їПостанова
Іменем України
19 січня 2023 року
м. Київ
справа № 824/46/22
провадження № 61-8236ав22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
за участю секретаря судового засідання - Прижимірської О. В.,
за участю представника заявника (стягувача) - Муляра Євгенія Григоровича,
учасники справи:
заявник - Компанія IEC Industrie Export GmbH (Німеччина),
боржник - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна),
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду (м. Київ, просп. Повітрофлотський, 28) апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 липня 2022 року, постановлену у складі судді Мельника Я. С., у справі за заявою Компанії IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 24 грудня 2021 року у справі № 194/2021 за позовом Компанії IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна) про стягнення основного боргу та трьох відсотків річних,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви
У травні 2022 року Компанія IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) через свого представника - адвоката Муляра Є. Г. звернулася до Київського апеляційного суду як до суду першої інстанції із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 24 грудня 2021 року у справі №194/2021 за позовом компанії IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Україна) (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом") про стягнення основного боргу та 3 % річних.
Заяву мотивовано тим, що вказаним рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь компанії IEC Industrie Export GmbH 95 574,00 євро - основного боргу за поставлену продукцію, 2 707,79 євро - 3 % річних, нарахованих за порушення грошового зобов`язання, 4 497,04 євро - на відшкодування витрат з арбітражного збору, а також 1 300,00 євро - на відшкодування витрат на правову допомогу, а разом 104 078,83 євро і це рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду набрало законної сили 24 грудня 2021 року.
Однак боржник не виконує вказане судове рішення в добровільному порядку.
З урахуванням зазначеного заявник просив визнати та надати дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 24 грудня 2021 року у справі №194/2021 та видати виконавчий лист про стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь Компанії IEC Industrie Export GmbH загальної суми боргу у розмірі 104 078,83 євро.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду як суду першої інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 липня 2022 року заяву Компанії IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) задоволено.
Визнано і надано дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 24 грудня 2021 року у справі № 194/2021 за позовом Компанії IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) до ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" (Україна) про стягнення основного боргу та 3 % річних.
Видано виконавчий лист про стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь Компанії IEC Industrie Export GmbH 95 574,00 євро - основного боргу за поставлену продукцію, 2 707,79 євро - 3 % річних, нарахованих за порушення грошового зобов`язання, 4 497,04 євро - на відшкодування витрат з арбітражного збору, а також 1 300,00 євро - на відшкодування витрат на правову допомогу, а разом 104 078,83 євро.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи заяву, Київський апеляційний суд виходив із того, що під час розгляду справи боржником не наведено і судом не встановлено передбачених законом підстав для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 24 грудня 2021 року, а тому подана заява підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її доводів
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, у серпні 2022 року ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" подало до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 19 липня 2022 року та відмовити у задоволенні заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при розгляді заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 24 грудня 2021 року у справі № 194/2021 Київський апеляційний суд як суд першої інстанції не перевірив дотримання публічного порядку, що мав зробити за власною ініціативою та в обов`язковому порядку, відповідно, неправильно застосував норми матеріального права, а саме: норми підпункту "b" частини другої статті 5 Нью-Йоркської конвенції та маркеру 2 пункту 2 частини першої статті 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж"; не зважив на те, що положення Нью-Йоркської конвенції та Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" не пов`язують відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду із моментом чи періодом укладення арбітражної угоди та доповнень до неї, оскільки положення вищевказаних Конвенції та Закону передбачають однією із підстав відмови саме "порушення публічного порядку"; не врахував, що станом на 19 липня 2022 року і станом на теперішній час відсутні відповідні нормативно-правові акти України або рішення Національного банку України, за якими дозволяється здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій (в тому числі і проведення фінансової операції з купівлі валюти) за зовнішньоекономічними договорами, що передбачають поставку в Україну продукції виробництва російської федерації з території російської федерації та оплату продукції, країною походження якої є російська федерація.
Крім того, Київський апеляційний суд не врахував, що боржником у справі є ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС", місцезнаходження: м. Енергодар Запорізької області (м. Енергодар Запорізької області з 04 березня 2022 року перебуває у тимчасовій окупації), а не ДП "НАЕК "Енергоатом", місцезнаходження: м. Київ.
Також Київський апеляційний суд не повідомив належним чином боржника -ВП "Запорізька АЕС" про судове засідання, яке відбулося 19 липня 2022 року.
Доводи інших учасників справи
У жовтні 2022 року представник Компанії IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) - адвокат Муляр Є. Г. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 19 липня 2022 року - без змін, а також покласти на відповідача судові витрати та витрати на правову допомогу (350,00 євро відповідно до умов додаткової угоди № 2 до договору про надання правової допомоги від 28 липня 2021 року), пов`язані з подачею та розглядом апеляційної скарги.
У листопаді 2022 року представник Компанії IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) - адвокат Муляр Є. Г. подав заяву про відшкодування витрат на правову допомогу.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки апеляційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу із Київського апеляційного суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
У листопаді 2022 року представник ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" подав заяву, в якій просив провести розгляд справи за його відсутності.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Згідно з договором поставки продукції № 20(2)20ГЕ від 16 січня 2020 року (№ 53-121-01-20-09023 від 04 лютого 2020 року), IEC Industrie Export GmbH (постачальник) зобов`язався поставити, а ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" (покупець) - прийняти та оплатити продукцію (нікелеві прокладки виробництва ТОВ "Танаїс" м. Волгодонськ, росія).
У пункті 10.3 вказаного договору міститься арбітражне застереження, відповідно до якого у випадку, якщо сторони не дійдуть згоди при розгляді виниклого спору, спір передається на вирішення у Міжнародний Комерційний Арбітражний Суд при Торгово-промисловій палаті України, за затвердженим регламентом, кількість суддів - 1, при розгляді даного спору буде застосовуватись матеріальне право України, мова судочинства - російська.
У зв`язку з невиконанням ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" своїх зобов`язань за укладеним із компанії IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) договором № 20(2)20 ГЕ від 16 січня 2020 року (№ 53-121-01-20-09023 від 04 лютого 2020 року), останнє на підставі пункту 10.3 договору звернулося до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з відповідним позовом.
Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у складі одноосібного арбітра Андрія Климчука від 24 грудня 2021 року у справі № 194/2021 за позовом компанії IEC Industrie Export GmbH (Німеччина) до ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" (Україна) стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" (Україна, 01032, м. Київ, вул. Назаровська, 3) в особі ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом" (Україна, 71504, Запорізька область, м. Єнергодар, вул. Промислова, 133) на користь Компанії IEC Industrie Export GmbH 95 574,00 євро - основного боргу за поставлену продукцію, 2 707,79 євро - 3 % річних, нарахованих за порушення грошового зобов`язання, 4 497,04 євро - на відшкодування витрат з арбітражного збору, а також 1 300,00 євро - на відшкодування витрат на правову допомогу, а разом 104 078,83 євро.
Вказане рішення в добровільному порядку боржником не виконано, його виконання не було зупинено судом та воно не було скасовано.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні у справі матеріали, колегія суддів дійшла таких висновків.
Статтею 81 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.
Частиною першою статті 82 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.
Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому ЦПК України.
Порядок розгляду і вирішення заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу визначені в главі 3 розділу ІХ ЦПК України "Визнання та виконання рішень іноземних судів, міжнародних комерційних арбітражів в Україні, надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів".
Згідно зі статтею 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У разі якщо визнання та виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.
Згідно з частиною першою статті 479 ЦПК України за результатами розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу суд постановляє ухвалу про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу або про відмову у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.
Відповідно до частини першої статті 482 ЦПК України надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, здійснюється судом у порядку, встановленому цією главою, з особливостями, передбаченими цією статтею.
Вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не надає оцінку правильності цього рішення по суті вирішення спору, а перевіряє лише дотримання строків звернення із заявою, дотримання вимог процесуального закону щодо її форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання рішення.
Правовідносини щодо надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу врегулюванні статтею V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йорк), яка набула чинності для України 10 січня 1961 року (далі - Конвенція), статтею 9 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20 березня 1992 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року № 2889-ХІІ, та статтею 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", згідно з якими тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні та виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти клопотання стягувача. З урахуванням цих положень повинні застосовуватися положення статті 478 ЦПК України.
Згідно зі статтею 478 ЦПК України та статтею 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Відповідно до статті 5 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень у визнанні і приведенні у виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямовано, лише у разі, якщо ця сторона надасть компетентній владі за місцем порушеного клопотання про визнання і приведення рішення у виконання докази того, що: a) сторони в арбітражній угоді, за принципами застосовуваного до них закону, в будь-якій мірі були недієздатними або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутності вказівки про таке підпорядкування, згідно із законом країни, де рішення було винесено, або b) сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд або з інших причин не могла подати свої пояснення, або c) вказане рішення винесено у спорі, не передбаченому або не підпадаючому під дію положень арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, або містить висновки з питань, що виходять за межі арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, з тим, однак, що у разі, якщо висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або застереженням, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою або застереженням, то та частина арбітражного рішення, яка містить висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або арбітражним застереженням в договорі, може бути визнана і виконана, або d) склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї країни, де мав місце арбітраж, або е) рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасовано або призупинено його виконання компетентною владою країни, де воно було винесено, або країни, закон якої застосовувався. У визнанні та приведенні у виконання арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій порушується клопотання про визнання і приведення у виконання рішення, дійде висновку, що: a) об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами цієї країни, або b) визнання і приведення у виконання цього рішення суперечать публічному порядку цієї країни.
Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, презюмуючи обов`язковість арбітражного рішення, передбачає вичерпний, що не підлягає розширеному тлумаченню, перелік підстав, за яких компетентний суд може відмовити у визнанні та виконанні арбітражного рішення.
У справі, яка переглядається, судом першої інстанції встановлено, що арбітражна угода не визнана недійсною, боржника було належним чином сповіщено про призначення арбітра та про арбітражний розгляд, рішення не суперечить арбітражній угоді, склад міжнародного комерційного арбітражу та арбітражна процедура відповідали угоді між сторонами, рішення є обов`язковим для сторін, не було скасовано та його виконання не зупинено судом.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що задоволення заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу призведе до негативних наслідків як для Держави Україна в цілому, так і безпосередньо для боржника, який є відокремленим підрозділом державного підприємства в об`єднаній енергетичній системі України, від сталої роботи якої залежить забезпечення благополуччя, стабільності та безпеки як громадян так і держави в цілому, оскільки рішенняМіжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 24 грудня 2021 року у справі № 194/2021 порушує публічний порядок України, колегія суддів виходить із такого.
Так, застереження про порушення публічного порядку як підстава для відмови у визнанні та наданні дозволу на примусове виконання іноземного арбітражного рішення, є своєрідним механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє публічний порядок держави від будь-яких негативних впливів на нього. Застереження про публічний порядок у міжнародному праві не допускає визнання на території держави рішення арбітражного суду, якщо в результаті його виконання буде вчинено дії, які прямо заборонені законом або заподіюють шкоду суверенітету чи безпеці держави.
Під публічним порядком необхідно розуміти правопорядок держави, визначені принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканості й основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо).