Постанова
Іменем України
12 січня2023 року
м. Київ
справа № 591/3717/21
провадження № 61-734св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, Сумський міський відділ Управління Державної міграційної служби України в Сумській області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, поданою представником ОСОБА_4, на заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30 серпня 2021 року в складі судді Ніколаєнко О. О. та постанову Сумського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року в складі колегії суддів: Ткачук С. С., Собини О. І., Левченко Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до
ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, Сумський міський відділ Управління Державної міграційної служби України в Сумській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 . В квартирі також зареєстровані чоловік позивачки - ОСОБА_3, колишня невістка ОСОБА_2 .
З 2015 року ОСОБА_2 в будинку не проживає, фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2, будь-якого наміру повернутись в будинок відповідач не висловлювала, за комунальні послуги не сплачує, в утриманні житлового будинку участі не приймає.
Реєстрація відповідача у будинку, який належить ОСОБА_1 на праві власності, створює перешкоди у користуванні та розпорядженні належним їй майном.
Просила суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим будинком за адресою: АДРЕСА_3 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 30 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року,позов задоволено в повному обсязі.
Визнано ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витраті розмірі 3 908,00 грн, у тому числі 3 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу, 908,00 грн витрати по сплаті судового збору.
Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є власником будинку за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб
№ 657/2121 від 26 травня 2021 в будинку АДРЕСА_1 також зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Відповідач фактично не проживає у житловому будинку, за комунальні послуги не сплачує, участі в утриманні будинку не приймає, перешкод у користуванні будинком позивачем не чиняться. Реєстрація відповідача у вказаному будинку, який належить позивачу на праві власності, створює перешкоди у користуванні та розпорядженні належним йому майном. Оскільки відповідач не проживає у вказаному житловому будинку з 2015 року, право позивача підлягає захисту.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 23 жовтня 2021 у задоволені заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 30 серпня 2021 року відмовлено у повному обсязі у зв`язку із необґрунтованістю.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що реєстрація відповідача у будинку створює перешкоди у користуванні та розпорядженні для позивача належним їй майном, яка відповідно до статті 391 ЦК України, як власник майна, має право вимагати усунення перешкод у здійснення ним права користування та розпорядження своїм майном. Реєстрація місця постійного проживання відповідача у будинку проведена ще в період її перебування у зареєстрованому шлюбі з сином власника будинку, тобто як члена сім`ї його власника, але фактично з моменту проведення такої реєстрації ОСОБА_2 не проживала в будинку і цей факт нею підтверджено в судовому засіданні. На даний час вона перестала бути членом сім`ї власника будинку, тому право позивача порушене і підлягає захисту, оскільки виходячи з балансу інтересів у даній справі не вирішується питання припинення права користування житловим приміщенням, де відповідачка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4, а отже у даній справі не вирішується питання втручання у право відповідачки користування житловим приміщенням за місцем її постійного фактичного місця проживання, бо як запевнила ОСОБА_2, вона у в будинку ніколи не проживала і приходила до свекрухи тільки у гості.
Оскільки шлюбні відносини між відповідачем та сином позивача припиненні після розлучення у зв`язку із отримання останнім 06 червня 2018 року свідоцтва про розірвання шлюбу на підставі судового рішення від 09 серпня 1996 року, і з цього часу підстави за яких відбувалась реєстрації її місця постійного проживання в будинку припинилася, а позивач з даним позовом звернулась до суду 31 травня 2021 року, позовна давність встановлена статтею 257 ЦПК України ще не сплинула.
10 червня 2021 року відкрито місцевим судом провадження у справі і призначено до судового розгляду на 05 липня 2021 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, судова повістка про виклик до суду направлена за місцем фактичного проживання відповідача, але повернулось через відсутність адресата. Розгляд справи відкладено на 10 серпня 2021 року на 15 год.30 хв., який знову не відбувся і судове засіданні перенесено на 30 серпня 2021 року о 14 год.30 хв., про що була направлена судова повістка відповідачу за місце реєстрації, але повернулось без вручення. Однак відповідач ухилялася від отримання судових повісток і тільки 10 вересня 2021 року отримала заочне рішення, після чого подано заяву про його перегляд. Ці обставини вказують на недобросовісність процесуальної поведінки відповідача.
Аргументи учасників справи
08 січня 2022 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Стягнути ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 понесені нею витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 816,00 грн (1 362,00 грн + 454,00 грн) та 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за апеляційний розгляд та 2 816,00 грн пов`язаних з касаційним оскарженням (1 816,00 грн судового збору та 1 000,00 грн за складання касаційної скарги), а всього - 6 632,00 грн.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідачка отримала заочне рішення
10 вересня 2021 року на поштовому відділенні 40000 за повідомленням від Зарічного райсуду м. Суми на адресу фактичного її проживання по АДРЕСА_2 . Тоді відповідачка вперше і дізналась про існування та розгляд справи про визнання її такою, що втратила право користування житлом, адже раніше повідомлень і кореспонденції з суду на цю адресу не надходило. Ознайомившись з матеріалами справи стає зрозумілим, що вся кореспонденція і повідомлення з Зарічного райсуду м. Суми надходили на адресу реєстрації відповідачки, а саме: АДРЕСА_3 .
Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів для підтвердження факту того, що відповідачка чинить позивачці перешкоди у праві володіння, користування та розпорядження спірним майном. Оскільки фактично у спірному будинку мешкає лише позивачка, то відповідачка об`єктивно не може вчиняти будь-які дії, направлені на перешкоджання їй, як власнику будинку, використовувати майно за призначенням, тому причини непроживання відповідачки у житловому будинку понад один рік залишаються поважними. Сам факт її не проживання у квартирі не є підставою для визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Домовленість між відповідачкою і позивачкою була в тому, щоб для оформлення субсидії виключити дохід відповідачки і її попросили перереєструватись за іншою адресою ( АДРЕСА_3 ). Тобто, позивачка, знаючи про всі домовленості і обставини справи, порушуючи свою обіцянку, звернулась в суд щоб визнати її такою, що втратила право користування житлом.
14 грудня 2021 року відповідачкою подано клопотання про застосування позовної давності, який розпочався в 2015 року і закінчився в 2018 році. Клопотання про поновлення позовної давності та поважність причин такого пропуску з позовної заяви та доданих до неї документів не вбачається, а отже у позові слід відмовити у зв`язку з пропуском позовної давності без поважних на те причин. Позивачка стверджує, що її право було порушено в 2015 році і не зрозуміло до чого тут факт отримання свідоцтва сином позивачки в 2018 році, якщо шлюб взагалі розірвано за рішенням суду ще в 1996 році. Тому за відсутності клопотання про поновлення позовної давності колегія вийшла за межі своїх повноважень і сама вигадала початок її перебігу.
У квітні 2022 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.
Відзив мотивований тим, що відповідач в своїй апеляційній та касаційній скарзі стверджує, що зняття її з реєстрації фактично робить останню "безхатченком", хоча всі ці роки благополучно володіє та користується зовсім іншим житлом, посилаючись при цьому на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 754/613/18-ц, щодо "подібних правовідносин". Аналіз зазначеного судового рішення свідчить на користь правової позиції ОСОБА_1 в даній справі, оскільки до відповідача не можна застосувати навіть приблизно формулу "тривалий час проживала у квартирі, сплачувала витрати на її утримання, ремонт майна та інші обов`язкові платежі, тобто має тривалий зв`язок із спірною квартирою як із житлам". Такий тривалий зв`язок ОСОБА_2 зі спірною квартирою відсутній взагалі.
Аналізуючи постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц, на яку відповідач посилається, можна прийти до висновку, що там йдеться зовсім не про "аналогічні правовідносини" - спір про виселення, а не визнання особи такою, що втратила право користування житлом.
Щодо застосування позовної давності, скаржник посилається на постанову Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 61-2913цс15, що є помилковим, оскільки в цій справі зовсім інші обставини справи. Одночасно з цим є правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 27 січня
2021 року справа № 205/4349/16-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, відповідно до якої до такого роду правовідносин позовна давність не застосовується, оскільки особа звернулась до суду саме з негаторним позовом стосовно триваючого порушення її прав як власника майна.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання заочного рішення Зарічного районного суду м. Суми від 30 серпня 2021 року відмовлено.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі
№ 569/4373/16, у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі
№ 754/613/18, у постанові Верховного Суду України від 27 січня 2016 року у справі № 6-2913цс15).
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (частини шоста, сьома статті 128 ЦПК України).