Постанова
Іменем України
09 січня 2023 року
м. Київ
справа № 691/995/21
провадження № 61-9372св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач: ОСОБА_1, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Служба у справах дітей Мліївскої територіальної громади Черкаської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного Банку "ПриватБанк" на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 01 червня 2022 року у складі судді Савенко О. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду з позовом до
ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього
ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Служба у справах дітей Мліївської територіальної громади Черкаської області, про виселення.
На обґрунтування позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" зазначало, що
06 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № CSR0GA0000000147, за умовами якого банк надав їй кредит у вигляді кредитної лінії на суму 55 160,00 грн.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, того ж дня, між сторонами укладений договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку житловий будинок, загальною площею 58,30 кв. м, житловою площею 29,00 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з умовами договору іпотеки реєстрація місця проживання у будинку, який є предметом іпотеки, можлива лише за наявності письмової згоди іпотекодержателя.
Посилаючись на те, що в порушення зазначених умов іпотечного договору, ОСОБА_1 зареєструвала місце проживання членів своєї сім`ї в іпотечному майні, АТ КБ "ПриватБанк" просило зняти з реєстрації місця проживання та виселити зі спірного житлового будинку ОСОБА_1, ОСОБА_3 та неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 01 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 18 серпня 2022 року, в задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з недоведеності позивачем порушення його прав внаслідок реєстрації
ОСОБА_3 та неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 в належному на праві власності ОСОБА_1 житловому будинку, який є предметом іпотеки, та не надав доказів невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 01 червня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного
суду від 18 серпня 2022 року, у якій заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення
позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, заявник зазначає:
- пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків Верховного Суду викладених у постановах: від 06 лютого 2019 року у справі № 570/3689/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 442/328/19-ц, від 29 вересня 2021 року у справі № 344/12708/19,
від 08 грудня 2021 року у справі № 209/2032/14-ц.
- пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України - суд апеляційної інстанції не дослідив наявні у справі докази.
Ухвалою Верховного Суду від 30 березня 2021 року відкрито касаційне провадження на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано із суду першої інстанції матеріали справи.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що 06 серпня 2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк"), правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та
ОСОБА_1 укладений договір кредиту № CSR0GA0000000147, згідно з умовами якого банк надав їй кредит у розмірі 55 160,00 грн, який вона зобов`язалася повернути до 06 серпня 2013 року зі сплатою 1, 67 процентів на місяць за користування кредитними коштами.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, того ж дня, між сторонами укладений договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку житловий будинок, загальною площею 58,30 кв. м, житловою площею 29,00 кв. м, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 . Майно належить іпотекодавцю на підставі договору дарування від 29 вересня 2004 року
№ 2352 (пункт 35.3. договору іпотеки).
Пунктом 11 договору іпотеки від 06 серпня 2008 року передбачено, що на строк дії цього договору предмет іпотеки залишається у володінні та користуванні іпотекодавця.
Згідно з пунктом 16 договору іпотеки від 06 серпня 2008 року, з моменту набрання чинності договором іпотеки, іпотекодавець має право відчужувати, передавати в оренду, лізинг, наступну іпотеку, у спільну діяльність, у позичку іншим особам майно та/або земельну ділянку, або іншим чином розпоряджатися предметом іпотеки, тільки за письмовою згодою іпотекодержателя.
Іпотекодавець зобов`язується не надавати документи у відповідні держоргани з метою реєстрації будь-яких осіб у предметі іпотеки без письмової згоди на це іпотекодержателя (пункт 20.12. зазначеного договору).
Згідно з відомостями виконавчого комітету Мліївської сільської ради Городищенського району Черкаської області від 02 листопада 2020 року
№ 1068 за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані та проживають: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Мліївської сільської ради Городищенкького району, Черкаської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Мліївської сільської ради
від 16 грудня 2021 року № 98 виселення та зняття з реєстраційного обліку малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 є недоцільним оскільки призведе до звуження його житлових прав та охоронюваних законом інтересів.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга статті 5 ЦПК України).
АТ КБ "ПриватБанк" обґрунтовувало позовні вимоги тим, що в порушення пункту 20.12. договору іпотеки іпотекодавець зареєстрував у будинку, який є предметом іпотеки, членів своєї сім`ї. Посилаючись на наведене, а також на частину першу статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", позивач просив суд зняти відповідачів з реєстрації місця проживання та виселити їх зі спірного об`єкту нерухомості, оскільки така відбулася за відсутності його згоди, що є порушенням умов договору та його прав.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частини першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Наслідки невиконання зобов`язання передбачені статтею 611 ЦК України.