Постанова
Іменем України
18 січня 2023 року
м. Київ
справа № 644/8115/18
провадження № 61-15831св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3,
відповідачі: Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, подану адвокатом Приходько Оленою Іванівною, на постанову Харківського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлаки І. В., Хорошевського О. М., та касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Приходько Оленою Іванівною, на постанову Харківського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлаки І. В., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_2 у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи.
Позовна заява мотивована тим, що 10 липня 2014 року на території селища Опитне Ясинуватського району Донецької області під час проведення антитерористичної операції та ведення бойових дій ОСОБА_4, який є чоловіком ОСОБА_2 та батьком ОСОБА_3 і ОСОБА_1, отримав наскрізне кульове поранення задньої поверхні грудної клітини з ураженням внутрішніх органів, від якого того ж дня помер.
Факт смерті ОСОБА_4 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 11 липня 2014 року, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку 11 липня 2014 року, а також лікарським свідоцтвом про смерть № 96 від 11 липня 2014 року.
Відповідно до довідки про причину смерті № 96 від 11 липня 2014 року причина смерті ОСОБА_4 - гостра крововтрата, наскрізне кульове поранення задньої поверхні грудної клітини з ураженням внутрішніх органів.
За вказаним фактом 28 серпня 2017 року СВ УСБУ в Донецькій області внесено відповідний запис в ЄРДР за № 22017050000000265 з правовою кваліфікацією діяння за частиною третьою статті 258 КК України (терористичний акт, який призвів до загибелі людини).
26 вересня 2017 року кримінальне провадження № 22017050000000265 об`єднано з кримінальним провадженням № 12014050830001734 з присвоєнням єдиного номера № 12014050830001734. Позивачі є потерпілими у цьому кримінальному провадженні.
29 серпня 2018 року рішеннями Виконавчого комітету Харківської міської ради № 562, № 563 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 надано статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, зважаючи на те, що діти зазнали психологічного насильства.
Зазначали, що внаслідок загибелі ОСОБА_4 вони мають право на отримання відшкодування моральної шкоди від держави Україна, виходячи з вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), Женевських конвенцій 1949 року, статті 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом", Конституції України та положень ЦК України.
Вказували на те, що на момент звернення до суду з цим позовом держава не прийняла закон, як це передбачено статтею 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом", на підставі якого виплачується компенсація за шкоду, завдану здоров`ю осіб, а також компенсація моральної шкоди родичам загиблих від терористичних актів. Однак відсутність відповідного закону не може бути перешкодою у захисті їхніх прав.
Зазначали, що їх моральні страждання знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку зі смертю чоловіка та батька ОСОБА_4 .
ОСОБА_2 вказувала на те, що до цього часу продовжує переживати смерть чоловіка, яка призвела до кардинальної зміни в її житті та глибоко травмувала її особистість. Після повідомлення про смерть чоловіка вона відчувала сильну та руйнівну душевну біль, яка суттєво змінила її життя, дуже негативно позначилася на її психологічному стані. Фактором, посилюючим руйнівну силу впливу смерті чоловіка на її особистість, є тісний емоційний зв`язок подружжя, почуття поваги та любові однин до одного. Крім цього, вона втратила єдиного годувальника родини, опинилась у чужому місті без постійної роботи, проживаючи в орендованому житлі з двома неповнолітніми дітьми.
ЇЇ син ОСОБА_1 до цього часу важко переживає загибель батька, відчуває біль утрати, пригніченість, розгубленість, втрату безпеки і опори, втрату сенсу життя. Смерть батька кардинально змінила його життя, негативно позначилася на його психологічному стані. Його моральні страждання є дуже тяжкими, він втратив найдорожчу людину, а разом з цим і почуття безпеки, і впевненості у майбутньому.
Через загибель батька ОСОБА_3 був позбавлений щасливого дитинства. Втрата батька незворотньо погіршила його дитинство, наповнила його трагізмом, горем матері, байдужістю брата, втратою опори та рівновагі у сім`ї. Смерть батька суттєво змінила його життя, негативно позначилася на його психологічному стані. У дитини з`явились порушення нервової системи, він почав погано спати, постійно плакав та кричав, відбулось погіршення стану здоров`я (встановлений діагноз "нейрогенний сечовий міхур").
Зазначала, що для неї та дітей втрата чоловіка та батька є довічною та непоправною.
З урахуванням зазначеного, позивачі просили стягнути з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_2 за рахунок коштів Державного бюджету України моральну шкоду, заподіяну терористичним актом, що призвів до загибелі її чоловіка ОСОБА_4 у розмірі 1 000 000,00 грн шляхом стягнення з Державної казначейської служби України; стягнути з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету України моральну шкоду, заподіяну терористичним актом, що призвів до загибелі його батька ОСОБА_4, у розмірі 500 000,00 грн шляхом стягнення з Державної казначейської служби України; стягнути з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_3 за рахунок коштів Державного бюджету України моральну шкоду, заподіяну терористичним актом, що призвів до загибелі його батька ОСОБА_4, у розмірі 500 000,00 грн шляхом стягнення з Державної казначейської служби України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2019 року у складі судді Саркісян О. А. позов ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 500 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, спричиненої їй внаслідок загибелі чоловіка ОСОБА_4, а також 500 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, спричиненої неповнолітньому ОСОБА_3 внаслідок загибелі батька ОСОБА_4 .
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 500 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, спричиненої йому внаслідок загибелі батька ОСОБА_4 .
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, установивши, що смерть чоловіка ОСОБА_2 та батька ОСОБА_1 і ОСОБА_3 настала внаслідок кульового поранення під час проведення антитерористичної операції на території селища Опитне Ясинуватського району Донецької області, що спричинило позивачам моральну шкоду, яка полягала у тяжких душевних стражданнях у зв`язку із втратою чоловіка та батька, що завдало їм важких моральних страждань, дійшов висновку про те, що Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України зобов`язана відшкодувати позивачам завдану їм моральну шкоду.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Харківського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року апеляційні скарги Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України задоволено, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2019 року скасовано та ухвалено нове.
У задоволенні позову ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що позивачі не надали належних і допустимих доказів на підтвердження того, що смерть ОСОБА_4 сталася внаслідок проведення антитерористичної операції або що у той час в районі загибелі ОСОБА_4 був здійснений терористичний акт.
Також апеляційний суд виходив із того, що позивачі безпідставно посилались на положення статті 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом", оскільки не довели факт терористичного акту, внаслідок якого загинув ОСОБА_4, також безпідставно посилались на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 08 січня 2004 року у справі "Айдер та інші проти Туреччини", оскільки у справі відсутні належні, допустимі, достовірні і достатні докази про те, що смерть потерпілої особи відбулася внаслідок дій збройних сил, військових формувань України чи інших національних державних органів, які у даному випадку внаслідок збройного конфлікту тимчасово втратили контроль над тією територією, де був поранений ОСОБА_4 .
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводів
У жовтні 2020 року ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, в особі адвоката Приходько О. І., та ОСОБА_1, в особі адвоката Приходько О. І., подали до Верховного Суду касаційні скарги, в яких, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Також просили передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мотивовані тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачі не довели позовних вимог, оскільки дослідженими у справі доказами (показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, поясненнями позивача, що були надані у суді першої інстанції, показаннями свідка ОСОБА_6, який був допитаний судом апеляційної інстанції, а також Витягом з ЄРДР від 22 жовтня 2018 року у кримінальному провадженні № 12014050830001734) підтверджується факт заподіяння шкоди позивачу саме терористичним актом під час проведення АТО.
При цьому, посилаючись на те, що стаття 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, апеляційний суд не врахував, що встановлення осіб, які вчинили терористичний акт, наявність щодо них обвинувального вироку суду, не є умовою відшкодування шкоди державою на підставі вказаної норми.
Також апеляційний суд помилково не врахував рішення ЄСПЛ від 08 січня 2004 року у справі "Айдер та інші проти Туреччини".
Підставами касаційного оскарження постанови Харківського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року заявники зазначають неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. При цьому вказували на відсутність висновку Верховного Суду щодо механізму отримання моральної шкоди, завданої терористичним актом (бойовими діями) в період проведення антитерористичної операції.
Щодо підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду позивачі посилались на те, що справа щодо отримання відшкодування моральної шкоди, заподіяної терористичним актом (бойовими діями) в період проведення антитерористичної операції та/або операції об`єднаних сил, становить виключну правову проблему. Крім того, передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги
У грудні 2020 року Кабінет Міністрів України подав відзив на касаційні скарги, в якому просив відмовити у задоволенні касаційних скарг та залишити судове рішення апеляційного суду без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційних скарг у суді касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 02 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, поданою адвокатом Приходько О. І., та ОСОБА_1, поданою адвокатом Приходько О. І., витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 10 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року касаційне провадження у цій справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 635/6172/17.
Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2022 року поновлено касаційне провадження у справі № 644/8115/18,
Фактичні обставини справи, встановлені судами
12 вересня 1998 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб.
У шлюбі у ОСОБА_4 та ОСОБА_2 народилося двоє дітей: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
10 липня 2014 року на території селища Опитне Ясинуватського району Донецької області під час проведення антитерористичної операції та ведення бойових дій отримав наскрізне кульове поранення задньої поверхні грудної клітини з ураженням внутрішніх органів ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та від отриманих поранень помер.
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим 11 липня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції у місті Донецьку, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у сел. Опитне Ясинуватського району Донецької області.
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 96 від 11 липня 2014 року, причиною смерті ОСОБА_4 стала гостра крововтрата, наскрізне кульове поранення задньої поверхні грудної клітини з ураженням внутрішніх органів.
28 серпня 2017 року слідчим відділом другого управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22017050000000265 за фактом заподіяння смертельних поранень ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 258 КК України (терористичний акт, який призвів до загибелі людини).
26 вересня 2017 року зазначене кримінальне провадження об`єднано з кримінальним провадженням № 12014050830001734 від 30 червня 2014 року за частинами другою та третьою статті 258 КК України.
26 липня 2018 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 визнано потерпілими та вручено пам`ятки про процесуальні права та обов`язки потерпілого. Особи, причетні до вчинення злочину, не встановлені.
29 серпня 2018 року рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради № 562 ОСОБА_3, а рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради № 563 ОСОБА_1 надано статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, зважаючи на те, що діти зазнали психологічного насильства (моральних та психологічних страждань, що не потребують доведення, і які діти перенесли у зв`язку із смертю внаслідок поранення їх батька - ОСОБА_4 ).
ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 01 березня 2016 року № 6332014250.
Відповідно до висновку психологічного експертного дослідження № 3/07/18 від 16 серпня 2018 року, у ОСОБА_2 наявні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок втрати близької людини (чоловіка - ОСОБА_4 ) за обставин обстрілу території с. Опитне Ясинуватського району Донецької області під час проведення антитерористичної операції (військових дій). ОСОБА_2 завданні страждання (моральна шкода) через загибель її чоловіка. Попередній орієнтовний розмір грошового еквіваленту моральних страждань, спричинених ОСОБА_2 (моральна шкода), відповідає заявленим вимогам - від 500 000,00 до 1 000 000,00 грн. У ОСОБА_1 наявні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особистості і виникли внаслідок втрати близької людини (батька - ОСОБА_4 ) за обставин обстрілу території с. Опитне Ясинуватського району Донецької області під час проведення антитерористичної операції (військових дій). ОСОБА_1 завданні страждання (моральна шкода) через загибель його батька. Попередній орієнтовний розмір грошового еквіваленту моральних страждань, спричинених йому (моральна шкода), відповідає заявленим вимогам - 500 000,00 грн. У ОСОБА_3 наявні зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особистості і виникли внаслідок втрати близької людини (батька - ОСОБА_4 ) за обставин обстрілу території с. Опитне Ясинуватського району Донецької області під час проведення антитерористичної операції (військових дій). ОСОБА_3 завданні страждання (моральна шкода) через загибель його батька. Попередній орієнтовний розмір грошового еквіваленту моральних страждань, спричинених йому (моральна шкода), складає 500 000,00 грн.
Згідно з повідомленням "Харківської міської поліклініки № 9" від 24 травня 2018 року № 947, консультативним висновком лікувально-діагностичного центру "Лорітом" від 20 січня 2018 року, консультативним висновком спеціаліста ДУ "Інститут неврології, психіатрії та наркології" (м. Харків) від 21 квітня 2017 року, ОСОБА_2 встановлені наступні діагнози: ДЕП І ст. з вестибуло-атактичним синдромом; нейроциркуляторна дистонія за змішаним типом, ВСД с цефалгичним, вестибуло-атактичним синдромом.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам постанова апеляційного суду відповідає не у повній мірі.
Щодо права позивачів на відшкодування державою моральної шкоди, заподіяної загибеллю чоловіка та батька внаслідок терористичного акта, на підставі статті 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом"
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_2, яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, та ОСОБА_1, посилались на те, що Держава Україна зобов`язана виплатити спричинену їм моральну шкоду, яка полягає у незворотніх моральних стражданнях та хвилюваннях, спричинених загибеллю ОСОБА_4 внаслідок терористичного акту.
Завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша статті 23 ЦК України). Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (пункт 2 частини другої статті 23 ЦК України). Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (частина третя статті 23 ЦК України).
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю (частина друга статті 1168 ЦК України).
Держава не несе майнову відповідальність перед потерпілими за всі злочини, які залишилися нерозкритими. Положення статті 1177 ЦК України передбачають відшкодування шкоди, завданої лише фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення. Згідно з частиною першою статті 1207 цього Кодексу у редакції, чинній до 03 липня 2020 року, шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок злочину, відшкодовується потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 ЦК України, державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною (див. пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17).
Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом (частина друга статті 1177 ЦК України).
Проаналізувавши приписи статті 1177 ЦК України у редакції, що була чинною до 09 червня 2013 року, та статті 1207 цього Кодексу, у справах за заявами № 54904/08 і № 3958/13, поданими потерпілими, яким держава не компенсувала шкоду, завдану внаслідок кримінального правопорушення, ЄСПЛ вказав, що отримання відшкодування на підставі зазначених приписів можливе лише за дотримання умов, які у них передбачені, та за наявності окремого закону, якого немає, і в якому мав би бути визначений порядок присудження та виплати відповідного відшкодування. ЄСПЛ зазначив, що право на відшкодування державою потерпілим внаслідок кримінального правопорушення в Україні ніколи не було безумовним. Оскільки заявники не мали чітко встановленого в законі права вимоги для цілей, передбачених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, вони не могли стверджувати, що мали легітимне очікування на отримання будь-яких конкретних сум від держави. З огляду на це ЄСПЛ визнав скарги заявників на порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції несумісними з положеннями Конвенції ratione materiae (див. ухвали ЄСПЛ щодо прийнятності від 30 вересня 2014 року у справі "Петльований проти України" (Petlyovanyy v. Ukraine), заява № 54904/08) і від 16 грудня 2014 року у справі "Золотюк проти України" (Zolotyuk v. Ukraine), заява № 3958/13).
Частина перша статті 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" передбачає спеціальне правило, згідно з яким відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до закону і з наступним стягненням суми цього відшкодування з осіб, якими заподіяно шкоду, в порядку, встановленому законом. Крім того, у порядку, визначеному законом, провадиться відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом організації, підприємству або установі (частина друга статті 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом").
З огляду на зміст вказаних приписів Закону України "Про боротьбу з тероризмом", реалізація права на отримання зазначеного відшкодування поставлена у залежність від існування компенсаційного механізму, що має бути встановлений в окремому законі. Закон, який регулює порядок відшкодування за рахунок коштів Державного бюджету України шкоди, заподіяної терористичним актом, відсутній як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи судами. Більше того, у законодавстві України відсутня не тільки процедура виплати означеного відшкодування (див. для порівняння mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 24 квітня 2014 року у справі "Будченко проти України" (Budchenko v. Ukraine), заява № 38677/06, § 42)), але й чіткі умови, необхідні для заявлення майнової вимоги до держави про надання такого відшкодування (див. mutatis mutandis ухвалу ЄСПЛ щодо прийнятності від 30 вересня 2014 року у справі "Петльований проти України").
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ поняття "майно" у частині першій статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права й інтереси, що становлять активи, теж можуть розглядатися як "майнові права", а отже, як "майно" (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 05 січня 2000 року у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява № 33202, § 100).