Постанова
Іменем України
18 січня 2023 року
м. Київ
справа № 727/3531/21
провадження № 61-5820св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду
м. Чернівці, у складі судді Танасійчук Н. М., від 21 лютого 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду, у складі колегії суддів:Височанської Н. К., Лисака І. Н., Перепелюк І. Б., від 17 травня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до
ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_3, про визнання договору дарування недійсним, визнання права власності на майно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що її батькам ОСОБА_4 та
ОСОБА_5 на праві спільної власності належала квартира
АДРЕСА_1 . У 1997 році мати подарувала їй свою
1/2 частку вказаної квартири, а вона в свою чергу подарувала цю частку своєму синові ОСОБА_6, який в подальшому уклав договір дарування від 15 січня 2020 року із ОСОБА_3 .
Зазначала, що у вказаній квартирі вона постійно проживала з 1997 року та здійснювала догляд за своїми батьками, оскільки мати та батько були особами похилого віку і потребували постійного догляду. Після смерті матері, у листопаді 2012 року, вона офіційно зареєструвала своє місце проживання за вказаною адресою та фактично проживала і здійснювала догляд за батьком.
За життя її батько постійно проживав у спірній квартирі та ніколи не висловлював наміру подарувати свою частку квартири будь-кому з родичів.
У січні 2019 року ОСОБА_5 помер у віці 98 років.
Після смерті батька, у лютому 2019 року, вона звернулась до нотаріуса із наміром написати заяву про прийняття спадщини, однак нотаріус заяву не прийняла, повідомивши, що на час смерті, у власності її батька не було майна, оскільки свою 1/2 частку квартири він подарував синові -
ОСОБА_2, згідно з договором дарування від 03 серпня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Каленюк В. С.
У неї виникли сумніви щодо дійсності цього договору дарування, оскільки батько постійно підкреслював, що проживає і користується власною квартирою і не було жодного натяку про те, що квартира є подарованою та йому вже не належить. Відповідач їй також ніколи не повідомляв про те, що квартира батькові не належить, а постійно зазначав, що батько проживає у власній квартирі.
Вона з огляду на постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається такою, що прийняла спадщину.
Вважаючи укладений батьком договір дарування недійсним з тих причин, що у дарувальника не було волевиявлення на відчуження квартири,
ОСОБА_1 просила суд:
- визнати недійсним договір дарування частки квартири від 03 серпня
2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Каленюк В. С., згідно якого ОСОБА_5 подарував ОСОБА_2 1/2 частку квартири
АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті спадкодавця ОСОБА_5 у вигляді 1/2 частки вказаної квартири.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 лютого
2022 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 17 травня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що у зв`язку з похилим віком (на момент укладення договору - 91 рік) та хворобою ОСОБА_5, за його дорученням, в присутності нотаріуса договір дарування від його імені було підписано ОСОБА_7 .На момент укладення договору дарування волевиявлення дарувальника було вільним, усвідомленим, відповідало його внутрішній волі та йому було роз`яснено наслідки укладення правочину.
Договір дарування ОСОБА_5 укладено за шість з половиною років до смерті. За життя ним, як стороною правочину, договір не оспорювався.
Водночас позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. При цьому доводи позивача про те, що вона проживала разом з батьком до часу його смерті спростовані, зокрема дослідженою в судовому засіданні уточненою позовною заявою у справі № 727/10139/19, де позивачка стверджувала протилежне, зокрема, що із 2012 року до січня 2020 року не мала доступу до спірної квартири, яка була місцем проживання ОСОБА_5 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення в частині визнання недійсним договору дарування та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
22 червня 2022 року ОСОБА_1 та її представник - адвокат Приймак Л. І. подали касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду
м. Чернівці від 21 лютого 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 травня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає застосування судами норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 716/309/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказує, що у квітні 2012 року ОСОБА_5 особисто підписав довіреність, якою уповноважив свого сина бути його представником, тоді як у матеріалах справи відсутні докази того, що через чотири місяці ОСОБА_5 через хворобу чи фізичну ваду вже не міг підписати договір.
Сам по собі похилий вік особи не свідчить про її неможливість виконати підпис на документів, тому не є підставою для підписання договору іншою особою.
Апеляційний суд вказав на тремтіння рук без посилання на докази, які мав надати відповідач, зокрема висновок експерта, відповідні довідки з лікарні.
Звертає увагу, що у договорі дарування відсутнє посилання на фізичні вади дарувальника, хворобу чи іншу поважну причину, яка унеможливила самостійне підписання ОСОБА_5 договору.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 лютого
2022 року та постанова Чернівецького апеляційного суду від 17 травня
2022 року оскаржуються в частині вирішення позовних вимог про визнання договору дарування недійсним, а тому, в силу вимог статті 400 ЦПК України, в іншій частині касаційним судом не переглядається.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи встановлені судами
23 квітня 2012 року ОСОБА_5 довіреністю уповноважив ОСОБА_2 бути його представником в усіх державних та недержавних органах, тощо. Довіреність підписана ОСОБА_5 особисто та посвідчена нотаріусом Каленюк В. С. вдома у зв`язку з хворобою та похилим віком ОСОБА_5
03 серпня 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір дарування 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, загальною площею 55,36 кв. м.
У зв`язку з похилим віком (на момент укладення договору - 91 рік) та хворобою ОСОБА_5 за його дорученням, в присутності нотаріуса договір дарування від його імені підписано ОСОБА_7 . Договір дарування складений та посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Каленюк В. С. за адресою:
АДРЕСА_2, яка була місцем проживання ОСОБА_5 до моменту смерті.
Згідно із пунктом 15 договору дарування, він прочитаний кожною стороною окремо. Після прочитання сторони підтвердили приватному нотаріусу, що зміст цього правочину повністю відповідає їх дійсним намірам.
Як довіреність від 23 квітня 2012 року, так і договір дарування від 03 серпня 2012 року посвідчено одним і тим же нотаріусом Каленюк В. С. за місцем проживання ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер.
У заяві про зміну позовних вимог в справі № 727/10139/19 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
ОСОБА_1 стверджувала, що із 2012 року до січня 2020 року не мала доступу до квартири АДРЕСА_1 .
Апеляційним судом встановлено фізичну неможливість підписання оспорюваного правочину особисто ОСОБА_5 через тремтіння рук.
Позиція Верховного Суду
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.