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 існує спір щодо виділу в натурі часток у житловому будинку та земельній ділянці, на якій він розташований. Заявниця не погодилась вирішити зазначений спір у досудовому порядку, більш того систематично виступає ініціатором конфліктних ситуацій, а всі її звернення до правоохоронних органів виявились безпідставними. Зосереджує увагу на тому, що ОСОБА_2 з сім`єю з вересня 2022 року фактично не проживає у спірному будинку, приїздить лише на вихідних, що унеможливлює контакти з заявницею на час перегляду справи в суді касаційної інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_1, виданого виконавчим комітетом Вінницької міської ради 30 травня 2007 року, та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 75685640, ОСОБА_1 є власницею 13/25 часток житлового будинку АДРЕСА_1 .
Іншим співвласником 12/25 часток житлового будинку за вищезазначеною адресою є її племінник ОСОБА_2, що підтверджується договором дарування частини будинку від 23 січня 2020 року.
Земельна ділянка загальною площею 0,1336 га, кадастровий номер 0520655300:02:008:0124, на якій розміщений вказаний житловий будинок з господарськими будівлями, перебуває у спільній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які не можуть дійти згоди щодо порядку користування нею.
В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває цивільна справа № 128/2735/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ часток спільного житлового будинку та земельної ділянки в натурі.
Відповідно до термінового заборонного припису стосовно кривдника
від 05 квітня 2022 року, складеного відносно ОСОБА_2, зі слів заявниці
04 квітня 2022 року ОСОБА_2 о 21:55 годині за місцем спільного проживання погрожував та ображав заявницю. ОСОБА_2 заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою три доби з 15:00 год 05 квітня по 15:00 год 08 квітня 2022 року.
Свідок ОСОБА_5, яка є донькою заявниці, у суді першої інстанції повідомила, що між заявницею та ОСОБА_2 склалися неприязні стосунки через спори щодо користування спільною земельною ділянкою. Свідок пояснила, що ОСОБА_2 не хоче укладати мирову угоду у цивільній справі за його позовом до ОСОБА_1 про виділ в натурі частини житлового будинку та земельної ділянки. Висловлюється на адресу заявниці нецензурною лайкою, паркує авто на спільній земельній ділянці таким чином, щоб заявниці чинити перешкоди в користуванні своєю частиною земельної ділянки.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.