ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2023 року
м. Київ
справа № 686/7636/22
провадження № 51-2797км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6,
захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_8, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6, на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 травня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду
від 13 липня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022243000000667 від 02 квітня 2022 року, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
с. Іванівка Білозерського району Херсонської області, який згідно з матеріалами кримінального провадження проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 17 травня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
Згідно з цим вироком ОСОБА_6 в умовах воєнного часу 01 квітня 2022 року близько 12:12 на території Товариства з обмеженою відповідальністю "РИНОК САРДОНІКС", яке розташоване на вул. Геологів у м. Хмельницькому, в секторі "Г" біля кіоску № 17 повторно таєно викрав належну ОСОБА_9 дорожню сумку вартістю 736 грн.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 13 липня 2022 року вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 травня 2022 року стосовно ОСОБА_6 залишив без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого
та захисника ОСОБА_8 - без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити вищезазначені судові рішення, призначити ОСОБА_6 більш м`яке покарання, застосувавши положення ст. 69 КК України, та на підставі ст. 75 цього Кодексу звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням.
Стверджує, що засуджений не міг адекватно оцінювати той факт, що вчиняє злочин в умовах воєнного стану, адже має стійкий розлад психіки, раніше був наркозалежний, а зараз має й інші тяжкі захворювання.
Наголошує, що ОСОБА_6 в суді вину визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, активно сприяв у розкритті кримінального правопорушення, повернув викрадене потерпілому, а тому вважає, що шкода останньомузаподіяна не була. Стверджує,
що процесуальна поведінка ОСОБА_6 свідчить про можливість його виправлення
без ізоляції від суспільства або ж при застосуванні більш м`якого покарання.
На думку захисника, оскаржені судові рішення в частині застосування положень статтей 69, 75 КК України до обвинуваченого не відповідають приписам статтей 370 та 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_7 і засуджений ОСОБА_6 підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу захисника необґрунтованою і просив залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені
в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та кваліфікація дій засудженого
у касаційному порядку не оспорюються.
Зі змісту поданої касаційної скарги убачається, що захисник фактично порушує питання про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості
й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду в ході призначення покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, у яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття,
які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається
не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, під час врахування пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначення "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання
- конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта.
Статтями 50 і 65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій,