Постанова
Іменем України
13 січня 2023 року
м. Київ
справа № 447/2141/20
провадження № 61-7077св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1
відповідач - Миколаївська міська рада Стрийського району Львівської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Стрийська районна державна адміністрація,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 16 вересня
2021 року у складі судді Бачуна О. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 27 червня 2022 рокуу складі колегії суддів: Савуляка Р. В.,
Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області, третя особа - Стрийська районна державна адміністрація, про визнання рішення органу місцевого самоврядування недійсним та зобов`язання вчинити дії.
Позовна заява мотивована тим, що згідно з рішенням виконавчого комітету Більченської сільської ради від 27 квітня 1998року № 29 "Про надання присадибних ділянок в урочищі "На Коростах" та додатку №2 Список громадян, ОСОБА_1 надано в тимчасове користування терміном на один рік присадибну ділянку площею 0,19 га в урочищі "На Коростах" в селі Болоня Миколаївського району Львівської області.
Вказує, що даною земельною ділянкою позивач користується по сьогоднішній день, вона засаджена сільськогосподарськими культурами, він сплачує щорічно земельний податок в сумі 226,00 грн.
Незважаючи на це, рішенням Більченської сільської ради від 12 травня
2020 року № 731 вирішено попередити громадян, які користуються земельними ділянками в урочищі Корости с. Болоня щодо звільнення земельних ділянок після збору урожаю; вилучити земельні ділянки в громадян в ур. Корости с. Болоня; припинити право користування земельними ділянками громадянами; вилучені землі перевести до земель пайового фонду.
Посилаючись на те, що рішення від 12 травня 2020 року № 731 є таким, що прийняте із грубим порушенням законодавства, прав позивача, без його згоди та повідомлення про розгляд питання, просив визнати недійсним рішення Більченської сільської ради від 12 травня 2020 року № 731 в частині, що стосується його прав землекористувача земельної ділянки, площею 0, 19 га, розташованої в ур. "Корости", с. Болоня Більченської сільської ради Миколаївського району Львівської області, зокрема:
- пункт 2. Вилучити земельну ділянку в землекористувача ОСОБА_1, площею 0,19 га, ур "Коростини" с. Болоня;
- пункт 3. Припинити право користування земельною ділянкою
ОСОБА_1 згідно списку-додатку до рішення від 12 травня 2020 року
№ 731, у якому ОСОБА_1 вказаний по порядку другим;
- пункт 4. Вилучену земельну ділянку ОСОБА_1 площею 0,19 га перевести до земель пайового фонду;
- пункт 5. Спеціалісту ІІ категорії - землевпоряднику внести зміни в земельно- облікові документи.
Зобов`язати Більченську сільську раду в особі сільського голови Суховерського С. В. вирішити питання користування позивачем спірною земельною ділянкою відповідно до вимог і правових підстав Земельного Кодексу України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області
від 16 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 27 червня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що право тимчасового користування апелянтом земельною ділянкою закінчилось ще в 1999 році - за 2 роки до вступу в дію Земельного кодексу України, а тому права на земельну ділянку у ОСОБА_1 припинилися
до 25 жовтня 2001 року, що унеможливлює застосування цієї норми до даних правовідносин.
Доводи позивача про те, що він набув право власності на присадибну ділянку площею 0,19га в урочищі "На Коростах" в селі Болоня Миколаївського району Львівської області за набувальною давністю є передчасними, оскільки з таким вимогами позивач до суду не звертався.
Крім того, апеляційний суд зазначав, що ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (новоствореної ОТГ) для одержання спірної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У липні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 16 вересня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 червня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що у ОСОБА_1 виникло право на отримання спірної присадибної земельної ділянки у власність за набувальною давністю, оскільки він користується нею безперервно, добросовісно і відкрито з 1999 року
по 12 травня 2020 року, тобто понад 21 рік.
Також судами не враховано, що право користування позивача цією земельною ділянкою було припинене рішенням Більченської сільської ради від 12 травня 2020 року № 731 на підставі норм статей 145, 149 ЗК України, проте норми даних статей регулюють зовсім інші правовідносини, оскільки норми статті 145 ЗК України регулюють ситуацію, коли до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, що не мало місця у даному випадку. А стаття 149 ЗК України регулює порядок вилучення земельних ділянок із постійного користування, проте спірна земельна ділянка була надана позивачу у тимчасове користування.
Крім того зазначав, що право тимчасового користування землею припиняється шляхом розірвання договору, проте документу, який би свідчив про розірвання договору в матеріалах справи немає.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням виконавчого комітету Більченської сільської ради від 27 квітня 1998 року № 29 "Про надання присадибних ділянок в урочищі "На Коростах" та додатку № 2 до вказаного рішення "Список громадян" ОСОБА_1 надано в тимчасове користування терміном на один рікприсадибну ділянку площею 0,19 га в урочищі "На Коростах" в селі Болоня Миколаївського району Львівської області.
Рішенням Більченської сільської ради від 12 травня 2020 року №731 "Щодо вилучення земельних ділянок в ур. Корости" вирішено попередити громадян, які користуються земельними ділянками в урочищі Корости с. Болоня, щодо звільнення земельних ділянок після збору урожаю (згідно списку-додатку); вилучити земельні ділянки в громадян (згідно списку-додатку) в ур. Корости
с. Болоня; припинити право користування земельними ділянками громадянами (згідно списку-додатку); вилучені землі перевести до земель пайового фонду.
Відповідно до Додатку до рішення від 12 травня 2020року № 731
ОСОБА_1 включений до списку громадян, яким були виділені земельні ділянки в тимчасове користування в урочищі "Корости".
Вищевказане рішення від 12 травня 2020 року №731 було направлено позивачу 09 липня 2020 року та отримане ним 18 серпня 2020 року.
Судами попередніх інстанцій враховано, що Миколаївська міська рада Стрийського району Львівської області є правонаступником Більченської сільської ради відповідно до Закону України від 17 листопада 2020 року №1009-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій".
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.