Постанова
Іменем України
17 січня 2023 року
м. Київ
справа № 454/287/22
провадження № 61-11000св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Офіс Генерального прокурора, Держава Україна в особі Державної казначейської служби України,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 29 червня 2022 року в складі судді Фарина Л. Ю. та на постанову Львівського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року в складі колегії суддів Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Офісу Генерального прокурора, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 21 серпня 2020 року позивач направив у Генеральну прокуратуру заяву про кримінальне правопорушення, якою просив відкрити кримінальне провадження за статтею 382 КК України відносно суддів Львівського окружного адміністративного суду: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з підстав ухвалення ними незаконних рішень.
Листом Офісу Генеральної прокуратури від 31 серпня 2020 року № 31/1/1-р ОСОБА_1 повідомлено, що його заяву скеровано на розгляд до прокуратури обласного рівня за територіальною юрисдикцією.
Листом Львівської обласної прокуратури від 08 вересня 2020 року № 15/4/1-944виз-20 позивачу надано відповідь про те, що його заява не містить підстав для внесення відомостей до ЄРДР. Одночасно роз`яснено право оскарження такого рішення в судовому порядку.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 вересня 2020 року зобов`язано уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 про вчинене кримінальне правопорушення від 21 серпня 2020 року.
29 вересня 2020 року внесено відомості до ЄРДР № 42020000000001842 за частиною другою статті 382 КК України на підставі вказаної ухвали слідчого судді від 11 вересня 2020 року.
Стверджує, що діями посадових осіб Офісу Генерального прокурора щодо своєчасного невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР позивачу завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 1 000 000 грн та просить стягнути на його користь.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 29 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суди виходили з того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження незаконних дій чи бездіяльності відповідачів, унаслідок яких порушені його права та завдано моральної шкоди у визначеному ним розмірі.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 29 червня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року, в якій, з урахуванням уточнень і посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
не застосували до спірних правовідносин Конституцію України як норму прямої дії, а отже не захистили порушені права заявника;
не врахували, що статтею 56 Конституції України заявнику гарантовано право на відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, завданої незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, та необґрунтовано відмовили у задоволенні позову;
не надали належної оцінки доказам протиправності дій посадових осіб Офісу Генерального прокурора та безпідставно не врахували ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 вересня 2020 року, якою зобов`язано уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 про вчинене кримінальне правопорушення від 21 серпня 2020 року, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Просить також внести до Конституційного Суду України подання щодо тлумачення статті 56 Конституції України з підстав того, чи зобов`язані суди на підставі вказаної статті Конституції України розглянути його позов про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органами державної влади.
У жовтні 2020 року Офіс Генерального прокурора подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому, посилаючись на її безпідставність, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення, які є законними, обґрунтованими, залишити без змін.
Рух справи
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 07 листопада 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачу Антоненко Н. О.
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2022 року касаційну скаргу залишено без руху, оскільки посилаючись на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, ОСОБА_1 не зазначив норму права, щодо якої відсутній висновок про її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у справі; витребувано матеріали справи № 454/287/22 із районного суду та надано учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У грудні 2022 року матеріали справи № 454/287/22 надійшли до Верховного Суду.
09 січня 2023 року справу передано судді-доповідачу Антоненко Н. О.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
В ухвалі Верховного Суду від 19 грудня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 23, 1167, 1176 ЦК України.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 21 серпня 2020 року ОСОБА_1 подав до Офісу Генерального прокурора заяву про кримінальне правопорушення, якою просив відкрити кримінальне провадження за статтею 382 КК України відносно суддів Львівського окружного адміністративного суду: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з підстав ухвалення ними незаконних рішень.
Згідно листа від 31 серпня 2020 року вказана заява скерована для розгляду в Прокуратуру Львівської області.
Відповідно до відповіді Прокуратури Львівської області від 08 вересня 2020 року звернення ОСОБА_1 розглянуто та згідно з частиною першою статті 214 КПК України не внесено до ЄРДР, оскільки в матеріалах відсутня інформація, яка б вказувала на наявність ознак кримінального правопорушення. Одночасно роз`яснено право оскарження такого рішення в судовому порядку.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 вересня 2020 року зобов`язано уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 21 серпня 2020 року про вчинене кримінальне правопорушення
29 вересня 2020 року внесено відомості до ЄРДР № 42020000000001842 за частиною другою статті 382 КК України на підставі вказаної ухвали слідчого судді від 11 вересня 2020 року.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною першою статті 15, частиною першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на неправомірність дій посадових осіб Офісу Генерального прокурора при розгляді його заяви від 21 серпня 2020 року про вчинення кримінального правопорушення суддями Львівського окружного адміністративного суду ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, чим завдано йому моральну шкоду.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Аналіз статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом (стаття 1167 ЦК України).