Постанова
Іменем України
16 січня 2023 року
м. Київ
справа № 553/1867/19
провадження № 61-6518св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 22 лютого 2022 рокуу складі судді Парахіної Є. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 15 червня 2022 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Позовну заяву мотивовано тим, що з 29 квітня 2006 року до 14 березня
2019 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбу, під час якого за спільні кошти придбали квартиру
АДРЕСА_1, а також побутову техніку та меблі.
Крім того, під час шлюбу подружжям був придбаний автомобіль ЗАЗ-DAEWOO LANOS, 2006 року випуску.
Посилаючись на те, що добровільної згоди щодо поділу зазначеного рухомого та нерухомого майна сторони не дійшли, позивач просив визнати за ним право власності на 1/2 частину спірної квартири, стягнути з
ОСОБА_2 компенсацію ринкової вартості Ѕ частини побутової техніки та меблів у розмірі 155 000 грн, а також компенсацію вартості Ѕ частки автомобіля ЗАЗ-DAEWOO LANOS, 2006 року випуску, припинивши право спільної сумісної власності на автомобіль.
У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, який обґрунтовано тим, що квартира
АДРЕСА_1 хоч і була придбана у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, однак за її особисті кошти,
а тому на неї не розповсюджується режим спільної сумісної власності як помилково вважає ОСОБА_1 . Зазначає, що у період перебування сторін у шлюбу ними за спільні кошти було придбано автомобіль "Mercedes",
1998 року випуску, а також автомобіль "Mitsubishi", 2008 року випуску.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила визнати спірну квартиру її особистою приватною власністю, стягнути з ОСОБА_1 компенсацію ринкової вартості Ѕ частки автомобіля "Mercedes", 1998 року випуску, а також визнати за нею право власності на Ѕ частину автомобіля "Mitsubishi", 2008 року випуску.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 22 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду
від 15 червня 2022 року, позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рухоме майно, що знаходиться у квартирі АДРЕСА_1 .
В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожним на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , на 1/2 частину автомобіля марки "Mercedec", 1998 року випуску, на 1/2 частину автомобіля марки "Mitsubishi", 2008 року випуску.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки "3A3-DAEWOO LANOS", 2006 року випуску, припинивши право спільної сумісної власності на транспортний засіб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину вартості автомобіля марки "3A3-DAEWOO LANOS" у розмірі 26 802,41 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що спірна квартира була придбана сторонами у період перебування у зареєстрованому шлюбі за кредитні кошти, які були повернуті до розірвання шлюбу, а тому є їх спільною сумісною власністю, право на 1/2 частину якої ОСОБА_1 має право відповідно до статті 70 СК України. При цьому суди відхилили доводи ОСОБА_2 про те, що кредит був погашений нею за рахунок коштів, отриманих від
ОСОБА_3 за попереднім договором купівлі-продажу від 30 квітня
2007 року Ѕ частки належного їй житлового будинку АДРЕСА_2, оскільки цей договір є нікчемним, а тому не створює жодних юридичних наслідків.
Врахувавши, що рухоме майно було придбано сторонами у період перебування у зареєстрованому шлюбі та за спільні кошти, суди також дійшли висновку про його поділ, виходячи із рівності часток подружжя у такому майні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
До Верховного Суду 13 липня 2022 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на вказані судові рішення, які оскаржує в частині відмови в задоволенні її зустрічного позову про визнання квартири
АДРЕСА_1 , особистою власністю ОСОБА_2 .
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 17 червня 2021 року справа
№ 128/1511/19, від 21 листопада 2018 року справа № 372/504/17,
від 10 лютого 2021 року справа № 204/5407/17, від 16 лютого 2022 року справа № 760/16783/15, від 14 липня 2021 року справа № 509/1927/18, від 20 липня 2022 року справа № 703/2284/19, тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що спірна квартира була придбана під час шлюбу за належні їй грошові кошти, а тому вона є її особистою приватною власністю. Зокрема, витрачені на придбання квартири кошти були отримані
ОСОБА_2 від ОСОБА_3 за попереднім договором купівлі-продажу від 30 квітня 2007 року Ѕ частки належного їй житлового будинку АДРЕСА_2 .
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2022 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень. Зазначає, що спірна квартира була придбана у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, а тому на неї розповсюджується режим спільної сумісної власності подружжя. При цьому кошти, за які придбавалася квартира, були отримані у кредит та повернуті сторонами у період шлюбу, отже квартира була придбана за спільні кошти подружжя. Посилається на помилковість доводів ОСОБА_2 про повернення кредиту за рахунок отриманих від ОСОБА_3 коштів за попереднім договором купівлі-продажу належного відповідачу будинку, оскільки цей договір є нікчемним, отже не породжує жодних юридичних наслідків. Крім того, основний договір купівлі-продажу до цього часу не укладено, а тому, на думку ОСОБА_1, зазначені обставини свідчать про сумнівність існування реальних намірів у сторін попереднього договору з передачею авансових платежів на реалізацію продавцем покупцю нерухомого майна, яке є предметом договору. Зазначає, що ОСОБА_3
є зятем ОСОБА_2, а тому слід критично ставитися до його показань про передачу останній грошових коштів за попереднім договором купівлі-продажу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 29 квітня 2006 року до 14 березня 2019 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
У період шлюбу сторонами було набуте майно, зокрема квартиру
АДРЕСА_1 за ціною 433 300 грн, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 04 травня
2007 року, укладеним між ОСОБА_4 як продавцем та
ОСОБА_2 як покупцем.
Відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 04 травня 2007 року
ОСОБА_1 надав свою згоду на придбання на ім`я ОСОБА_2 зазначеної квартири та передачу квартири в іпотеку ВАТ "Ощадбанк" у зв`язку з отриманням кредиту на її придбання. Зазначив, що правочин відповідає інтересам сім`ї (а. с. 175, т. 1).
04 травня 2007 року між ВАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки, предметом якого є квартира
АДРЕСА_1 . Цей договір укладено на забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 перед ВАТ "Ощадбанк", які виникли на підставі укладеного між ними договору про іпотечний кредит від 04 травня 2007 року, за умовами якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 333 300 грн на придбання зазначеної квартири (а. с. 66, т. 1).
Сторони визнають, що зобов`язання за договором про іпотечний кредит виконане під час перебування їх у зареєстрованому шлюбі. Ці обставини також підтверджуються довідкою АТ "Ощадбанк" від 07 липня 2016 року про виконання зобов`язань у повному обсязі (а. с. 71, т. 1).
Позиція Верховного Суду
Оскільки судові рішення оскаржуються лише в частині поділу квартири,
то відповідно до статті 400 ЦПК України їх законність в іншій частині колегією суддів не перевіряється.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).