Постанова
Іменем України
13 січня 2023 року
м. Київ
справа № 455/125/17
провадження № 61-5151св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Старосамбірська міська рада Львівської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Львівського апеляційного суд від 13 травня 2022 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Копняк С. М., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Старобільської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 15 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, три місяці з дня вступу рішення в законну силу.
У січні 2022 року до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 15 травня 2017 року звернувся ОСОБА_2 .
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 15 травня 2017 року відмовлено.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги - десять днів з дня отримання копії ухвали.
У квітні 2022 року ОСОБА_2 подав до апеляційного суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 13 травня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 15 травня 2017 року відмовлено.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 15 травня 2017 року відмовлено.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції, з урахуванням положень підпункту 13 пункту 1 Перехідних положень ЦПК України, виходив із того, що ОСОБА_2 звернувся до суду із апеляційною скаргою на рішення місцевого суду із пропуском строку, визначеного законом.
При цьому судом також вказано, що ОСОБА_2 не наведено переконливих доводів, які б вказували про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та не надано доказів на підтвердження обґрунтованості доводів клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц, провадження № 61-37352сво18, від 26 серпня 2020 року у справі № 552/5277/16-ц, провадження № 61-8726св20, від 02 грудня 2020 року у справі № 2-479/11, провадження № 61-13016св20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що подаючи апеляційну скаргу на рішення місцевого суду 10 січня 2022 року, ОСОБА_2 також подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки не був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Також вказував, що повістки при призначене судом судове засідання першої інстанції на 10 квітня 2017 року та 15 травня 2017 року повернулися "за закінченням терміну зберігання".
Зазначає, що повернення повісток із вказаних підстав не є доказом належного інформування про дату, час і місце розгляду справи.
Вказує, що суд апеляційної інстанції правильно визначив початок перебігу строку на апеляційне оскарження, проте помилково вважав, що такий строк триває лише впродовж десяти днів, оскільки такий строк триває упродовж тридцяти днів.
Також, на думку заявника, апеляційний суд не врахував пункт 9 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, яким визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
При цьому процесуальний строк, визначений у частині другій статті 358 ЦПК України, при відсутності винятків не може бути поновлений. Проте, за наявності винятків, визначених цією статтею, строк на апеляційне оскарження може бути поновлений, навіть якщо апеляційну скаргу подано зі спливом річного строку з дня складення повного тексту судового рішення. Процедура апеляційного оскарження визначається за процесуальними правилами, які діють на момент подання апеляційної скарги, а не на час ухвалення оскаржуваного рішення.
Судом апеляційної інстанції не враховано, що положення пункту 13 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України діють щодо тих апеляційних скарг, що подані особами, що були залучені до участі у розгляді справи та/або які брали участь у розгляді справи.
Відзиву на касаційну скаргу сторонами не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Старобільської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 15 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
У січні 2022 року до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 15 травня 2017 року звернувся ОСОБА_2 .
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 15 травня 2017 року відмовлено.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги - десять днів з дня отримання копії ухвали.
У квітні 2022 року ОСОБА_2 подав до апеляційного суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 13 травня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 15 травня 2017 року відмовлено.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 15 травня 2017 року відмовлено.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.