Постанова
Іменем України
20 січня 2023 року
м. Київ
справа № 265/6582/16-ц
провадження № 61-15567св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державна казначейська служба України,
третя особа - Служба безпеки України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 квітня 2021 року у складі судді Шиян В. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 10 серпня 2021 року у складі колегії суддів Зайцевої С. А., Пономарьової О. М., Попової С. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України (далі - КМ України), Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) про відшкодування майнової шкоди.
Позовну заяву мотивувала тим, що24 січня 2015 року у період проведення антитерористичної операції внаслідок терористичного акта - артилерійського обстрілу житлового масиву у мікрорайоні "Східний" м. Маріуполя - був пошкоджений (знищений) належний позивачці на праві власності торгівельний об`єкт.
Згідно з розпорядженням КМ України від 02 грудня 2015 року № 1275-р м. Маріуполь належить до населених пунктів, в яких проводилася антитерористична операція.
Місто Маріуполь не належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють їхні повноваження відповідно до розпорядження КМ України від 07 листопада 2014 року № 1085.
Станом на 24 січня 2015 року органи державної влади на території м. Маріуполя Донецької області здійснюють повноваження в повному обсязі, проте досі не відшкодували завдану позивачу шкоду, а торгівельний об`єкт досі не є відновленим.
Управління Служби безпеки України в Донецькій області проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22015050000000047 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 258 Кримінального кодексу України (далі - КК України). У цьому кримінальному провадженні позивач є потерпілою.
Згідно з висновком судової оціночно-будівельної експертизи розмір шкоди, спричиненої позивачу внаслідок пошкодження торгівельного об`єкта, складає 888 715,00 грн.
Позивач зазначила, що відсутній спеціальний нормативний акт - Порядок надання грошової допомоги та відшкодування шкоди особам, які постраждали під час проведення антитерористичної операції у Донецькій і Луганській областях, - який мав бути підготовлений і внесений на розгляд КМ України ще в жовтні 2014 року на виконання його розпорядження від 16 жовтня 2014 року № 1002-р.
Від зобов`язань, визначених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), Україна відповідно до статті 15 Конвенції не відступала.
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач просила відшкодувати їй за рахунок коштів Державного бюджету України заподіяну терористичним актом шкоду у розмірі 888 715,00 грн за пошкоджене торгівельне приміщення, розташоване на АДРЕСА_1 (далі - торгівельний об`єкт), а також судові витрати у розмірі 3 000,00 грн, пов`язані з проведенням судової оціночно-будівельної експертизи.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням від 20 квітня 2017 року Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя Донецької області ухвалив рішення, яким позов задовольнив.
Стягнув з Держави Україна в особі КМ України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 шкоду, заподіяну терористичним актом за пошкоджений торгівельний об`єкт комерційної нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, у розмірі 888 715,00 грн, а також судові витрати, пов`язані із проведенням судової оціночно-будівельної експертизи у розмірі 3 000,00 грн, а всього 891 715,00 грн.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням від 16 серпня 2017 року Апеляційний суд Донецької області рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 квітня 2017 року залишив без змін, а додаткове рішення цього ж суду від 14 червня 2017 року змінив: стягнув з Держави Україна в особі КМ України за рахунок коштів Державного бюджету України в дохід держави судовий збір у розмірі 6 890,00 грн.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
Постановою від 04 вересня 2019 року Велика Палата Верховного Суду касаційну скаргу, подану від імені КМ України Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області, задовольнила частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 квітня 2017 року, додаткове рішення цього ж суду від 14 червня 2017 року у незміненій апеляційним судом частині та рішення Апеляційного суду Донецької області від 16 серпня 2017 року скасувала, а справу направила на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанову мотивувала тим, що вирішуючи питання про стягнення з держави відповідної компенсації, суд має керуватися вимогами Конвенції, інших актів національного законодавства та задля ефективного захисту конвенційного права встановити, зокрема, за порушення якого виду конвенційних обов`язків позивач вимагає від держави компенсацію, і чи обґрунтованим відповідно до цього порушення є її розмір.
Зазначила, що задовольнивши позов, суди неправильно застосували приписи Закону України "Про боротьбу з тероризмом", Кодексу цивільного захисту України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не визначилися із заявленими підставами позову та їх зв`язком із його предметом, не встановили, які обов`язки за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції держава порушила, а також, чи обґрунтованим з огляду на ці порушення є розмір позовних вимог.
Ухвалою від 03 липня 2020 року Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя Донецької області залучив до участі у справі Службу безпеки України як третю особу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням від 27 квітня 2021 року Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя Донецької області позов задовольнив частково.
Стягнув з Держави Україна в особі КМ України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 80 000,00 грн.
Стягнув з Держави Україна в особі КМ України за рахунок коштів Державного бюджету України в дохід держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.
У решті позову відмовив.
Додатковим рішенням від 18 червня 2021 року Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя Донецької області стягнув з Держави Україна в особі КМ України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат суму 273,00 грн.
Рішення суд мотивував доведеністю факту заподіяння шкоди позивачу в результаті вибуху внаслідок артобстрілу.
Зазначив, що станом на час розгляду справи досудове розслідування у кримінальному провадженні, в якому позивач залучена потерпілою через пошкодження її власності триває, та враховуючи відсутність в Україні, саме на час пошкодження майна та на час звернення позивача до суду із позовом, спеціальних підзаконних нормативно-правових актів щодо відшкодування власникові шкоди, заподіяної його майну, яке було пошкоджене або знищене під час проведення антитерористичної операції на окремих територіях Донецької та Луганської областей, а також порядку визначення її розміру, суд вважав, що позивач довела, що певний позитивний обов`язок з боку держави не був виконаний стосовно їх права власності на таке майно, а тому порушення їх права, встановленого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції підлягає захисту шляхом виплати компенсації від держави.
Визначаючи розмір такої компенсації, суд врахував фактичні обставини справи, за принципом розумності та справедливості, використовуючи дискреційні повноваження та із урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 10 серпня 2021 року Донецький апеляційний суд апеляційну скаргу адвоката Фісінчука Семена Олександровича в інтересах ОСОБА_1 залишив без задоволення. Апеляційну скаргу КМ України залишив без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 квітня 2021 року залишив без змін.
Постанову мотивував тим, що передбачене у статті 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" право на відшкодування відповідно до закону шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом, не породжує легітимного очікування на отримання від Держави Україна такого відшкодування за пошкоджений у період проведення антитерористичної операції торгівельний павільйон.
Отже, право на отримання за рахунок держави компенсації за шкоду, заподіяну у період проведення антитерористичної операції, внаслідок пошкодження під час терористичного акту належного позивачу майна, не має у законодавстві України такої юридичної основи, що дає змогу визначити конкретний майновий інтерес позивача.
Зазначив, що вимоги позивача про відшкодування шкоди за пошкоджене під час терористичного акту майно на підставі статті 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" є безпідставними, однак позивач має право на компенсацію від держави за невиконання державою свого позитивного матеріального та процесуального обов`язку за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Суд апеляційної інстанції взяв до уваги висновки щодо застосування відповідних норм права, зроблені Верховним Судом у постанові від 04 вересня 2019 року у цій справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2021 року до Верховного Суду, КМ України, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою для відкриття касаційного провадження КМ України зазначив неврахування висновку щодо застосування статті 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом", статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/378/19.
Касаційну скаргу мотивував тим, що суди не навели докази нездатності держави Україна підтримувати громадський порядок і безпеку або захищати права людей; обставини справи свідчать про активні дії з боку держави для виконання обов`язку забезпечення і захисту прав людини; зважаючи на широкомасштабну терористичну діяльність сепаратистів, яких підтримувала Російська Федерація, Україна не мала можливості попередити всі терористичні акції.
У жовтні 2021 року до суду надійшли пояснення на касаційну скаргу, у яких Служба безпеки України підтримала касаційну скаргу КМ України та просила скасувати судові рішення і ухвалити нове про відмову у позові.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нежиле приміщення (торговий павільйон) АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 27 березня 2006 року Маріупольською міською радою (т. 1 а. с. 20, 21).
Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 724450, земельна ділянка, що розташована у АДРЕСА_1, належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04 лютого 2009 року.
Цільове призначення цієї земельної ділянки - обслуговування магазину продовольчих та непродовольчих товарів та кафетерію (т. 1 а. с. 15).
25 січня 2015 року комісія у складі старшого інспектора та інспектора відділення пожежної безпеки 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Донецькій області склали акт про знищення повністю пожежею 24 січня 2015 року крамниці непродовольчих товарів "Єва" у АДРЕСА_1 .
Причина пожежі встановлена: вибух внаслідок артобстрілу (т. 1 а. с. 12).
ОСОБА_1 звернулася до Маріупольської міської ради та Донецької обласної державної адміністрації з приводу відшкодування спричиненої їй 24 січня 2015 року шкоди знищенням належного їй нежитлового приміщення.
Проте, у цьому їй було відмовлено з посиланням на невизначеність законами органу державної влади відповідального за відшкодування шкоди в даному випадку та відсутністю державних програм щодо компенсації втрат, понесених населенням через терористичні акти.
Також заявнику повідомили, що з резервного фонду було виділено кошти лише для допомоги особам, які отримані фізичні ушкодження, а також сім`ям загиблих (т. 1, а. с. 48, 49, 50).
За повідомленням слідчого відділу Управління служби безпеки України в Донецької області від 02 березня 2017 року, слідчий відділ Управління Служби безпеки України в Донецькій області проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22015050000000047 від 24 січня 2015 року за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 258 КК України.
У цьому провадженні 17 березня 2015 року ОСОБА_1 залучена як потерпіла, у зв`язку із пошкодженням в результаті обстрілу належного їй нерухомого майна у АДРЕСА_1 .
На час розгляду справи у суді апеляційної інстанції досудове розслідування у кримінальному упровадженні триває (т. 1, а. с. 146, 157).
Досудове розслідування встановило, що 24 січня 2015 року унаслідок артилерійського обстрілу мікрорайону "Східний" Орджонікідзевського району міста Маріуполя загинули 30 осіб, не менш 119 осіб отримали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості, пошкоджені житлові будинки та нежитлові приміщення, ринки "Київський" та "Денис" ( т. 1, а. с. 57, 147-148).
Згідно із листом від 03 вересня 2020 року № 5702-р, Головне слідче управління повідомило в рамках кримінального провадження № 22015050000000047 про підозру чотирьом громадянам України та вісім громадянам Російської Федерації.
Всіх осіб, яким повідомлено про підозру, оголошено у розшук, кримінальне провадження зупинено на підставі пункту 3 частини першої статті 280 КПК України (т. 4 а. с. 150-151).
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 зазначив, що договірна ціна на відновлення торгівельного павільйону станом на 30 березня 2016 року становить 759 806,00 грн (т. 1, а. с. 22-44).
За висновком судової оціночно-будівельної експертизи від 21 березня 2017 року, розмір шкоди, завданої ОСОБА_1 унаслідок знищення 24 січня 2015 року об`єкта комерційної нерухомості у АДРЕСА_1, з урахуванням даних, що зафіксовані у звіті про оцінку ПП "Центр експертних послуг" від 15 червня 2015 року, та за кошторисним розрахунком ФОП ОСОБА_3, станом на сьогодні становить 888 715,00 грн (т. 1 а. с. 159-180).
У судовому засіданні експерт Новіков В. С. пояснив, що об`єктом оцінки був зруйнований об`єкт, який не можливо було оцінити безпосередньо, а тому вирахувана вартість втраченого майна.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно із абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.