Постанова
Іменем України
13 січня 2023 року
м. Київ
справа № 607/4930/21
провадження № 61-1181св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Тернопільський обласний центр зайнятості,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Тернопільського обласного центру зайнятості на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 вересня 2021 року у складі судді Герчаківської О. Я. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Костів О. З., Парандюк Т. С.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тернопільського обласного центру зайнятості про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 15 лютого 2000 року він працював на різних посадах в органах державної служби зайнятості. 10 березня 2020 року його переведено на посаду заступника начальника відділу активної підтримки безробітних Тернопільського міськрайонного центру зайнятості, де він працював до 31 грудня 2020 року. Наказом Державного центру зайнятості "Про оптимізацію чисельності" від 21 жовтня 2020 року № 69 внесено зміни у додаток до наказу Державного центру зайнятості від 09 квітня 2020 року № 26 "Про затвердження граничної чисельності працівників державної служби зайнятості на 2020 рік", затверджено граничну чисельність підпорядкованих державній службі зайнятості установ. Наказом Тернопільського обласного центру зайнятості від 26 жовтня 2020 року № 1426 "Д" затверджено граничну чисельності працівників районних філій Тернопільського обласного центру зайнятості та Тернопільського міськрайонного центру зайнятості на 2020 рік. Крім того, Тернопільським обласним центром зайнятості затверджено та введено в дію структуру та штатні розписи районних філій Тернопільського обласного центру зайнятості та Тернопільського міськрайонного центру зайнятості на 2020 рік наказом Тернопільського обласного центру зайнятості від 26 жовтня 2020 року № 1427 "Д". 30 жовтня 2020 року йому вручено попередження про зміни в організації праці, а саме скорочення посади заступника начальника відділу активної підтримки безробітних Тернопільського міськрайонного центру зайнятості, а 11 листопада 2020 року запропоновано посаду провідного фахівця з питань зайнятості відділу організації працевлаштування населення Зборівської районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості на період відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_2, від якої позивач відмовився, оскільки має на утриманні двох малолітніх дітей, які потребують догляду, а запропоноване вакантне місце роботи віддалене від міста Тернополя. Відповідно до наказу Тернопільського обласного центру зайнятості від 24 грудня 2020 року № 323к з 31 грудня 2020 року його звільнено з посади заступника начальника відділу активної підтримки безробітних Тернопільського міськрайонного центру зайнятості за скороченням чисельності та штату на підставі пункту частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Вважав таке звільнення незаконним, посилаючись на те, що відповідач належним чином не виконав покладеного на нього обов`язку, передбаченого частиною другою статті 40, частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, щодо надання пропозицій усіх вакантних посад для працевлаштування, які були наявними на дату попередження про зміни в організації праці та у подальшому з`явилися у Тернопільському обласному центрі зайнятості, які позивач міг обіймати відповідно до професії та спеціальності з урахуванням освіти, кваліфікації та досвіду роботи в Державній службі зайнятості на посадах начальника відділу профорієнтації, підготовки та перепідготовки населення, директора Тернопільського районного центру зайнятості, заступника директора Тернопільського міськрайонного центру зайнятості, заступника директора - начальника відділу активної підтримки безробітних. Зокрема, у Тернопільському обласному центрі зайнятості на дату попередження його (позивача) про зміни в організації праці була вакантна посада заступника начальника відділу матеріально-технічного забезпечення, яку він міг зайняти, оскільки у 2004 році здобув освіту за спеціальністю менеджмент організацій з кваліфікацією менеджер економіст, має досвід роботи на посаді директора Тернопільського районного центру зайнятості, директора Тернопільського міськрайонного центру зайнятості, заступника директора Тернопільського міськрайонного центру зайнятості, заступника директора - начальника відділу активної підтримки безробітних Тернопільського міськрайонного центру зайнятості. Крім того, він проходив курси підвищення кваліфікації у 2016 році та з питань організації та здійснення електронних державних закупівель у системі ProZorro, перебуваючи на посаді заступника директора - начальника відділу активної підтримки безробітних, працював на посаді директора КП "Об`єднання парків культури і відпочинку м. Тернополя". Виконання обов`язків за вказаними посадами передбачало матеріально-технічне забезпечення служби зайнятості, забезпечення охорони праці, затвердження проектно-кошторисної документації, організацію мобілізаційної підготовки, затвердження планів капітального ремонту та реконструкції, участь у тендерних закупівлях, тощо.
Стверджував, що він міг виконувати обов`язки начальника відділу організації профнавчання Тернопільського обласного центру зайнятості, оскільки у 2000-2001 роках обіймав посаду начальника відділу профорієнтації, підготовки та перепідготовки населення Тернопільського міського центру зайнятості. Відповідачем не виконав вимог частини третьої статті 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", оскільки консультацій та звернень до первинної профспілкової організації проведено або не було, або вони носили формальний характер. У зв`язку з наведеним просив:
- визнати протиправним і скасувати наказ Тернопільського обласного центру зайнятості "Про звільнення ОСОБА_1" від 24 грудня 2020 року № 323-к;
- поновити його на посаді заступника начальника відділу активної підтримки безробітних Тернопільського міськрайонного центру зайнятості;
- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної нстанцій
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 20 грудня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним і скасовано наказ Тернопільського обласного центру зайнятості "Про звільнення ОСОБА_1" від 24 грудня 2020 року № 323-к. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу активної підтримки безробітних Тернопільського міськрайонного центру зайнятості. Рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання. Стягнуто з Тернопільського обласного центру зайнятості на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 159 625,71 грн. Рішення суду в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми платежу за один місяць, що становить 16 756,29 грн без урахування податків і зборів, допущено до негайного виконання. Стягнуто з Тернопільського обласного центру зайнятості на користь держави 3 412,25 грн судового збору.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що звільнення позивача на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України було здійснене з порушенням вимог трудового законодавства, які встановлено в судовому засіданні, зокрема невиконання вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2, статті 42 КЗпП України. На обґрунтування своїх доводів щодо виконання вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України представник відповідача посилався на те, що 11 листопада 2020 року ОСОБА_1 запропоновано вакантну посаду провідного фахівця з питань зайнятості відділу організації працевлаштування населення Зборівської районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості на період відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_2, від якої позивач відмовився 16 листопада 2020 року. Разом з тим, посада жінки, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не є вакантною і прийняття працівників на таку посаду можливе лише за строковим трудовим договором на період до виходу з відпустки для догляду за дитиною основного працівника. Відповідно до інформаційної довідки від 24 березня 2021 року № 12/1122, наданої відповідачем на запит адвоката Дубчака С. П., про наявність вакансій по Тернопільській обласній службі зайнятості за період із 30 жовтня до 31 грудня 2021 року, у цей період були вакантними 51 посада згідно з наведеним переліком, однак жодна з них ОСОБА_1 не була запропонована. Посада провідного фахівця з питань зайнятості відділу організації працевлаштування населення Зборівської районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості була запропонована позивачу після того, як від неї відмовилась начальник відділу активної підтримки безробітних Зборівської районної філії ОСОБА_3 . Однак вказана посада була вакантною і на час попередження про майбутнє вивільнення ОСОБА_1, мала бути йому запропонована і тільки після врахування роботодавцем переважного права на залишення на роботі, за умови, якщо б на цю посаду претендували позивач та ОСОБА_3, вищевказана вакантна посада могла б бути запропонована останній. Посада провідного фахівця з профорієнтації відділу активної підтримки безробітних Шумської районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості пропонувалася ОСОБА_1 після звільнення та отримання ним трудової книжки, тобто поза межами строків, встановлених частиною третьою статті 49-2 КЗпП України. Посада заступника начальника відділу організації матеріально-технічного забезпечення Тернопільського обласного центру зайнятості також була вакантною на час попередження позивача про майбутнє вивільнення, однак йому не пропонувалася, натомість була запропонована 02 листопада 2020 року ОСОБА_4, який 23 листопада 2020 року погодився на запропоновану посаду. Перебування у відпустці ОСОБА_4 із 28 до 30 жовтня 2020 року не звільняє роботодавця від обов`язку запропонувати вакантну посаду заступника начальника відділу організації матеріально-технічного забезпечення Тернопільського обласного центру зайнятості ОСОБА_1 чи іншим вивільнюваним працівникам, та в подальшому вирішувати, хто з працівників має переважне право на залишення на роботі. Тернопільським обласним центром зайнятості не було запропоновано ОСОБА_1 як вищевказаної вакантної посади, так і не було вирішено питання про його переважне право на залишення на роботі. Позицію представника відповідача про те, що позивач не міг мати переважного права на зайняття посади заступника начальника відділу організації матеріально-технічного забезпечення, оскільки така посада не відповідає освіті, кваліфікації та досвіду його роботи, суд вважає помилковою, оскільки комісія для проведення заходів щодо організації вивільнення працівників Тернопільської обласної служби зайнятості в своєму протоколі № 2 за 29 жовтня 2020 року не оцінювала переважного права ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на залишення на роботі на посаді заступника начальника відділу організації матеріально-технічного забезпечення Тернопільського обласного центру зайнятості. Зазначена комісія у порушення статті 42 КЗпП України вирішила запропонувати вищевказану посаду ОСОБА_4 без порівняння його кваліфікації та продуктивності праці з кваліфікацією та продуктивністю праці позивача, врахування його досвіду, стажу роботи та наявності двох малолітніх дітей. Крім того, ОСОБА_1 вважав, що міг виконувати обов`язки начальника відділу організації профнавчання Тернопільського обласного центру зайнятості, оскільки у 2000-2001 роках обіймав посаду начальника відділу профорієнтації, підготовки та перепідготовки населення Тернопільського міського центру зайнятості. Вказана посада також була вакантною на день попередження позивача про майбутнє вивільнення, однак не була запропонована ОСОБА_1 роботодавцем, відповідно не вирішувалося і переважне право останнього на залишення на роботі. Додатково суд першої інстанції зазначив, що відповідно до клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду із позовною заявою останній у межах, встановлених законом, строків звернувся до суду - 05 січня 2021 року подав позовну заяву до Тернопільського окружного адміністративного суду. За наслідками такого звернення позивача цим судом 11 січня 2021 року відкрито провадження у справі, а 09 березня 2021 року - постановлено ухвалу про закриття провадження у справі з підстав того, що цей спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Повний текст ухвали виготовлено 12 березня 2021 року, а її копію ОСОБА_1 отримав 15 березня 2021 року. 22 березня 2021 року позов ОСОБА_1 зареєстровано Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області. Суд вважає наведені обставини поважною причиною пропуску строку, встановленого статтею 233 КЗпП України, оскільки розгляд справи судом, до юрисдикції якого вона не відноситься, не може обмежити працівника в його праві оскаржити своє звільнення до належного суду.
Аргументи учасників
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У січні 2022 року до Верховного Суду від Тернопільського обласного центру зайнятості надійшла касаційна скарга, у якій його представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі представник Тернопільського обласного центру зайнятості зазначає, що:
- при ухваленні рішення про задоволення позову не були враховані аргументи відзиву на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив;
- начальник самостійного відділу може мати при чисельності відділу 4 або більше штатних одиниць одного заступника. Проте, враховуючи той факт, що у період з березня 2020 року до жовтня 2020 року істотно зменшилися обсяги залучення осіб до заходів активної підтримки безробітних, було прийнято рішення про скорочення посади заступника начальника відділу активної підтримки безробітних Тернопільського міськрайонного центру зайнятості, яку обіймав позивач. Посада заступника начальника відділу активної підтримки безробітних була єдиною у штатному розписі Тернопільського міськрайонного центру зайнятості;
- комісією для організації вивільнення працівників Тернопільської обласної служби зайнятості проаналізовано особову справу позивача, а саме досвід роботи, кваліфікацію, освіту, стаж роботи. На момент попередження позивача про наступне вивільнення в обласній службі зайнятості були відсутні вакансії, що відповідали б освіті, кваліфікації та досвіду роботи позивача. У зв`язку з цим комісія вирішила попередити позивача про можливе вивільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України та у разі появи підходящих вакантних посад в обласній службі зайнятості пропонувати їх ОСОБА_1 ;
- позивач ніколи не працював у Тернопільському обласному центрі зайнятості та відділі організації матеріально-технічного забезпечення Тернопільського обласного центру зайнятості, тому його твердження про наявний у нього досвід роботи у сфері капітального будівництва і ремонтних робіт не відповідає дійсності;
- посада заступника начальника відділу організації матеріально-технічного забезпечення не відповідає освіті, кваліфікації та досвіду роботи позивача. Отже, у відповідача не було правових підстав для пропонування позивачу посади заступника начальника відділу організації матеріально-технічного забезпечення Тернопільського обласного центру зайнятості;
- на момент попередження позивача посада начальника відділу організації профнавчання Тернопільського обласного центру зайнятості не була вакантною усупереч твердженням судів першої та апеляційної інстанцій. Комісією проведено порівняння кваліфікації і продуктивності праці працівників відділу організації профнавчання Тернопільського обласного центру зайнятості та вирішено таке: враховуючи досвід роботи, кваліфікацію, безперервний тривалий час роботи в службі зайнятості заступнику директора - начальнику відділу ОСОБА_4 запропонувати посаду заступника начальника відділу організації матеріально-технічного забезпечення. Комісія врахувала кваліфікацію, освіту, досвід роботи в сфері профнавчання незайнятих громадян, неодноразове виконання обов`язків начальника відділу профнавчання Тернопільського обласного центру зайнятості, а також те, що провідний фахівець з питань зайнятості відділу організації профнавчання Тернопільського обласного центру зайнятості ОСОБА_5 одна виховує дитину ( ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 ), немає інших членів сім`ї із самостійним заробітком. Комісія вирішила запропонувати ОСОБА_5 посаду начальника відділу організації профнавчання Тернопільського обласного центру зайнятості. На запропоновану 30 жовтня 2020 року посаду начальника відділу організації профнавчання Тернопільського обласного центру зайнятості ОСОБА_5 дала згоду на працевлаштування 30 жовтня 2020 року. Наказом Тернопільського обласного центру зайнятості від 23 грудня 2020 року № 310-к ОСОБА_5 переведено на вказану посаду з 31 грудня 2020 року. На момент попередження позивача посада начальника відділу організації профнавчанняТернопільського обласного центру зайнятості не була вакантною, тому правові підстави для її пропонування позивачу були відсутні;
- оскільки працівник, який надав згоду на працевлаштування, має повне право продовжувати працювати не менше 2-х місяців з дня попередження на посаді, що вивільняється, тому працівники, яких попередили про наступне вивільнення написали заяви на переведення не запропоновані вакансії з 30 грудня 2020 року та 31 грдуня 2020 року, тому заповнення цих посад відбулось саме у ці дати. Проте ці посади, перелік яких направлявся на адвокатський запит, на момент попередження позивача про його вивільнення та в день його звільнення, не були вакантними, оскільки протягом 29-30 жовтня 2020 року згоду на їх працевлаштування надали інші працівники, які підлягали вивільненню та мали переважне право на залишення на роботі;
- 11 листопада 2020 року ОСОБА_1 запропоновано посаду провідного фахівця з питань зайнятості відділу організації працевлаштування населення Зборівської районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості. Позивач відмовився від цієї посади 16 листопада 2020 року. У день звільнення позивача йому повторно 31 грудня 2020 року запропонована посада провідного фахівця з питань зайнятості відділу організації працевлаштування населення Зборівської районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості. 31 грудня 2020 року ОСОБА_1 запропоновано посаду провідного фахівця з профорієнтації відділу активної підтримки безробітних Шумської районної філії обласного центру зайнятості, на яку він міг бути переведений з 04 січня 2021 року. ОСОБА_1 ознайомився із запропонованими посадами, проте згоди на працевлаштування не надав. Неправильне тлумачення закону судом апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 запропонована посада провідного фахівця з питань зайнятості відділу організації працевлаштування населення Зборівської районної філії Тернопільського обласного центру зайнятості на період відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_2 не є вакантною суперечить вимогам підпукту 3 пункту 1 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", оскільки вакансія - вільна посада (робоче місце), на яку може бути працевлаштована особа.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Межі та підстави касаційного перегляду