Постанова
Іменем України
(ДОДАТКОВА)
18 січня 2023 року
м. Київ
справа № 759/14068/19
провадження № 61-8505 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "ПроКредит Банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву представника акціонерного товариства "ПроКредит Банк" - адвоката Майструка Вадима Ігоровича, про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "ПроКредит Банк" про захист прав споживачів,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (далі - АТ "ПроКредит Банк", банк), в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив суд стягнути з АТ "ПроКредит Банк" на свою користь: інфляційні нарахування у розмірі 255 968,76 грн за період із вересня 2017 року
по червень 2019 року, три проценти річних у розмірі 74 580,82 грн за період із 29 серпня 2017 року по 28 липня 2019 року, нараховані на підставі частини другої статті 625 ЦК України, а також пеню за період із 30 липня 2018 року
по 28 липня 2019 року у розмірі 14 196 000,00 грн, нараховану на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів",
а всього - 14 526 549,58 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 вересня
2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто
з АТ "ПроКредит Банк" на користь ОСОБА_1 інфляційні нарахування
у розмірі 255 968,76 грн, три проценти річних у розмірі 74 580,82 грн та пеню за період із 30 липня 2018 року по 28 липня 2019 року у розмірі
1 000 000,00 грн, а всього - 1 330 549,58 грн. У решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу АТ "ПроКредит Банк" задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 вересня 2020 року у частині вирішення позовних вимог про стягнення суми пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" скасовано та ухвалено
у цій частині нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1
до АТ "ПроКредит Банк" про стягнення суми пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" залишено
без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва
від 18 вересня 2020 року у частині вирішення позовних вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат на підставі частини другої
статті 625 ЦК України змінено, визначено суми: три проценти річних -
74 580,82 грн, сума інфляційних втрат - 219 180,00 грн, а всього -
293 760,82 грн.
Постановою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року залишено без змін (провадження № 61-8505св22).
У грудні 2022 року до Верховного Суду надійшла заява представника
АТ "ПроКредит Банк" - адвоката Майструка Вадима Ігоровича,
про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 548 529,00 грн у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції.
Заява мотивована тим, що у відзиві на касаційну скаргу банк просив вирішити питання про компенсацію йому витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, навівши орієнтовний розмір таких витрат, яке касаційним судом, на думку заявника, не вирішено. При цьому було вказано про те, що банк надасть докази витрат на професійну правничу допомогу впродовж п`яти днів після вирішення справи касаційним судом.
Згідно з наданим попереднім розрахунком судові витрати банку
на професійну правничу допомогу, яка надається адвокатами адвокатського об`єднання "Юридична фірма "ЕКВО" (далі - адвокатське об`єднання) за договором від 12 вересня 2022 року № 1/12-09-2022, становлять 15 000,00 доларів США.
Детальний перелік наданих адвокатських послуг викладено в актах
здачі-приймання робіт (надання послуг) та в детальному описі наданих послуг, доданого до рахунку-фактури.
05 жовтня 2022 року адвокатським об`єднанням виставлено банку
рахунок-фактуру № 20203 на суму 274 264,50 грн (еквівалент -
7 500,00 доларів США), 01 грудня 2022 року - рахунок-фактуру № 20466
з додатком на суму 274 264,50 грн (еквівалент - 7 500,00 доларів США),
а в загальному на суму 548 529,00 грн (гонорар у розмірі 15 000,00 доларів США погоджено сторонами у фіксованому розмірі), які банк оплатив
06 жовтня 2022 року та 02 грудня 2022 року (меморіальні ордери відповідно № 87 та № 17).
Указана сума є обґрунтованою та співмірною зі складністю справи, ціною позову й документально підтверджена.
У зв`язку з необхідністю вирішення питання про ухвалення додаткового судового рішення у справі та вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цій справі Верховним Судом витребувано матеріали цивільної справи № 759/14068/19 із Святошинського районного суду м. Києва.
У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Вивчивши матеріали цивільної справи та вищевказану заяву представника відповідача, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати
на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої цієї статті).
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа,
а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю
або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру
і адвокатську діяльність", про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість,
за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку,
що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно
до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства
є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін
до досудового вирішення спору.
Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат
на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу,
що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів
за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки
до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат,
які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів
у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови,
що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову
та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може,
за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах:
від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року
у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня
2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19),
від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження
№ 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі
№ 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року
у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня
2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).