Постанова
Іменем України
11 січня 2023 року
м. Київ
справа № 761/10510/20
провадження № 61-11255св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року у складі судді Фролової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 07 червня 2021 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Немировської О. В., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Контроль" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Контроль") та товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (далі - ТОВ "Вердикт Капітал"), третя особа - ОСОБА_2, про визнання договору відступлення прав вимоги недійсним.
Позовну заяву мотивовано тим, що договір відступлення прав вимоги
за своєю правовою природою є договором факторингу, сторонами якого можуть бути виключно фінансові установи. Відповідно до постанови правління Національного банку України від 17 грудня 2015 року № 898 відкликано банківську ліцензію ПАТ "Банк" Фінанси та Кредит", у зв`язку
із цим, на думку ОСОБА_1, банк з цього часу не мав права здійснювати фінансові операції, а отже не мав права укладати договір факторингу.
ОСОБА_1 вважав, що оскільки договір про відступлення прав вимоги укладений з порушенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, тому має бути визнаний недійсним.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір про відступлення прав вимоги від 03 жовтня 2018 року без номеру, укладений між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Вердикт Капітал", відповідно
до умов якого ТОВ "Кредит Капітал" набуло прав вимоги заборгованості
за кредитними договорами, у тому числі за договором від 03 липня 2008 року № 7/АV7-07-08, укладеним між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та
ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду місті Києва від 22 жовтня
2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ "Вердикт Капітал" набуло право вимоги за кредитним договором від 03 липня 2008 року
№ 7/АV7-07-08, укладеним з ОСОБА_1 та отримало статус нового кредитора. Набуття ТОВ "Вердикт Капітал" права вимоги щодо боржника
за кредитним договором, не може вважатись фінансуванням фінансової установи, та не суперечить ознакам та змісту договору цесії, у відповідності до вимог частини третьої статті 656 ЦК України.
Правова природа договору щодо якого виник спір є іншою, а саме: він не
є договором факторингу у розумінні чинного законодавства, а є договором купівлі-продажу вимоги.
Разом із цим, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено факту порушення його прав оспорюваним правочином, тобто яким чином порушуються його права шляхом передання АТ "Банк "Фінанси та Кредит"
до ТОВ "Вердикт Капітал" прав вимоги щодо позивача (боржника
за кредитним договором).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 07 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормою права, яка підлягає застосуванню, законно та обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки оспорюваний договір не є договором факторингу та позивачем не доведено факту порушення його прав оспорюваним правочином.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, зокрема суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими,
що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства.
На думку ОСОБА_1, укладений між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит"
та ТОВ "Вердикт Капітал" оспорюваний договір за своєю юридичною природою (незважаючи на його назву як договір про відступлення прав вимоги) є договором факторингу. Цесія (уступка прав вимоги) є одним
з обов`язкових елементів відносин факторингу. Проте сама по собі назва оспорюваного у цій справі договору не змінює його правової природи.
Уклавши договір відступлення прав вимоги за кредитним договором банк отримав фінансування у розмірі 851 000,00 грн, а ТОВ "Вердикт Капітал",
у свою чергу, укладаючи вказаний договір набуло право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю прав вимоги, що відступається,
і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги. Така різниця, на думку ОСОБА_1, виразилася в отриманні ТОВ "Вердикт Капітал" від первісного кредитора таких прав щодо боржника: а) право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами; б)сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, вказаних у додатку № 1 до цього договору; в) сплати штрафних санкцій
у розмірах, передбачених основними договорами.
ОСОБА_1 зазначає, що по ньому продано кредитний портфель на суму 24 263,00 доларів США - тіло кредиту та відсотки та 6 755 078,10 грн - пеня
й штрафи за 851 000,00 грн, що, на його думку, вказує на одержання прибутку новим кредитором.
Інформація за кредитним договором, за яким було відступлено право вимоги, носить конфіденційний характер і розголошенню без згоди сторін
не підлягає. Банк під час укладення договору про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 03 липня 2008 року № 7/AV7-07-08 діяв неправомірно, зокрема: без згоди ОСОБА_1 та інших боржників, розголосив інформацію за кредитним договором.
ОСОБА_1 вважає, що укладення договору відступлення прав вимоги позбавило його усіх прав, які надані клієнтам банку як споживачам фінансових послуг, та які можуть бути захищені у судовому порядку.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 761/10510/20-ц із Шевченківського районного суду міста Києва.
У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року справу призначено
до розгляду.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
03 липня 2007 року між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав останньому кредит у розмірі 21 527,00 доларів США зі строком повернення до 02 червня 2015 року. Цільове використання коштів - придбання автомобіля. Поручителем за зазначеним кредитним договором була
ОСОБА_2 (договір поруки від 03 липня 2008 року № 7/AV7-Р).
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12 грудня
2017 року у справі № 524/3934/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь
АТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитним договором, яка складалася із заборгованості зі сплати кредиту у розмірі 14 124,36 доларів США, що еквівалентно за курсом Національного банку України (далі - НБУ) 361 159,89 грн; заборгованості із сплати процентів за користування
кредитом - 3 901,35 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ становило
99 757,52 грн; пеню за прострочення сплати коштів із повернення кредиту
та процентів за користування кредитом - 460 929,22 грн та судовий збір -
13 827,68 грн.
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 29 березня
2018 року у справі № 524/3934/16-ц рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 грудня 2017 року у частині відмови у солідарному стягненні заборгованості з фінансового поручителя
ОСОБА_2 скасоване та ухвалене нове, яким позовні вимоги АТ "Банк "Фінанси та Кредит" у цій частині задоволено. Змінено рішення у частині порядку стягнення заборгованості та судового збору, стягнуто солідарно
з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за кредитним договором яка складалася із: заборгованості
зі сплати кредиту у розмірі 14 124,36 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 361 159,89 грн; заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом - 3 901,35 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ становило 99 757,52 грн; пені за прострочення сплати коштів із повернення кредиту
та процентів за користування кредитом - 460 929,22 грн. Стягнуто
з ОСОБА_1 на користь АТ "Банк "Фінанси та Кредит" кошти у повернення сплаченого судового збору - 6 913,84 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ "Банк "Фінанси та Кредит" кошти у повернення сплаченого судового збору 6 913,84 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ "Банк "Фінанси та Кредит" витрати понесені останнім при подачі апеляційної скарги - 15 210,45 грн.
03 жовтня 2018 року на підставі результату відкритих торгів (аукціону)
з продажу прав вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення (які оформлені протоколом електронних торгів № UA-EA-2018-08-28-000031-b) між АТ "Банк" Фінанси та Кредит", від імені якого діяв ОСОБА_3
на підставі довіреності та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та ТОВ "Вердикт Капітал" укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ "Кредит Капітал" набуло права вимоги заборгованості за кредитними договорами, у тому числі за договором
від 03 липня 2008 року № 7/AV7-07-08, укладеним між ПАТ "Банк" Фінанси
та Кредит" та ОСОБА_1 (додаток № 1 до зазначеного договору).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального
чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення
від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду
та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено,
що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.