ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/12047/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Кролевець О.А.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна"
про розподіл судових витрат
у справі № 910/12047/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна"
до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон"
про стягнення 525 143, 84 доларів США та 1 288 642, 04 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача - Гончарук М.П.;
відповідача - не з`явився;
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення 525 143, 84 доларів США та 1 288 642, 04 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.01.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2022, позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" борг у розмірі 525 000 доларів США, проценти на вимогу у розмірі 143, 84 долари США, 3% річних у розмірі 1 265 788, 67 грн, судовий збір у розмірі 233 564, 54 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 49 926, 72 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 29.09.2022 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 у справі № 910/12047/21 - без змін.
При цьому у відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" просило покласти на Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" всі судові витрати.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" 05.10.2022 подало до Верховного Суду заяву про розподіл судових витрат, в якій просить стягнути з Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" 40 000, 00 грн.
Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" 07.10.2022 подало клопотання про зменшення судових витрат, в якому просило відмовити в задоволенні заяви про розподіл судових витрат у справі в повному обсязі у зв`язку з недоведеністю понесення таких витрат та недоведеністю визначеної суми витрат. При цьому відповідач зазначив про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені, разом з тим позивачем не надано жодного доказу в підтвердження понесення таких витрат. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Відповідач також посилається на те, що суд має враховувати чи змінювалась правова позиція сторін у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій та чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги. За доводами Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Відповідач звертає увагу на те, що в заяві про розподіл судових витрат позивач посилається на пункт 4.1. договору № 01/07/21 про надання правової допомоги, з якого вбачається, що винагорода у розмірі 40 000, 00 грн визначена за надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції. Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" зазначає, що матеріали справи не містять, а заявником не надано доказів, які б свідчили про доцільність та неминучість витрат на професійну правничу допомогу у цій справі. Крім того, відповідач вказує, що суд не повинен відшкодувати стороні, на користь якої було прийнято рішення, всі витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ухвалою Верховного Суду від 18.10.2022, після надходження матеріалів справи з Північного апеляційного господарського суду, прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" про розподіл судових витрат у справі. При цьому також задоволено клопотання Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" та зупинено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" про розподіл судових витрат у справі № 910/12047/21 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/1964/21.
Ухвалою Верховного Суду 09.01.2023 поновлено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Тавріда Електрик Україна" про розподіл судових витрат у справі та призначено її до розгляду на 19.01.2023.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, якщо судом не вирішено питання про судові витрати, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 за змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).
Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: