ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2023 року
м. Київ
справа №580/1526/20
адміністративні провадження №К/9901/2185/21, №К/9901/12607/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетингові технології" до Виконавчого комітету Черкаської міської ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Дизайн", Товариство з обмеженою відповідальністю "Група Венето", про визнання протиправним та скасування рішення в частині, за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркетингові технології" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020 та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2021, прийняті у складі колегії суддів Лічевецького І.О., Шурка О.І., Оксененка О.М.,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркетингові технології" (далі також ТОВ "Маркетингові технології", Товариство, позивач) звернулося з позовом до Виконавчого комітету Черкаської міської ради (далі також відповідач), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа Дизайн", Товариство з обмеженою відповідальністю "Група Венето", у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати Порядок розміщення зовнішньої реклами в м. Черкаси, затверджений рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 17.06.2009 №752, в частині:
встановлення п`ятирічного строку дії дозволу, передбаченого пунктами 4.2 та 6.3.6;
встановленого триденного строку в другому абзаці пункту 6.1.2;
встановленого п`ятиденного строку в третьому абзаці пункту 6.1.2;
встановленого п`ятиденного строку в п`ятому абзаці пункту 6.1.5;
встановленого тримісячного строку в першому абзаці пункту 6.1.3;
встановленого п`ятнадцятиденного строку в пункті 6.3.1;
встановленого п`ятиденного строку в першому абзаці пункту 6.3.2;
вчинення дій заявником щодо одержання погоджень, висновків та інших документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру, передбачених четвертим абзацом пункту 6.1.2, першим абзацом пункту 6.1.5, пунктом 6.2.5, пунктом 6.2.6 (далі також спірний, оскаржуваний Порядок).
2. У позовній заяві наводились аргументи про те, що в силу приписів статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом. Документи дозвільного характеру видаються безоплатно, на необмежений строк, якщо інше не встановлено законом. Дії щодо одержання погоджень, висновків та інших документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру, вчиняються дозвільним органом, що оформляє документ дозвільного характеру, без залучення суб`єкта господарювання.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15.09.2020 у задоволенні позову відмовлено.
4. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що як Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", так і Типовими правилами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067 на виконання Закону України "Про рекламу", до відання виконавчих органів, зокрема, міських рад віднесено власні (самоврядні) повноваження щодо надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами. Поряд із цим, суд першої інстанції наголосив, що порядок розміщення реклами, встановлений виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, повинен відповідати Типовим правилам і з ними узгоджуватись.
5. Суд першої інстанції установив, що оскаржувані позивачем пункти 4.2 та 6.3.6 спірного Порядку, якими передбачено, що дозвіл видається строком на 5 років, якщо менший строк не зазначено у заяві або не встановлено погодженням власника місця розташування спеціальної конструкції або уповноваженим органом (особою), відповідають пункту 23 Типових правил, відповідно до яких дозвіл видається строком на 5 років, якщо менший строк не зазначено у заяві.
6. У рішенні суду першої інстанції також констатовано, що строки, передбачені у другому абзаці пункту 6.1.2, в третьому абзаці пункту 6.1.2, в п`ятому абзаці пункту 6.1.5, в першому абзаці пункту 6.1.3, в пункті 6.3.1, в першому абзаці пункту 6.3.2, узгоджуються з термінами, які визначені Типовими правилами (пункти 10, 11, абзац п`ятий пункту 13, пункти 16, 19, 20), та використані відповідачем при прийнятті оскаржуваного Порядку.
7. За висновками суду першої інстанції, вчинення дій заявником щодо одержання погоджень, висновків та інших документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру, передбачених четвертим абзацом пункту 6.1.2, першим абзацом пункту 6.1.5, пунктом 6.2.5, пунктом 6.2.6 спірного Порядку, також передбачено абзацом другим пункту 10, пунктом 13, пунктом 16, абзацом четвертим пункту 20 Типових правил та правомірно використані відповідачем при прийнятті оскаржуваного Товариством Порядку.
8. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірний Порядок в оскаржуваній позивачем частині прийнятий у відповідності до Типових правил, правом відступу від яких відповідач не наділений, а дії виконавчого комітету щодо затвердження цього нормативно - правового акту відповідають вимогам частини другої статті 19 Конституції України, є правомірними.
9. Крім того, судом першої інстанції відзначено, що позивач фактично не погоджується з постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, якою затверджено Типові правила, однак доказів оскарження ним чи іншими особами вказаної постанови Уряду до суду не надано та не зазначено про такі докази. Постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067, станом на час розгляду справи, є чинною, а тому підлягала обов`язковому врахуванню відповідачем при прийнятті Порядку в частині, яка оскаржується.
10. Враховуючи вищевказане та доводи позивача, суд першої інстанції відзначив, що Товариством обрано не належний спосіб захисту.
11. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову, а саме - визнано незаконними та нечинними абзац четвертий пункту 6.1.2, абзац перший пункту 6.1.5, пункт 6.2.5, пункт 6.2.6 Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Черкаси, затвердженого рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради №752 від 17.06.2009, в частині покладення на заявника обов`язку із вчинення дій щодо одержання погоджень, висновків та інших документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру. В іншій частині позову відмовлено.
12. Приймаючи таку постанову, апеляційний суд зазначав, що Типові правила розміщення зовнішньої реклами на момент їх затвердження не суперечили Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".
13. Порівнявши зміст оскаржуваних Товариством норм Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Черкаси з Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами у вищевказаній редакції, апеляційний суд встановив, що оскаржуваний Порядок станом на момент його затвердження відповідав положенням цих Типових правил.
14. Апеляційний суд відзначав, що Закон України "Про рекламу" не містить положень які регулюють порядок видачі документів дозвільного характеру, а також визначають строк їх видачі та строк дії цих документів. При цьому, право визначати процедуру видачі дозволів на розміщення реклами цим Законом делеговано Кабінету Міністрів України.
15. Беручи до уваги те, що Порядок розміщення зовнішньої реклами в м. Черкаси у частині строку видачі дозволу на розміщення реклами та у частині строку його дії не суперечить Типовим правилам розміщення зовнішньої реклами, колегія суддів не знайшла підстав для задоволення позову у цій частині.
16. Разом з тим, судом апеляційної інстанції підкреслено, що стаття 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" імперативно визначає, що дії щодо одержання погоджень, висновків та інших документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру, вчиняються дозвільним органом, що оформляє документ дозвільного характеру, без залучення суб`єкта господарювання. Будь яких винятків із цього правила не існує.
17. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Порядок розміщення зовнішньої реклами в м. Черкаси у частині покладення на заявника обов`язку з вчинення дій щодо одержання погоджень, висновків та інших документів, необхідних для видачі документа дозвільного характеру - є незаконним.
18. Окрім цього, Товариством до суду апеляційної інстанції було подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат. Позивач вказував, що судом апеляційної інстанції не вирішено питання розподілу судових витрат у зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з чим просив стягнути з відповідача на його користь 2102,00 грн. судового збору, а також 22634,80 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
19. Вирішуючи це клопотання, апеляційний суд встановив, що подані заявником документи підтверджують фактичне надання йому правничої допомоги адвокатом і розмір понесених у зв`язку з цим витрат, а оскільки відповідач правом подання клопотання про зменшення таких витрат із обґрунтуванням їх неспівмірності не скористався, то й підстави для їх зменшення відсутні.
20. Водночас, суд апеляційної інстанції, враховуючи приписи частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що позовні вимоги задоволено частково (задоволено одну з трьох позовних вимог), дійшов висновку про наявність підстав для пропорційного розподілу понесених Товариством витрат відповідно до розміру задоволених позовних вимог.
21. За результатом розгляду клопотання позивача про ухвалення додаткового судового рішення, суд апеляційної інстанції установив, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу становить 22634,80 грн., а враховуючи положення частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодуванню підлягають 7544,93 грн. (22634,80/3), тобто пропорційно до задоволених позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
22. Не погоджуючись із вищевказаними постановами апеляційного суду, ТОВ "Маркетингові технології" подало касаційні скарги в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить:
- скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020 в частині відмови у задоволенні позову і ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову;
- скасувати додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2021 та стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу, понесені в судах першої та апеляційної інстанцій у повному обсязі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
23. Як встановлено судами попередніх інстанцій ТОВ "Маркетингові технології" провадить господарську діяльність у сфері зовнішньої реклами.
24. Основними видами рекламних конструкцій, які встановлює та експлуатує позивач, є рекламні щити (біл-борди) та сіті-лайти (спеціальні стенди на опорах, що можуть підсвічуватися), на розміщення яких необхідний дозвіл.
25. Порядок розміщення зовнішньої реклами в м. Черкаси затверджено рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради №752 від 17.06.2009, яке є предметом цього спору в оскаржуваній Товариством частині.
26. Вказаний Порядок опубліковано в газеті "Місто", № 26 (748) за 24.06.2009.
27. Згідно пункту 4.1 вищевказаного Порядку, розміщення зовнішньої реклами у м. Черкаси провадиться на підставі дозволів, що видаються робочим органом на підставі рішення та у порядку, встановленому виконавчим комітетом Черкаської міської ради.
28. Пунктом 4.2 цього ж Порядку установлено, що дозвіл видається строком на п`ять років, якщо:
- менший строк не зазначено у заяві розповсюджувача зовнішньої реклами;
- менший строк не встановлено погодженням власника місця розташування спеціальної конструкції або уповноваженим органом (особою), з урахуванням погодження утримувачів інженерних комунікацій та інших уповноважених осіб.
29. Відповідно до абзаців 2, 3, 4 пункту 6.1.2 Порядку за наявності документів, передбачених пунктом 6.1.1 цих Правил, заява протягом трьох днів з дати її надходження реєструється робочим органом в журналі реєстрації заяв та дозволів на розміщення зовнішньої реклами, який ведеться за формою згідно із Зразком №3 цього Порядку. Журнал повинен бути прошитий, а його сторінки пронумеровані. На останній сторінці журналу робиться запис про кількість сторінок, який засвідчується підписом керівника робочого органу, скріпленим печаткою.
Робочий орган протягом п`яти днів з дати реєстрації заяви перевіряє місце розташування рекламного засобу, зазначене у заяві, на предмет наявності на це місце пріоритету іншого заявника або надання на заявлене місце зареєстрованого в установленому порядку дозволу. Після перевірки місця керівник робочого органу приймає рішення про встановлення за заявником пріоритету на заявлене місце або про відмову у встановленні пріоритету.
У разі прийняття рішення про встановлення пріоритету робочий орган видає заявнику для оформлення два примірники дозволу (бланки) за формою згідно із Зразком №4 цього Порядку та визначає заінтересовані органи (особи) з якими необхідно їх погодити.
30. Абзацом першим пункту 6.1.3 спірного Порядку передбачено, що пріоритет заявника на місце розташування рекламного засобу встановлюється строком на три місяці з дати прийняття керівником робочого органу відповідного рішення.
31. Відповідно до абзаців 1, 5 пункту 6.1.5 Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Черкаси протягом строку, зазначеного у пункті 6.1.3 цього Порядку заявник оформлює обидва примірники дозволу та подає їх робочому органу разом із супровідним листом, в якому зазначається реєстраційний номер заяви.
Протягом п`яти днів з дати прийняття керівником робочого органу рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, продовження строку, на який встановлено зазначений пріоритет, заявник подає робочому органу копію укладеного ним договору та копію документа, що підтверджує внесення відповідної плати.
32. Згідно пунктів 6.2.5, 6.2.6 вищезазначеного Порядку погодження дозволу з відповідними організаціями здійснюється заявником.
У разі відмови у погодження дозволу органами (особами), заявникові надсилається вмотивоване повідомлення про відмову за підписом уповноваженої особи підприємства, установи та організації. Відмова у погодженні дозволу може бути оскаржена у порядку, встановленому законодавством.
33. Відповідно до пунктів 6.3.1, 6.3.2 Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Черкаси робочий орган протягом не більш як п`ятнадцяти робочих днів з дати одержання належним чином оформлених двох примірників дозволу розглядає заяву, готує і подає виконавчому комітету Черкаської міської ради пропозиції та проект відповідного рішення.
Виконавчий комітет протягом п`яти робочих днів з дати одержання зазначених пропозицій приймає рішення про надання дозволу або про відмову у його наданні.
У разі прийняття рішення про надання дозволу керівник робочого органу протягом п`яти робочих днів підписує обидва примірники дозволу та скріплює їх печаткою робочого органу.
Перший примірник дозволу видається заявникові, а другий - залишається робочому органу для обліку та контролю. Видача дозволу реєструється в журналі реєстрації.
Рішення про відмову у надання дозволу надсилається робочим органом протягом п`яти днів з дати його прийняття.
34. За змістом пункту 6.3.6 оскаржуваного Порядку дозвіл надається строком на 5 (років), якщо менший строк не зазначено у заяві. При цьому дозвіл не може бути виданий на термін, більший, ніж погоджений з власником місця розташування спеціальної конструкції.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
35. В обґрунтуванні доводів та вимог касаційної скарги, поданої на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020, Товариство зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067 "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами", а отже й самі Типові правила, затверджені нею, не приведені у відповідність із нормами Закону України від 06.09.2005 №2806-IV "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", з ним не узгоджуються і йому не відповідають.
36. Скаржник наголошує, що в силу вимог частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
37. Товариство стверджує, що положення вищезазначеної норми процесуального права підлягали застосуванню у справі, яка розглядається, однак, суди обох інстанцій, вирішуючи цей спір, її не застосували.
38. Як зазначається у касаційній скарзі, суди обох інстанцій дійшли висновків про те, що Закон України "Про рекламу" делегував питання встановлення правил розміщення зовнішньої реклами Кабінету Міністрів України. Позивач проти такого висновку не заперечує, бо він очевидний.
39. Однак, на думку позивача, факт делегування повноважень Кабінету Міністрів України не означає, що постанова Кабінету Міністрів України автоматично прирівнюється за своєю юридичною силою до Закону. Інакше порушується ієрархія законодавчих актів, закріплених Конституцією України.
40. Тому, на думку позивача, суди попередніх інстанцій мали б застосовати до спірних правовідносин положення частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" у їх системному взаємозв`язку.
41. На переконання Товариства, суди першої та апеляційної інстанцій під час вирішення цього спору неправильно застосували й приписи частини другої статті 19 Конституції України, оскільки в ній йдеться, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
42. Згідно з аргументами позивача, у вищевказаних положеннях Конституції України не йдеться, що нормативно- правовий акт органу місцевого самоврядування здійснюється лише на підставі постанови Уряду, яка, до речі, є підзаконним нормативним актом.
43. Звертається увага Товариством й на висновки Конституційного Суду України, відповідно до яких органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України" (п. 4 рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009 року). Тобто, актами Кабміну відповідач керується, якщо вони відповідають Конституції та законам, як актам вищої юридичної сили, оскільки може діяти виключно на підставі останніх.
44. Зокрема, у касаційній скарзі акцентується увага на тому, що, враховуючи положення частини першої статті 1, частини першої статті 16 Закону України "Про рекламу" та частини першої статті 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", встановлення рекламних конструкцій (споруд) біл-бордів та сіті-лайтів в конкретних місцях здійснюється з дозволу виконавчих органів місцевих рад, які є дозвільними органами, та які зобов`язані керуватися саме вищевказаним Законом.
45. Таким чином, Товариство переконане, що робочий орган виконкому м. Черкаси та сам виконком м. Черкаси у питаннях регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами, крім законів та постанови Кабінету Міністрів України, як актів вищої юридичної сили, керується оскаржуваним Порядком, згідно пункту 6.3.6 якого "Дозвіл надається строком на 5 (п`ять) років, якщо менший строк не зазначено у заяві...". Водночас, згідно абзацу четвертого частини першої статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", "документи дозвільного характеру видаються безоплатно, на необмежений строк, якщо інше не встановлено законом."
46. Тому, за позицією Товариства, встановлення Порядком розміщення зовнішньої реклами в м. Черкаси строку дії дозволу - 5 років - суперечить вищеназваним приписам закону, яким визначено, що строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа визначається законом. Станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин закону, який би встановлював строк дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами - не існує, що, на думку скаржника, не надає відповідачу повноважень самостійно визначати такий строк.
47. Крім того, у касаційній скарзі наявні міркування про те, що загальний строк дозвільної процедури, встановленої відповідачем у оскаржуваних приписах Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Черкаси, суперечить строку, встановленому абзацом четвертим частини першої статті 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", для видачі документів дозвільного характеру, який становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом. Закон України "Про рекламу" або інший закон, який врегульовує правовідносини щодо розміщення реклами, не передбачає іншого строку для надання дозволу для розміщення зовнішньої реклами.
48. За наведеного, у касаційній скарзі презюмується, що й відповідні положення (абзацу другого пункту 6.1.2, абзацу третього пункту 6.1.2, абзацу п`ятого пункту 6.1.5, абзацу першого пункту 6.1.3, пункту 6.3.1, абзацу першого пункту 6.3.2) вказаного Порядку, якими визначено частини цього строку, є протиправними та підлягають скасуванню.
49. Висновки ж судів попередніх інстанцій, на думку Товариства, вищевикладеним положенням законодавства не відповідають і не ґрунтуються на їх правильному застосуванні та дотриманні норм процесуального права, у зв`язку з чим позивач просить касаційну скаргу задовольнити.
50. Відповідач вищевказані доводи та вимоги Товариства заперечує й у відзиві на касаційну скаргу викладає такі аргументи:
- оскаржуваний Порядок затверджений на виконання статті 16 Закону України "Про рекламу", а також відповідно до Типових правил розміщення зовнішньої реклами;
- зміст цього Порядку в цілому та у оскаржуваних позивачем положеннях відповідає змісту вищевказаних Типових правил та встановленій на всій території України усталеної практики надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами;
- надання дозволу на розміщення реклами в порядку, встановленому законодавством, в силу вимог підпункту 13 пункту "а" частини першої статті 30 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад і віднесено до їх відання як власне (самоврядне) повноваження.
- Порядок розміщення зовнішньої реклами в м. Черкаси, який оскаржується в частині, прийнятий з дотриманням процедури і опублікований згідно закону, а доказів зворотного до судів попередніх інстанцій не надано і таких обставин не встановлено;
- порядок розміщення реклами, встановлений виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, повинен відповідати Типовим правилам і з ними узгоджуватись, про що вказувалось Верховним Судом у постанові від 05.12.2019 у справі №183/3656/15;
- оскільки оскаржувані пункти Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Черкаси прийняті у відповідності до Типових правил, правом відступу від яких відповідач не наділений, то за таких умов виконавчий комітет у спірних правовідносинах діяв відповідно до частини другої статті 19 Конституції України;
- обов`язок виконавчого комітету місцевої ради затвердити Правила розміщення зовнішньої реклами на основі Типових правил безпосередньо випливає зі статті 16 Закону України "Про рекламу", норми якого мають таку ж саму юридичну силу, як і норми Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності";
- норми Закону України "Про рекламу" є спеціальними у спірних правовідносинах, а тому мають пріоритет у застосуванні перед нормами Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", який відносин щодо розміщення реклами безпосередньо не врегульовує;
- позивач обрав невірний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки фактично не погоджується з положеннями Типових правил і рішенням Уряду, якими вони затверджені, які, однак, ніким не оскаржені й не скасовані, є чинними, обов`язковими до виконання на усій території України, фактично діють і регулюють відповідну сферу суспільних відносин, а тому навіть у разу задоволення цього позову відповідач повинен буде в силу приписів статті 16 Закону України "Про рекламу" прийняти аналогічний порядок розміщення реклами, який за змістом усе одно повинен буде відповідати Типовим правилам. Тому, задоволення цього позову не призведе до відновлення прав Товариства, які воно вважає порушеними.
51. З цих підстав відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить у її задоволенні відмовити, а ухвалені судами попередніх інстанцій судові рішення в частині, у якій вони оскаржуються Товариством, - залишити без змін.
52. У касаційній скарзі на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2021 висловлюються мотиви про те, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме - неправильно здійснено розподіл судових витрат.
53. Товариство вважає, що дане рішення є правильним по своїй суті, якщо Верховний Суд залишить в силі постанову апеляційного суду від 17.12.2020, однак якщо Верховний Суд задовольнить касаційну скаргу позивача, скасувавши цю постанову, то судові витрати підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
54. Тобто, на переконання Товариства, за умови скасування Верховним Судом рішення апеляційного суду від 17.12.2020, розподіл судових витрат, наведений в оскаржувані постанові, буде здійснено із порушенням норм частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
55. У відзиві на касаційну скаргу Товариства, подану на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2021, відповідач вважає, що норми процесуального права апеляційним судом було дотримано і правильно розподіллено судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом цієї справи, пропорційно до частини задоволених позовних вимог.
56. З цих підстав відповідач просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2021 залишити без змін.
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
57. Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності визначає Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів.
58. Відповідно до статті 4 вищевказаного Закону, яка встановлює основні вимоги до дозвільної системи у сфері господарської діяльності, в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин та на дату звернення Товариства до суду з цим позовом, виключно законами, які регулюють відносини, пов`язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються, зокрема, строк видачі документа дозвільного характеру або відмови у його видачі (абзац п`ятий частини першої), строк дії документа дозвільного характеру або необмеженість строку дії такого документа (абзац восьмий частини першої).
59. Основні вимоги до порядку видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, анулювання документів дозвільного характеру встановлює стаття 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", за приписами абзаців першого, другого, четвертого частини першої якої порядок проведення дозвільної (погоджувальної) процедури, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Порядок проведення дозвільної (погоджувальної) процедури, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру, що законами України віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом. Документи дозвільного характеру видаються безоплатно, на необмежений строк, якщо інше не встановлено законом.
60. Згідно з положеннями підпункту 13 пункту "а" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.
61. Засади рекламної діяльності в Україні визначає Закон України "Про рекламу" і регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.
62. Статтею 3 вищевказаного Закону встановлено, що законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про рекламу, застосовуються правила міжнародного договору.
63. Основними принципами реклами, у розумінні частини першої статті 7 Закону України "Про рекламу", є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди.
64. Розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 16 Закону України "Про рекламу".
65. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067 затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами, яким в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено таке:
строк видачі дозволу або надання письмового повідомлення про відмову у його видачі становить 10 робочих днів (абзац четвертий пункту 10);
видача дозволу погоджується робочим органом з власником місця або уповноваженим ним органом (особою), а також з: Мінкультури - у разі розміщення зовнішньої реклами на пам`ятках національного значення, в межах зон охорони цих пам`яток, історичних ареалів населених місць; органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями - у разі розміщення зовнішньої реклами на пам`ятках місцевого значення, а також в межах зон охорони цих пам`яток; утримувачем інженерних комунікацій - у разі розміщення зовнішньої реклами в межах охоронних зон цих комунікацій; Укравтодором або власниками автомобільних доріг та Національною поліцією - у разі розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг.