ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2023 року
м. Київ
справа №803/806/17
адміністративні провадження № К/9901/520/17, №К/9901/2262/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Чумаченко Т.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року (суддя Лозовський О.А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року (головуючий суддя Макарик В.Я., судді: Большакова О.О., Глушко І.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, ОСОБА_1 ) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 15 травня 2017 року №05/03201301 в частині визначення суми податкового зобов`язання по орендній платі з фізичних осіб в розмірі 722,53 грн., №04/03201301 в частині визначення суми податкового зобов`язання по орендній платі з фізичних осіб в розмірі 16 665,22 грн., від 24 травня 2017 року №5012646-1301 та №5012649-1301.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про помилковість висновків контролюючого органу щодо неналежного виконання ним обов`язку зі сплати орендної плати з фізичних осіб на підставі договорів оренди землі із Володимир-Волинською міською радою Волинської області від 14 листопада 2012 року та 25 жовтня 2013 року. Так, договір від 14 листопада 2012 року оренди земельної ділянки площею 5140 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 був укладений строком на 2 роки й будь-яких угод про продовження строку його дії сторонами не укладалось, а згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з 01 січня 2013 року жодних відомостей стосовно державної реєстрації права оренди вказаної земельної ділянки не зареєстровано. Крім того, після спливу дворічного терміну дії договору оренди землі від 25 жовтня 2013 року (щодо земельної ділянки площею 454 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 ) сторонами 25 грудня 2015 року підписано додаткову угоду, якою продовжено термін його дії до 26 листопада 2017 року. В той же час, зазначена додаткова угода не пройшла державної реєстрації, а відтак у позивача не виникло права оренди землі і, відповідно, обов`язку зі сплати орендної плати за неї. До того ж, 24 жовтня 2016 року позивачем відчужено майно, що знаходиться на земельній ділянці у АДРЕСА_2, а тому (в доповнення до наведеної обставини нездійснення державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди) у контролюючого органу відсутні правові підстави для визначення грошового зобов`язання з орендної плати за користування зазначеною земельною ділянкою, починаючи з 24 жовтня 2016 року.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області №04/03201301 від 15 травня 2017 року в частині визначення суми податкового зобов`язання по орендній платі з фізичних осіб в розмірі 2 031,80 грн.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області №5012649-1301 від 24 травня 2017 року про визначення суми податкового зобов`язання по орендній платі з фізичних осіб в розмірі 10 348,03 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в силу приписів статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статті 287 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у зв`язку з відчуженням платником нерухомого майна право користування земельною ділянкою ( АДРЕСА_2 ), на якій воно розташоване, перейшло до нового власника об`єкта нерухомості, а відтак прийшли до висновку про безпідставне нарахування позивачу з 24 жовтня 2016 року орендної плати з фізичних осіб на зазначену земельну ділянку. Водночас, суди зауважили, що податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки як обов`язкової ознаки для її кваліфікації як такої, що знаходиться у користуванні особи. Наведене означає і відсутність обов`язкової реєстрації факту розірвання, припинення договору оренди землі для встановлення обставин щодо припинення податкового обов`язку платника. Таким чином, оскільки на орендованій земельній ділянці, розташованій в АДРЕСА_2, з листопада 2007 року по 23 жовтня 2016 року включно знаходився об`єкт нерухомості, який належав позивачу на праві спільної часткової власності, то у нього існував обов`язок зі сплати орендної плати за її користування. Крім того, суди вказали про правомірність нарахування платнику орендної плати за земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, оскільки останній є власником нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, та, відповідно, її користувачем.
Вважаючи рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на ті ж доводи й мотиви, що вже наводились ним у позовній заяві (відсутність (припинення) обов`язку сплачувати орендну плату за користування спірними земельними ділянками внаслідок закінчення строку дії договорів їх оренди та нездійснення державної реєстрації пролонгації таких договорів), просив їх у цій частині скасувати, прийнявши нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідач в письмовому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній ним частині - обґрунтованими та законними.
Також, не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій положень законодавства, що регулює спірні відносини, просив їх у вказаній частині скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що жодних доказів припинення або розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки у власність Володимир-Волинської міської ради Волинської області позивачем не надано, а тому ГУ ДФС у Волинській області правомірно нарахувало йому орендну плату згідно податкових повідомлень-рішень №04/03201301 від 15 травня 2017 року та №5012649-1301 від 24 травня 2017 року.
Позивач своїм правом на подання письмового відзиву (заперечень) на касаційну скаргу податкового органу не скористався.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги підлягають розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що між Володимир-Волинською міською радою (як орендодавцем) і, в тому числі, ОСОБА_1 (як одним з орендарів) укладено договір оренди землі від 14 листопада 2012 року, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендарі приймають в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості на підставі рішення Володимир-Волинської міської ради №21/13 від 19 жовтня 2012 року, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно умов вказаного договору в оренду передано земельну ділянку загальною площею 5140 кв.м, у тому числі 4406 кв.м - капітальна одноповерхова споруда, 705 кв.м - під проїздами, проходами, площадками, 29 кв.м - споруда; на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна - приміщення, які належать орендарям на праві власності; нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 546 382 грн.; розмір орендної плати - 3% нормативної грошової оцінки землі, що становить 16 391,46 грн. на рік.
Також, 25 жовтня 2013 року між Володимир-Волинською міською радою (як орендодавцем) і, крім інших, ОСОБА_1 (як одним з орендарів) укладено договір оренди землі, за змістом якого орендодавець надає, а орендарі приймають в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової і громадської забудови для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови на підставі рішення Володимир-Волинської міської ради №28/14 від 18 жовтня 2013 року, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Як передбачено умовами договору, в оренду передано земельну ділянку загальною площею 454 кв.м; об`єкти нерухомого майна на земельній ділянці відсутні; нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 100 547,38 грн.; розмір орендної плати - 12% нормативної грошової оцінки землі, що становить 12 065,69 грн. на рік.
При цьому, пунктами 8 цих договорів сторони погодили, що договори укладено на два роки й після закінчення стоку їх дії орендар має переважне право поновлення їх на новий строк, для чого він повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договорів повідомити письмово орендодавця про намір продовжити договори.
В пунктах же 36 та 42 договорів сторони дійшли згоди, що дія договорів припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який їх було укладено, а також, що договори набирають чинності після їх підписання та державної реєстрації.
Разом з тим, державна реєстрація права оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору оренди землі від 14 листопада 2012 року не здійснювалась, а щодо земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_2, така реєстрація вчинена 26 листопада 2013 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 17 травня 2017 року №87276659.
Додатковою угодою від 25 грудня 2015 року до договору оренди землі від 25 жовтня 2013 року сторони продовжили строк оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, до 26 листопада 2017 року на підставі рішення Володимир-Волинської міської ради №4/19 від 24 грудня 2015 року.
Однак, державну реєстрацію зазначеної додаткової угоди від 25 грудня 2015 року не проведено.
24 жовтня 2016 року ОСОБА_1 (як один з продавців) уклав з ОСОБА_3 (як покупцем) договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, згідно з яким продавці передали належне їм на праві спільної часткової власності (по 1/2 частки) нерухоме майно - контору Я-2, загальною площею 592,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та розташована на земельній ділянці площею 0,0454 га, кадастровий номер: 0710200000:01:005:5649, право власності на яку зареєстроване 22 листопада 2007 року в Комунальному підприємстві "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" за №20705517.
ГУ ДФС у Волинській області прийняло податкові повідомлення-рішення, якими визначило ОСОБА_1 податкове зобов`язання з орендної плати фізичних осіб, а саме:
- №05/03201301 від 15 травня 2017 року - на суму 12 113,19 грн. (за 2015 рік, в тому числі по земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, в розмірі 6 726,09 грн.);
- №04/03201301 від 15 травня 2017 року - на суму 24 384,93 грн (за 2016 рік, в тому числі: по земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 - в розмірі 10 797,69 грн.; по земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 - в розмірі 5 867,54 грн.);
- №5012646-1301 від 24 травня 2017 року - на суму 6 219,60 грн. (за 2017 рік по земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 );
- №5012649-1301 від 24 травня 2017 року - на суму 10 348,03 грн. (за 2017 рік по земельній ділянці, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ).
Не погоджуючись із прийнятими ГУ ДФС у Волинській області податковими повідомленнями-рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Пунктом 270.1 статті 270 ПК України визначено, що об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (абзац перший пункту 288.1, пункти 288.2 - 288.4 статті 288 ПК України).
В свою чергу за приписами частини 1 статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Частиною 9 цієї ж статті ЗК України визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.