Постанова
Іменем України
20 січня 2023 року
м. Київ
справа № 570/1908/20
провадження № 61-750св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 22 червня 2021 року у складі судді Штогуна О. С. та постанову Рівненського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Ковальчук Н. М., Хилевича С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила:
- визнати недійсним заповіт ОСОБА_3, посвідчений секретарем Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області Мельник Н. В. 12 липня 2000 року, реєстраційний № 88;
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене Рівненською районною державною нотаріальною конторою Рівненської області 29 жовтня 2002 року, реєстраційний № 1-2266;
- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене 17 вересня 2018 року приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Дацюк С. Г., реєстраційний № 1125.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що в провадженні Рівненського районного суду Рівненської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до неї, її дітей і внука про усунення перешкод в користуванні майном, у якому остання просила суд виселити їх з житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .
Стверджує, що право власності на даний будинок набуто ОСОБА_2 з порушенням закону.
Спірний будинок на праві приватної власності належав ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, та є чоловіком ОСОБА_4 і батьком ОСОБА_5 (чоловік позивача).
Після смерті ОСОБА_3 вказане майно успадкувала його дружина ОСОБА_4, про що Рівненською районною державною нотаріальною конторою Рівненської області 29 жовтня 2002 року видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 1?2266.
Під час ознайомлення зі спадковою справою щодо майна померлого ОСОБА_3, ОСОБА_1 дізналася, що ОСОБА_4 є спадкоємцем за заповітом від 12 липня 2000 року, за змістом якого спадкодавець ОСОБА_3 заповів все своє майно дружині ОСОБА_4 .
Окрім цього, у вказаній спадковій справі знаходиться заява ОСОБА_5 від 08 жовтня 2002 року, посвідчена секретарем Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області, якою він відмовився від спадщини після смерті батька на користь матері.
Позивач вказаний заповіт ОСОБА_3 та заяву ОСОБА_5 вважає підробленими, а документи та свідоцтво, видані на підставі них, недійсними.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 (чоловік позивача).
ОСОБА_1 та її діти належали до першої черги спадкування та, проживаючи постійно з спадкодавцем на день його смерті, вважаються такими, що прийняли спадщину після нього.
За таких обставин, свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене Рівненською районною державною нотаріальною конторою Рівненської області 29 жовтня 2002 року, зареєстроване в реєстрі за № 1-2266 та видане ОСОБА_4 як єдиному спадкоємцю майна померлого ОСОБА_3 є незаконним й порушує її право та права її дітей, як спадкоємців ОСОБА_5, на частку спадкового майна у праві власності на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_2, єдиному спадкодавцю за заповітом, видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 17 вересня 2018 року, згідно з яким ОСОБА_2 є спадкоємцем майна зазначеного в заповіті ОСОБА_4, посвідченого 26 вересня 2009 року приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Матвійчук В. К., зареєстрованого під № 1853, яке складається з житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1, в тому числі з урахуванням 2/3 частин спадщини від якої відмовилися на користь ОСОБА_2 спадкоємці за заповітом від 26 вересня 2009 року: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (сини ОСОБА_4 ).
Відмову останніх від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 позивач вважає незаконною, оскільки заяви про відмову від прийняття спадщини подані після спливу встановленого законом шестимісячного строку.
За таких обставин, свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене 17 вересня 2018 року приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Дацюк С. Г., реєстраційний № 1125, вважає таким, що суперечить актам цивільного законодавства, інтересам держави, суспільства, його моральним засадам.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 01 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання недійсними: заповіту ОСОБА_3, посвідченого секретарем Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області Мельник Н. В. 12 липня 2000 року, реєстраційний № 88; свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого Рівненською районною державною нотаріальною конторою Рівненської області 29 жовтня 2002 року, реєстраційний № 1-2266, залишено без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що 01 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог про визнання недійсними заповіту від 12 липня 2000 року та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29 жовтня 2002 року. Обставин, які б перешкоджали задоволенню заяви ОСОБА_1, немає.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 22 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним відмовлено.
Рішення місцевого суду, мотивоване тим, що ОСОБА_2, якій видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 17 вересня 2018 року, мала право на спадкування після смерті ОСОБА_4, тому підстав для визнання цього свідоцтва недійсним немає.
Інші спадкоємці за заповітом від 26 вересня 2009 року - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, подали заяви про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 у визначений рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 01 червня 2018 року у справі № 570/1667/18, яке набрало законної сили, строк, тому відсутні підстави вважати, що така відмова спадкоємців є незаконною.
Крім того, встановивши, що ОСОБА_1 не є спадкоємцем за законом або за заповітом після смерті ОСОБА_4, не має спадкових прав на майно спадкодавця, суд зробив висновок, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 17 вересня 2018 року не порушує прав позивача, а позовна вимога про його скасування є безпідставною та необґрунтованою.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 22 червня 2021 року - без змін.
Апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції, надавши належну оцінку зібраним у справі доказам, застосувавши норми матеріального права, які підлягали застосуванню, зробив правильний висновок про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.
При цьому апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 не довела на підставі належних та допустимих доказів наявності обставин визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17 вересня 2018 року.
Крім того, оскільки позивач не є спадкоємцем померлої ОСОБА_4 ні за законом, ні за заповітом й не має права на спадкування спадкового майна після смерті спадкодавця, тому не наділена правом на звернення до суду як особа, права якої порушено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У січні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій остання просила рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 08 липня 2019 року у справі № 908/156/18, від 10 жовтня 2019 року у справі № 910/2164/18, від 15 жовтня 2019 року у справі № 908/1090/18, від 26 листопада 2019 року у справі № 902/201/19, від 26 листопада 2019 року у справі № 922/643/19, від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/15-ц (провадження № 61-26396св18), від 17 грудня 2019 року у справі № 641/1793/17 (провадження № 61-15766св19), від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17 (провадження № 61?19719св19), від 19 грудня 2019 року у справі № 916/1041/17.
Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з фактів, які були встановлені рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 01 червня 2018 року у справі № 570/1667/18, та вважали їх обов`язковими при розгляді цієї справи, зокрема, що оскільки судовим рішенням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надано строк для подання заяв про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, тому подання ними таких заяв не суперечить нормам матеріального права.
Разом з тим, суди не взяли до уваги, що рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 01 червня 2018 року у справі № 570/1667/18 встановлено прийняття ОСОБА_6 і ОСОБА_7 спадщини після смерті ОСОБА_4, тому надання їм додаткового строку для подання заяви про відмову від прийняття спадщини суперечить нормам матеріального права.
Крім того, оскільки як у справі № 570/1667/18, так і у цій справі встановлено, що ОСОБА_2 мала право на спадкування після смерті ОСОБА_4 та прийняла спадщину у встановленому законодавством порядку, однак свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 17 вересня 2018 року, видане їй як єдиному спадкоємцю, є недійсним, оскільки інші спадкоємці за заповітом - ОСОБА_6, ОСОБА_7, також прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 і зазначений факт встановлено рішенням суду у справі № 570/1667/18.
Висновок судів попередніх інстанцій, що позивач не має спадкових прав на майно, тому свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 17 вересня 2018 року ОСОБА_2 як єдиному спадкоємцю, не порушує прав позивача не відповідає обставинам справи, оскільки видача цього свідоцтва відповідачу порушує право позивача та членів її сім`ї на житло, в якому останні проживають як дружина та діти сина спадкодавця. При цьому іншого житла у позивача немає.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга ОСОБА_1 подана до Верховного Суду у січні 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.
05 квітня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що 07 березня 1949 року ОСОБА_3 та ОСОБА_8 (після одруження - ОСОБА_9 ) уклали шлюб (а. с. 111 зворот).
У подружжя ОСОБА_10 народилося троє дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Згідно зі свідоцтвом про право особистої власності на домоволодіння, виданим 15 вересня 1988 року виконкомом районної Ради народних депутатів, будинковолодіння АДРЕСА_1 зареєстровано на праві власності за ОСОБА_3 (а. с. 112).
11 жовтня 1991 року ОСОБА_5 (син ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) і ОСОБА_11 (після одруження - ОСОБА_9 ) уклали шлюб у виконавчому комітеті Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області (а. с. 8).
12 липня 2000 року ОСОБА_3 склав заповіт, за змістом якого усе своє майно, де б воно не було і з чого б не складалось, і взагалі все те, що буде належати на день смерті і на що матиме право, заповідач заповів своїй дружині ОСОБА_4 (а. с. 110).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а. с. 111).
Згідно з заявою від 08 жовтня 2002 року ОСОБА_5 (син ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) відмовився від належної частки у спадщини після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь матері ОСОБА_4
29 жовтня 2002 року до нотаріуса звернулась ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, за змістом якого спадкове майно складається з житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 (а. с. 114).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 (а. с. 9).
26 вересня 2009 року ОСОБА_4 склала заповіт, яким на випадок своєї смерті зробила розпорядження: все своє майно, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6 (а. с. 123).
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_1, виданого 20 квітня 2010 року виконавчим комітетом Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області.
20 серпня 2010 року ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Також із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса звернулися: ОСОБА_6 (07 вересня 2010 року), ОСОБА_7 (14 вересня 2010 року).
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 01 червня 2018 року у справі № 570/1667/18 за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про відмову від спадщини, яке набрало законної сили, позов задоволено. Визначено ОСОБА_6 додатковий строк в два місяці, починаючи з дня набрання законної сили рішенням суду, для звернення з заявою до нотаріальної контори/приватного нотаріуса про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Визначено ОСОБА_7 додатковий строк в два місяці, починаючи з дня набрання законної сили рішенням суду, для звернення з заявою до нотаріальної контори/приватного нотаріуса про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_7 звернувся до приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Дацюк С. Г. із заявою про відмову від прийняття спадщини після матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
26 липня 2018 року ОСОБА_6 звернувся до приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Дацюк С. Г. із заявою про відмову від прийняття спадщини після матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_2
17 вересня 2018 року приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Дацюк С. Г. видано ОСОБА_2, як єдиному спадкоємцю за заповітом, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4, свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 1125.
Згідно з довідкою Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 27 серпня 2018 року № 837 на день смерті ОСОБА_4 у будинку АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_4 - голова господарства, ОСОБА_13 - невістка, ОСОБА_14 - онука, ОСОБА_15 - онук, ОСОБА_16 - онука, ОСОБА_17 - онука (а. с. 12).
Згідно з довідкою Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області від 01 листопада 2019 року № 1451 у будинку АДРЕСА_1 станом на 15 квітня 1991 року були зареєстровані: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а. с. 14).
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується
з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом статті 1233 та частини першої статті 1235 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.