ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/3832/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
позивача: Коваленко М.О.,
відповідача: Кулик О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 (колегія суддів у складі: Попікова О.В. - головуюча, Євсіков О.О., Корсак В.А.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 (суддя Демидов В.О.),
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 (колегія суддів у складі: Попікова О.В. - головуюча, Євсіков О.О., Корсак В.А.)
та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2022 (суддя Демидов В.О.)
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 (колегія суддів у складі: Попікова О.В. - головуюча, Євсіков О.О., Корсак В.А.),
у справі № 910/3832/22
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"
про стягнення 2739028,58 грн
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст позовних вимог
1. Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" (далі - Позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - Відповідач) про стягнення 2739028,58 грн.
2. Позов мотивований наявністю підстав для нарахування відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України 2019069,45 грн інфляційних втрат та 719959,13 грн 3% річних за період з 25.05.2020 до 01.12.2021 безпідставного користування Відповідачем грошовими коштами Позивача у сумі 15800000,00 грн, про стягнення яких ухвалено рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 у справі №910/5402/21.
Стислий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2022, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022, позов задоволено повністю.
4. Судові рішення мотивовані встановленням обставин безпідставного утримання Відповідачем грошових коштів Позивача в сумі 15800000,00 грн протягом спірного періоду, які є підставою для нарахування 3% річних та інфляційних відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки Відповідач порушив позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 вказаного Кодексу.
5. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2022, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022, заяву Позивача про стягнення судових витрат задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн, у іншій частині у задоволенні заяви відмовлено.
6. Зазначені судові рішення мотивовані тим, що заявлені Позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 100000,00 грн неспіврозмірні зі складністю справи, а сума, яка підлягає стягненню з Відповідача, становить 30000,00 грн.
7. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 заяву Позивача про ухвалення додаткової постанови у справі задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 25000,00 грн, в іншій частині заяви відмовлено.
8. Додаткова постанова мотивована наявністю підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції з урахуванням їх співмірності лише в зазначеному розмірі.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
9. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та додаткове рішення (в частині часткового задоволення заяви) суду першої інстанції, постанови та додаткову постанову (в частині часткового задоволення заяви) суду апеляційної інстанції, а також ухвалити нове рішення, якими відмовити у задоволенні позовних вимог, відмовити у задоволенні заяв про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
10. Касаційна скарга мотивована наявністю підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
11. На думку Відповідача, суди першої та апеляційної інстанцій застосували положення статті 625 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 02.03.2016 у справі №6-2491цс15, про те, що частина 5 статті 11 Цивільного кодексу України не дає підстав для застосування положень статті 625 цього Кодексу в разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин; в разі стягнення безпідставно набутих чи одержаних коштів нараховуються відсотки відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України.
12. При цьому Відповідач посилається на неправильне визначення Позивачем періоду користування Відповідачем коштами в розмірі 15800000,00 грн, який має обраховуватися з моменту набрання законної сили відповідним судовим рішенням про їх стягнення, а також відсутність обов`язку з повернення вказаних грошових коштів Позивачу.
13. Також Відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц, від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 04.12.2018 у справі №911/3386/17, від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.
14. Відповідач стверджує, що Позивач не довів належними та допустимими доказами співмірність та розумну необхідність витрат на професійну допомогу, фактичного понесення таких витрат, а надана судами оцінка розміру вказаних витрат не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору в розумінні частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України з огляду на вимоги, які ставляться до адвоката. Зокрема, Відповідач наголошує на відсутності у матеріалах справи доказів, які підтверджують дійсну сплату адвокату вартості відповідних послуг.
15. Крім того, Відповідач вважає, що в оскаржуваних судових рішеннях викладено лише доводи Позивача, чим порушено вимогу щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
16. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
17. Позивач вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, ґрунтується на нормах права та позиції Великої Палати Верховного Суду.
18. Також Позивач заперечує проти доводів Відповідача про невірне обрахування періоду користування безпідставно набутими грошовими коштами та наголошує, що їх набуття відбулося поза межами договірних відносин, посилаючись на обставини, встановлені судовими рішеннями у справі №910/5402/21.
19. Крім того, Позивач зазначає, що в касаційній скарзі не наведено обґрунтованих підстав для відмови в задоволенні його заяв про стягнення з Відповідача витрат на правову допомогу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
20. Позивач (замовник) та Відповідач (оператор) уклали договір транспортування природного газу №1910000182 від 31.12.2019 (далі - Договір №1910000182), за умовами якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг (за їх наявності), які виникають при його виконанні. Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором (п.п. 2.1, 2.2 Договору №1910000182).
21. На виконання умов Договору №1910000182 та Кодексу ГТС між АТ "АКБ "КОНКОРД" (далі - Банк) та Позивачем (принципал) укладено договір про надання банківської гарантії №71.00.016440 від 24.01.2020 (далі - Договір гарантії).
22. Відповідно до абзацу 2 пункту 1.1 Договору гарантії Банк надає гарантію в забезпечення належного виконання Позивачем своїх зобов`язань перед бенефіціаром, яким є Відповідач, що виникають у Позивача у зв`язку з належним виконанням Договору №1910000182.
23. Сума гарантії, наданої Банком у межах вказаного договору, дорівнює 15800000,00 грн; цією сумою обмежується будь-яка відповідальність Банка за цим договором та гарантією; термін дії гарантії - до 30.04.2020 включно (п. 1.2 Договору гарантії).
24. 25.05.2020 Банк сплатив на користь Відповідача банківську гарантію в розмірі 15800000,00 грн у зв`язку з невиконанням Позивачем зобов`язань за Договором №1910000182.
25. Викладені обставини встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 у справі №910/5402/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2021 та постановою Верховного Суду від 08.02.2022, яким стягнуто з Відповідача на користь Позивача безпідставно набуті кошти в розмірі 15800000,00 грн.
26. Зазначені судові рішення мотивовані тим, що направлення Відповідачем платіжної вимоги до Банку щодо виконання банківської гарантії було здійснено необґрунтовано, без дотримання встановленого договором та законодавством порядку врегулювання негативного місячного небалансу природного газу, що призвело до безпідставної виплати Позивачем коштів у розмірі 15800000,00 грн.
27. Суди при вирішенні спору у справі №910/5402/21 врахували, зокрема, що рішенням Господарського суду Луганської області від 21.10.2020 у справі №913/345/20 відмовлено в позові щодо стягнення з АТ "Луганськгаз" (Позивач) заборгованості щодо неоплачених обсягів негативних добових небалансів природного газу за лютий, березень 2020 року за Договором №1910000182 у зв`язку з відсутністю в діях АТ "Луганськгаз" (Позивач) порушення норм Кодексу ГТС та умов договору.
28. Грошові кошти у сумі 15800000,00 грн були повернуті Відповідачем на рахунок Позивача 02.12.2021, що підтверджується платіжним дорученням №73971 від 02.12.2021.
Позиція Верховного Суду
29. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги.
30. При цьому Верховний Суд не приймає до уваги аргументи скаржника, які зводяться виключно до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій і не стосуються неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зокрема пунктом 1 наведеної норми, на який посилається відповідач при зверненні з касаційною скаргою.
31. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
32. Стосовно висновку щодо застосування норм права, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України, підпунктом 7 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України передбачено передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо колегія суддів або палата (об`єднана палата), яка розглядає справу в касаційному порядку, вважає за необхідне відступити від такого висновку.
33. Водночас відповідно до частини 4 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).
34. Зі змісту позовної заяви Верховний Суд вбачає, що спір у цій справі виник щодо стягнення інфляційних та 3% річних, нарахованих на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України на безпідставно набуті Відповідачем грошові кошти.
35. При вирішенні вказаного спору суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що положення статті 625 Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, а тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми та інфляційні втрати відповідно до частини 2 зазначеної статті Кодексу.
36. Заперечуючи проти наведених висновків судів, Відповідач у касаційній скарзі посилається на висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі №6-2491цс15.
37. Однак під час розгляду касаційної скарги Верховний Суд з`ясував, що Велика Палата Верховного Суду, зокрема, в постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17, викладала висновки щодо питання застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України в разі порушення позадоговірного зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 цього Кодексу.
38. Велика Палата Верховного Суду з урахуванням положень статті 536 та частини 2 статті 1214 Цивільного кодексу України зазначила, що термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях: перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу; друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
39. Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
40. Погодившись із висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 01.06.2016 у справі №910/22034/15, що стаття 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
41. Стосовно доводів про можливість застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України лише за наявності порушення боржником грошового зобов`язання Велика Палата Верховного Суду зауважила про порушення в такому випадку позадоговірного грошового зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 цього Кодексу.
42. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до наведеного висновку Великої Палати Верховного Суду. З огляду на необхідність забезпечення єдності та сталості судової практики, дотримання принципу юридичної визначеності як складового елементу верховенства права, що має важливе значення для питання довіри до судової системи, Верховний Суд у цій справі не вбачає обґрунтованих підстав для відступу від уже сформованої правової позиції.
43. Верховний Суд також враховує, що в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відступлення, зокрема, від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 02.03.2016 у справі №6-2491цс15 (на який посилається Відповідач у касаційній скарзі), що частина 5 статті 11 Цивільного кодексу України не дає підстав для застосування положень статті 625 цього Кодексу в разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.
44. Отже, встановивши після відкриття касаційного провадження, що суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права у подібних правовідносинах, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022, ухваленої за наслідками перегляду вказаного рішення, підлягає закриттю відповідно до пункту 4 частини 1 статті 296 зазначеного Кодексу.
45. У частині оскарження Відповідачем судових рішень, ухвалених за наслідками розгляду заяв Позивача щодо стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу Верховний Суд виходить з такого.
46. За приписами пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
47. Пункт 2 частини 5 статті 238 та підпункт (в) пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України передбачають зазначення у резолютивних частинах, відповідно, рішення та постанови суду апеляційної інстанції розподілу судових витрат, зокрема, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
48. За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України, якщо судом не вирішено питання про судові витрати, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.