Постанова
Іменем України
11 січня 2023 року
м. Київ
справа № 701/1475/19
провадження № 61-7649св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Маньківська селищна рада Черкаської області, Приватне підприємство "Земекспертцентр",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2021 року під головуванням судді Костенка А. І., додаткове рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 25 січня 2022 року під головуванням судді Костенка А. І. та постанови Черкаського апеляційного суду від 06 липня 2022 року у складі колегії суддів Карпенко О. В., Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Маньківська селищна рада Черкаської області та Приватне підприємство "Земекспертцентр", про встановлення земельного сервітуту,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом в якому просила встановити постійний безоплатний земельний сервітут для проходу та проїзду до належної їй земельної ділянки, кадастровий номер: 7123181500:02:001:0569, яка знаходиться в адмінмежах Дзензелівської сільської ради (за межами населеного пункту) Маньківського району Черкаської області через земельну ділянку, кадастровий номер: 7123181500:02:001:0669, яка належить ОСОБА_2 .
Позов обґрунтований тим, що відповідно до державного акта на право власності на землю від 20 листопада 2001 року серії ЧР № 11-6-1031, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,3833 га, кадастровий номер: 712311500:02:001:0569 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться в адміністративних межах Дзензелівської сільської ради (за межами населеного пункту) Маньківського району Черкаської області й використовується за цільовим призначенням.
Позивач вказує, що з моменту отримання земельної ділянки у власність і до 19 травня 2019 року вона не мала жодних перепон у доступі до неї, мала можливість під`їзду та змогу обробляти, засівати, збирати урожай, проте, починаючи з 19 травня 2019 року, ОСОБА_2 почав чинити перешкоди в доступі до земельної ділянки, він перегородив під`їзд до неї і погрожував фізичною розправою.
З даного приводу ОСОБА_1 була змушена звернутися до поліції з відповідною заявою.
10 липня 2019 року за № 2650/52/19 на її адресу було направлено лист, у якому зазначалося, що заява позивача розглянута у відповідності до Закону України "Про звернення громадян", оскільки відсутні ознаки кримінального правопорушення.
Позивач вказує, що земельна ділянка, яка межує поряд з її ділянкою, належить на праві постійного користування ОСОБА_2, і має кадастровий номер 7123181500:02:001:0669.
У відповіді, наданій на адвокатський запит від 19 серпня 2019 року № 29-23-0.2- 6029/2-19, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області зазначило, що згідно з інформацією, наданою Відділом у Маньківському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, відповідно до карт роздержавлення села Дзензелівка Маньківського району Черкаської області проїзд між земельною ділянкою з кадастровим номером 7123181500:02:001:0569 та земельною ділянкою з кадастровим номером 7123181500:02:001:0669 не передбачений.
ДП "Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", на адвокатський запит, листом від 21 серпня 2019 року № 31-28-0.5-1239/2-19 повідомив, що інститутом документація із землеустрою не розроблялась. Розробником технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку з кадастровим номером 712311500:02:001:0569 є ПП "Земекспертцентр".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Маньківський районний суд Черкаської області рішенням від 17 грудня 2021 року позов задовольнив.
Встановив постійний безоплатний земельний сервітут площею 0,0082 га (82 кв. м) для проходу та проїзду автомобільним транспортом, транспортом сільськогосподарського призначення до земельної ділянки ОСОБА_1, кадастровий номер 7123181500:02:001:0569, яка знаходиться в адмінмежах Дзензелівської сільської ради (за межами населеного пункту) Уманського (Маньківського) району Черкаської області через земельну ділянку, кадастровий номер 7123181500:02:001:0669, що знаходиться у державній власності та належить на праві постійного користування ОСОБА_2 .
Черкаський апеляційний суд постановою від 06 липня 2022 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 09 вересня 2022 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково.
Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2021 року змінив, виклав резолютивну частину рішення в новій редакції, а саме:
"Встановити на користь ОСОБА_1 постійний безоплатний земельний сервітут на право проходу та проїзду автомобільним транспортом, транспортом сільськогосподарського призначення до земельної ділянки з кадастровим номером 7123181500:02:001:0569, яка знаходиться в адмінмежах Дзензелівської сільської ради (за межами населеного пункту) Уманського (Маньківського) району Черкаської області через земельну ділянку, кадастровий номер 7123181500:02:001:0669, що знаходиться у державній власності та належить на праві постійного користування ОСОБА_2, відповідно до варіанту зазначеному у висновку експерта від 12 січня 2021 року 385/20/33-40/21-23 (додатки 2 та 3 до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 385/20/33-40/21-23 від 12 січня 2021 року).
План (додатки 2 та 3 до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 385/20/33-40/21-23 від 12 січня 2021 року) вважати невід`ємною частиною рішення суду.".
В решті рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2021 року залишив без змін.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову місцевий суд, з висновками якого частково погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що єдиним способом захисту порушеного права позивача є встановлення безстрокового та безоплатного земельного сервітуту.
Разом із тим апеляційний суд вказував, що судом першої інстанції не деталізовано згідно планів, які є невід`ємною частиною експертизи, на яку саме частину земельної ділянки відповідача поширюється право сервітуту, що може потягнути за собою певні складнощі при виконанні ухваленого рішення, у зв`язку із чим дійшов висновку про наявність підстав для часткової зміни рішення місцевого суду.
Маньківський районний суд Черкаської області додатковим рішенням від 25 січня 2022 року заяву ОСОБА_1 про стягнення судових витрат задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати за надання правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги від 08 серпня 2019 року № 54 у розмірі 20 000 грн та витрати на проведення судової земельно-технічної експертизи у розмірі 6 537,60 грн.
Додаткове рішення мотивовано тим, що позивачем та його представником доведено належними та допустимими доказами суму фактично сплачених (понесених) позивачем витрат на правничу допомогу адвоката Іванова А. А., а також витрати пов`язані з проведенням судової земельно-технічної експертизи, отже такі вимоги підлягають задоволенню.
Черкаський апеляційний суд постановою від 06 липня 2022 року апеляційну скаргу, ОСОБА_2 залишив без задоволення, а додаткове рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 25 січня 2022 року без змін.
Приймаючи постанову про залишення без змін додаткового рішення місцевого суду, апеляційний суд вказував, що ОСОБА_1 надала докази, які об`єктивно та документально підтверджують факт понесення нею витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 20 000 грн, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про можливість стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених витрат на правничу допомогу адвоката Іванова А. А. в сумі 20 000 грн та витрат за проведення судової земельно-технічної експертизи у розмірі 6 537,60 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Ситник Т. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2021 року, додаткове рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 25 січня 2022 року та постанови Черкаського апеляційного суду від 06 липня 2022 року в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі та здійснити новий розподіл судових витрат.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
У поданій касаційній скарзі представник заявника вказує, що ухвалюючи рішення про задоволення позову суди обох попередніх інстанцій припустились помилки, оскільки ними не було враховано правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах: від 19 червня 2019 року у справі № 925/603/18; 26 серпня 2020 року у справі № 663/158/17, від 12 січня 2022 року у справі № 663/917/17 та від 18 січня 2021 року у справі № 372/1567/17 де вказано, що чинним законодавством передбачено чіткий порядок встановлення земельного сервітуту, який у тому числі передбачає обов`язкове ініціювання заінтересованою особою питання про укладення договору щодо встановлення сервітуту перед іншою особою. Закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обмеження сервітутом чужої земельної ділянки, крім того відповідач вправі розраховувати на компенсацію сплачуваного ним земельного податку.
Представник заявника також вказує, що судами було допущено порушення норм процесуального права, що не узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц та від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, оскільки суд апеляційної інстанції змінив резолютивну частину рішення місцевого суду, чим вийшов за межі позовних вимог та порушив принцип диспозитивності.
Доводом касаційної скарги також є те, що, на думку представника заявника, є необхідність тлумачення Верховним Судом застосування статті 98 ЗК України в частині, коли власник або землекористувач земельної ділянки може набувати за рішенням суду право безоплатного земельного сервітуту, а коли платного та чи буде безоплатний сервітут найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Також представник заявника зазначає, що ухвалюючи додаткове рішення та приймаючи постанову за наслідками його апеляційного оскарження суди попередніх інстанцій не звернули увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах: від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 та порушили критерії обґрунтованості, розумності розміру судових витрат та їх співмірності із урахуванням складності справи, оскільки виходили лише з того, що позивачем надано суду докази, які об`єктивно та документально підтверджують факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2022 року ОСОБА_1 надіслала на адресу Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому у задоволенні касаційної скарги просила відмовити, вказуючи на необґрунтованість її доводів.
Вказує, що вона зверталась до ОСОБА_2 з пропозицією встановлення сервітуту в добровільному порядку, проте відповідач відмовився та, користуючись своїми можливостями, продовжив чинити перешкоди.
Посилається на ту обставину, що експертним висновком було визначено варіант встановлення сервітуту, яким також було встановлено факт неможливості забезпечити під`їзд до земельної ділянки іншими способами.
Зазначає, що на підставі судового рішення з нею буде укладено договір оренди земельної ділянки в розмірі встановленого сервітуту, а тому відповідач не буде змушений платити податок, внаслідок чого його право порушень не зазнає.
Позивач також зазначає, що вирішуючи питання розподілу судових витрат суди обох попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, які ґрунтуються на правильному застосуванні норм права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 18 серпня 2022 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував цивільну справу із Маньківського районного суду Черкаської області.
26 вересня 2022 року цивільна справа № 701/1475/19 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 вересня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Верховний Суд ухвалою від 16 листопада 2022 року передав справу № 701/1475/19 (провадження № 61-7649св22) на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 08 грудня 2022 року справу № 701/1475/19 повернула на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 7123181500:02:001:0569, яка розташована на території Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області.
ОСОБА_2 є користувачем земельної ділянки кадастровий номер 7123181500:02:001:0669, що розташована на території Дзензелівської сільської ради Маньківського району Черкаської області, яка межує з ділянкою ОСОБА_1 .
Проїзд між земельною ділянкою з кадастровим номером 7123181500:02:001:0569 та земельною ділянкою з кадастровим номером 7123181500:02:001:0669 не передбачено.
З висновку експерта від 12 січня 2021 року № 385/20/33-40/21-23 встановлено, що повз земельну ділянку ОСОБА_2, з кадастровим номером 7123181500:02:001:0669 (умовно - з правого боку земельної ділянки) проходить проектний польовий шлях для проїзду до земельних ділянок (а. с. 63 том 1).
З цієї дороги загального користування немає під`їзду безпосередньо до земельної ділянки, з кадастровим номером 7123181500:02:001:0569, що належить ОСОБА_1 і знаходиться, умовно, "в глибині" території, ця земельна ділянка відділена від дороги, передусім, земельною ділянкою, з кадастровим номером 7123181500:02:001:0669, що перебуває у користуванні ОСОБА_2 .
Також у експертному дослідженні зазначено, що з північно-західного боку земельної ділянки кадастровий номер 7123181500:02:001:0569 знаходиться яр, який має крутий схил та унеможливлює прохід, проїзд до цієї земельної ділянки.
Експертом запропоновано один варіант встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку для проходу та проїзду автомобільним транспортом, транспортом с/г призначення в додатку № 3 (а. с. 68 том 1).
Конфігурація земельної ділянки, на яку встановлюється земельний сервітут, представлена у формі, яка нагадує чотирикутник із сторонами 10,74 м, 10,07 м, 4 м, 20,81 м, 4 м, загальною площею 0,0082 га (82 кв. м).
Згідно з висновками судового експерта, за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, можливість влаштування проїзду між земельними ділянками з кадастровим номером 7123181500:02:001:0569 та земельною ділянкою з кадастровим номером 7123181500:02:001:0669 без встановлення земельного сервітуту відсутня.
Технічно можливий варіант для влаштування проїзду автомобільним транспортом та проходу на земельну ділянку кадастровий номер 7123181500:02:001:0569 лише через земельну ділянку кадастровий номер 7123181500:02:001:0669 та встановлення земельного сервітуту.
Встановлення земельного сервітуту для проходу та проїзду автомобільним транспортом, транспортом с/г призначення площею 0,0082 га (82 кв. м) можливе лише через земельну ділянку кадастровий номер 7123181500:02:001:0669, що знаходиться у державній власності та належить на праві постійного користування ОСОБА_2 .
Площа земельного сервітуту для проїзду та проходу до земельної ділянки кадастровий номер 7123181500:02:001:0569 через земельну ділянку з кадастровим номером 7123181500:02:001:0669 становить 0,0082 га (82 кв. м).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Подібні положення містить стаття 321 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Згідно зі статтями 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Відповідно до статті 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); в-1) право на будівництво та розміщення об`єктів нафтогазовидобування; в-2) право на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.