Постанова
Іменем України
18 січня 2023 року
м. Київ
справа № 2-1319-05
провадження № 61-9855св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, правонаступниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
відповідач - Виконавчий комітет Уманської міської ради,
особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Дармос Катерини Олександрівни на постанову Черкаського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Вініченка Б. Б., Карпенко О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У квітні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Уманської міської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_4, яка проживала в будинку АДРЕСА_1 . На час смерті матері він проживав з нею за вказаною адресою, що підтверджується довідкою квартального комітету. Згідно з рішенням Уманського міськвиконкому від 14 квітня 1988 року № 145 його матір отримала дозвіл на капітальний ремонт, добудову частини будинку, переобладнання частини підсобних приміщень, добудову літньої кухні, сараю, гаражів. За життя його матір не оформила належним чином всіх документів, не змогла вчасно здати будинок в експлуатацію, а він споруджував його сам за власні кошти. На час звернення до суду з позовом будівництво повністю завершено, і висновком Держархбудконтролю від 04 лютого 2005 року підтверджено, що житловий будинок з господарськими спорудами придатні до експлуатації, відповідають санітарним і протипожежним нормам, архітектурний вигляд об`єктів і технічний стан несучих стін задовільний, при цьому права інших осіб не порушені. Оскільки він є єдиним спадкоємцем після смерті його матері ОСОБА_4, то має право на все домоволодіння, однак при зверненні до нотаріуса він отримав постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті своєї матері у зв`язку з відсутністю факту прийняття спадщини. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 .
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2005 року у складі судді Пархети А. В. позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на побудований житловий будинок на АДРЕСА_1 та господарські споруди: два спарені гаражі "Г, Д", сараї "Б, В, б".
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що на час смерті ОСОБА_4 позивач проживав і продовжує проживати у спірному будинку, тобто вважається таким, що прийняв спадщину.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 помер.
У серпні 2022 року особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2005 року.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2005 року та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на вказане рішення суду.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 26 серпня 2022 року залучено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до участі у справі як правонаступників ОСОБА_1 .
Постановою Черкаського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2005 року.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_2 не є спадкоємицею після смерті ОСОБА_4 ні за законом, ні за заповітом, отже, вона не могла бути учасником цієї справи. Оскільки рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2005 року не вирішувалися питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_2, то апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
06 жовтня 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Дармос К. О. подала засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2005 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 389, пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України представник ОСОБА_2 - адвокат Дармос К. О. зазначила, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив її клопотання про допит свідків у справі, які могли б підтвердити період будівництва будинку, а також - хто приймав рішення стосовно процесу будівництва. При цьому апеляційний суд не звернув уваги на те, що з 30 січня 1987 року ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з ОСОБА_1 і будинок АДРЕСА_1 є спільним майном подружжя, а рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2005 року порушується її право володіння цим будинком.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Дармос К. О. в частині оскарження рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2005 року на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України у зв`язку з тим, що касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Дармос К. О. на постанову Черкаського апеляційного суду від 08 вересня 2022 року та витребувано матеріали справи з Уманського міськрайонного суду Черкаської області.
07 листопада 2022 року справа № 2-1319-05 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 4 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Апеляційним судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір ОСОБА_1 - ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 09 серпня 1994 року серії НОМЕР_1 .
За довідкою квартального комітету ОСОБА_1 на час смерті матері проживав з нею в будинку АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 4, абзацом першим пункту 5 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК Української РСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
З огляду на викладене спірні правовідносини щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 регулюються нормами ЦК Української РСР.
Відповідно до частин першої, другої статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Згідно з частиною першою статті 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (частини перша, друга статті 548 ЦК Української РСР).
Відповідно до частин першої, другої статті 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2005 року було задоволено позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Уманської міської ради про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, визнано за ОСОБА_1 право власності на побудований житловий будинок на АДРЕСА_1 та господарські споруди: два спарені гаражі "Г, Д", сараї "Б, В, б". Вказане рішення суду мотивоване тим, що на час смерті матері ОСОБА_1 проживав з нею в будинку АДРЕСА_1, тобто вважається таким, що прийняв спадщину.
За довідкою Уманського міськрайонного суду від 06 вересня 2007 року № 21755 рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2005 року в цій справі не оскаржувалося в апеляційному порядку.
На підставі вищевказаного рішення суду ОСОБА_1 оформив право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, що належав його матері ОСОБА_4, яка за життя не оформила правовстановлюючих документів на цей будинок.
У серпні 2022 року особа, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2005 року, посилаючись на те, що з 30 січня 1987 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_1 і що будинок АДРЕСА_1 було придбано за спільні кошти подружжя, однак оформлено на ОСОБА_4 . Будинок не був придатний для проживання, тому в період з 1991 року по 1999 рік спільними зусиллями подружжя його було зруйновано та споруджено новий цегляний житловий будинок з цокольним поверхом, що збільшило його площу з 59,0 кв. м до 89,1 кв. м, бетонний ганок, сарай, два гаражі, погріб. У 2005 році встановлено огорожу, металеву хвіртку та ворота. З огляду на викладене, оскільки вказаний житловий будинок було споруджено після смерті ОСОБА_4, то він є спільним майном подружжя, а рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2005 року порушується її право володіння цим будинком.