ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/20675/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко О.В.
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" представник позивача - Конопля А.М., адвокат, ордер № 1248509 від 06.07.2022,
відповідач - Державне підприємство "Адміністрація морських портів України"
представник відповідача -Мельников Д.О., довіреність від 02.09.2022 (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.)
розглянув у відкритому судовому засіданні (в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку за посиланням на офіційний вебпортал судової влади України vkz.court.gov.ua.) заяву
Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот"
про покладення витрат на професійну правничу допомогу
у справі за позовом
Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот"
до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
про відшкодування збитків у розмірі 2 196 440,31 грн.
ВСТАНОВИВ:
1. Постановою від 13.12.2022 Верховний Суд касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - відповідач, ДП "Адміністрація морських портів України") залишив без задоволення;
постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі № 910/20675/20 залишив без змін.
2. Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (далі - позивач, ПрАТ "СК "Укррічфлот") звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із заявою про покладення на ДП "Адміністрація морських портів України" витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/20675/20, пов`язаних з розглядом касаційної скарги ДП "Адміністрація морських портів України".
3. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду заяви у справі № 910/20675/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Білоус В.В., суддя - Жуков С.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу від 21.12.2022.
4. Ухвалою від 09.01.2023 Верховний Суд прийняв заяву ПрАТ "СК "Укррічфлот" про покладення витрат на професійну правничу допомогу;
повідомив учасників справи, що розгляд заяви Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" про покладення витрат на професійну правничу допомогу відбудеться 17.01.2023 о 12:15.
5. Ухвалою від 13.01.2023 Верховний Суд задовольнив клопотання ДП "Адміністрація морських портів України" про проведення судового засідання дистанційно у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
6. 22.12.2022 засобами електронного зв`язку від ДП "Адміністрація морських портів України" надійшло клопотання про залишення без розгляду заяви ПрАТ "СК "Укррічфлот" про покладення витрат на професійну правничу допомогу.
7. В судове засідання 17.01.2022 прибули уповноважений представник позивача (особисто) і уповноважений представник відповідача (в режимі відеоконференції) і надали пояснення по суті заяви.
8. Надаючи оцінку доводам представника відповідача щодо наявності підстав для залишення клопотання про розподіл судових витрат без руху, колегія суддів вважає, що відповідне клопотання задоволенню не підлягаю, з огляду на таке.
9. Відповідно до частини першої статті 116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. При цьому частиною четвертою статті 116 ГПК України визначено, що якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
10. Постанова Верховного Суду була прийнята 13.12.2022, тому, враховуючи наданий заявнику положеннями частини восьмої статті 129 ГПК України п`ятиденний строк на подання відповідного клопотання та перебіг процесуального строку відповідно до положень статті 116 ГПК України, останнім днем подання відповідного клопотання є 19.12.2022, оскільки закінчення п`ятиденного строку припадає на вихідний день.
11. З матеріалів справи вбачається (з відмітки на конверті та описі вкладенні до поштового відправлення), що датою подання відповідного клопотання є 19.12.2022, тобто, зазначене клопотання подано заявником в межах строків, визначених положеннями статей 116, 129 ГПК України.
12. Посилання відповідача на те, що позивач не додав до відзиву на касаційну скаргу розрахунок судових витрат та будь-які документи на підтвердження попереднього детального розрахунку судових витрат, колегією суддів не приймаються, оскільки позивач зазначав у відзиві на касаційну скаргу про те, що відповідні докази будуть подані в межах строку, визначеного положеннями частини восьмої статті 129 ГПК України, а положення статті 124 ГПК України не встановлюють обов`язку сторони надавати докази на підтвердження відповідних судових витрат разом з наданням попереднього розрахунку суми судових витрат.
13. Крім того, згідно з частиною другою статті 124 ГПК України суд наділений правом, а не обов`язком відмовити стороні у відшкодуванні відповідних судових витрат у разі неподання нею попереднього розрахунку суми судових витрат.
14. Розглянувши клопотання ПрАТ "СК "Укррічфлот" щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви позивача з таких підстав.
15. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
16. Частина сьома статті 43 Конституції України передбачає, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
17. Частинами першою, третьою статті 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
18. Зазначеним приписам Конституції України кореспондує стаття 16 ГПК України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
19. Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
20. Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги.
21. Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
22. Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
23. Згідно зі статтею 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
24. Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
25. Частинами першою, другою статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
26. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
27. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
28. Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права у суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
29. Виходячи із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі доказів, які подаються сторонами до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
30. Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку із недоведеністю їх наявності у порядку, передбаченому положеннями частини третьої статті 13, частини першої статті 74, статей 76-77 ГПК України.
31. Водночас, у розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог, передбачених частиною четвертою статті 126 ГПК України щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, ціною позову. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
32. Разом з тим, слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат", тому колегія суддів звертає увагу на таке.
33. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
34. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;