ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/14623/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Павліченко Л.М. (адвокат)
відповідача - Колганова Ю.М. (адвокат)
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2022 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2022
за позовом акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз"
до акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про зобов`язання вчинити дії.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" (далі - АТ "Рівнегаз", позивач) звернулось до суду з позовом до акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", відповідач) про зобов`язання вчинити дії, а саме: внести зміни в договір оренди газопроводів та споруд на них від 01.10.2004 №14/1291/04 (далі - договір оренди), виклавши його в редакції додаткової угоди №2 до договору оренди, наданій в позовній заяві.
1.2. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що укладений між позивачем та відповідачем договір оренди на сьогодні суперечить вимогам чинного законодавства, тому правовідносини між AT "Рівнегаз" та АТ "НАК "Нафтогаз України" не можуть продовжуватись на підставі договору оренди. А у зв`язку з безпідставною відмовою відповідача на зміну договору оренди та на приведення його у відповідність до Кодексу газорозподільних мереж, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 08.02.2022 (суддя Мудрий С.М.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2022 (колегія суддів: Ткаченко Б.О., Зубець Л.П., Алданова С.О.) позов задоволено повністю.
Внесено зміни в договір оренди, якими викладено його в редакції додаткової угоди №2 до договору оренди, наданій в позовній заяві.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Відповідач, не погоджуючись з судовим рішенням попередніх інстанцій, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить їх скасувати, і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Судові витрати за подання апеляційної і касаційної скарги скаржник просить покласти на позивача.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Касаційна скарга подана відповідачем на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.
4.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносин, оскільки на думку скаржника, "в судовому порядку договір оренди не було зміненого на договір надання послуг шляхом укладення додаткових угод".
4.3. Скаржник, зокрема, зазначає також, що:
- предмет та ціна додаткової угоди №2 сторонами не погоджено, як не погоджено і строків дії додаткової угоди;
- посилання позивача на Кодекс ГРМ щодо обов`язку власника газорозподільної системи укласти з Оператором ГРМ договір про експлуатацію таких газорозподільних систем, або договір господарського відання чи користування, то таке посилання є необґрунтованим в силу того, що положення Закону України "Про ринок природного газу" мають вищу юридичну силу порівняно з положеннями Кодексу ГРМ;
- договори, наведені у додатках 3-5 Кодексу ГРМ, не є примірними або типовими, не є договорами приєднання, а тому сторони мають визначати зміст договорів на основі вільного волевиявлення;
- запропонована позивачем додаткова угода № 2 не може бути укладена в судовому порядку з посиланням на частину третю статті 179 Господарського кодексу України;
5. Доводи інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та необґрунтованість, і просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
5.2. Відповідно до частини восьмої статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
5.3. Відзив поданий у межах строку, визначеного частиною восьмою статті 165 ГПК України, й прийнятий Судом до розгляду.
5.4. Відповідач у своїй відповіді на відзив не погоджується з аргументами позивача про наявність одночасно чотирьох умов для зміни договору в судовому порядку, вказуючи на те, що прийняття Кодексу ГРМ не погіршує майнові інтереси позивача порівняно з тим, на що він розраховував при укладенні договору. Відповідач вважає, що наведені у відзиві на касаційну скаргу справи не є аналогічними, а тому не містять висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
5.5. AT "Рівнегаз" у своїх додаткових поясненнях звертає увагу, зокрема, на:
- постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 31.05.2019 у справі №925/916/17;
- постанову Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №910/21466/17;
- постанову Вищого господарського суду України від 09.07.2015 у справі №910/12806/14;
- постанову Вищого господарського суду України від 09.07.2015 у справі №910/12807/14;
- постанову Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №918/21/18.
5.6. АТ "НАК "Нафтогаз України" у своїх додаткових поясненнях зазначає про те, що справи, на які посилається AT "Рівнегаз" не є подібними до правовідносин сторін у справі, яка розглядається, оскільки вони відрізняються за предметом спору, підставами позову, змістом позовних вимог і встановлених судами обставин справи та мають різне матеріально-правове регулювання.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке.
6.1. АТ "Рівнегаз" здійснює ліцензійну діяльність з розподілу природного газу на об`єктах газопостачання та є оператором газорозподільних систем.
6.2. Між відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (найменування товариства змінено на публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" та АТ "Рівнегаз", яке є правонаступником перейменованого товариства) (орендар) та АТ "НАК "Нафтогаз України" (орендодавець) 01.10.2004 укладений договір оренди газопроводів та споруд на них № 14/1291/04, відповідно до умов якого відповідач передає, а позивач приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, перелік якого наведений у додатку, вартість якого становить 3 973 122,00 гривень.
6.3. Майно передається в оренду з метою забезпечення безперебійного та безаварійного постачання природного газу споживачам Рівненської області.
6.4. АТ "Рівнегаз" 09.07.2021 листом №330007.1-Сл-5878-0721 звернулось до АТ "НАК "Нафтогаз України" з метою приведення у відповідність до вимог статті 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт" договірних відносин по договору оренди, з врахуванням порядку використання складових газорозподільної системи, в тому числі і газорозподільної системи, яка належить АТ "НАК "Нафтогаз України" і через яку розподіляється природний газ споживачам природного газу через газопроводи сіл Клесів і Федорівка Сарненського району Рівненської області; до села Яринівка Березнівського району Рівненської області; до села Бугрин Гощанського району Рівненської області; до села Білашів Здолбунівського району Рівненської області; до сіл Козак, Річки, Копитів, Ганнівка, до об`єктів соціальної сфери м. Корець, Корецького району Рівненської області. Запропоновано викласти договір оренди газопроводів та споруд на них в редакції договору на експлуатацію складових газорозподільної системи, і додано проект цієї додаткової угоди №2.
6.5. У відповідь листом від 22.07.2021 №564/08-21, відповідач відмовив позивачу в укладенні додаткової угоди №2 до договору оренди. В обґрунтування відмови в укладенні договору зазначив, що відповідач не замовляв та не замовляє будь-яких послуг з експлуатації чи з обслуговування об`єктів газорозподільної системи та/або її складових, розташованих на території ліцензійної діяльності AT "Рівнегаз".
6.6. Крім того, у листі від 22.07.2021 №564/08-21 відповідач зазначив, що згідно з частиною першою статті 37 Закону України "Про ринок природного газу", оператор ГРМ відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах. Відповідно до частини третьої статті 37 Закону України "Про ринок природного газу" оператор ГРМ забезпечує здійснення покладених на нього цим Законом функцій за рахунок своїх фінансових, матеріально-технічних, людських та інших ресурсів.
6.7. Усі об`єкти газорозподільної системи, які належать Компанії та розташовані на території ліцензійної діяльності AT "Рівнегаз", використовуються оператором ГРМ у діяльності з розподілу природного газу, за результатами якої AT "Рівнегаз" отримує відповідні кошти, у тому числі, від кінцевих споживачів.
6.8. Позивачем в обґрунтування позовних вимог наголошувалось, що укладений між позивачем та відповідачем договір оренди на сьогодні суперечить вимогам чинного законодавства, правовідносини між AT "Рівнегаз" та АТ "НАК "Нафтогаз України" не можуть продовжуватись на підставі договору оренди. А у зв`язку з безпідставною відмовою відповідача на зміну договору оренди та на приведення його у відповідність до Кодексу ГРМ, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
6.9. Заперечуючи проти позову відповідачем зазначено, що позивач помилково вважає, що договір на експлуатацію, наведений у Додатку 3 до Кодексу ГРМ, який він взяв за основу додаткової угоди №2, є обов`язковим до укладення в силу спеціального закону. Запропонована позивачем додаткова угода №2 не може бути укладена у судовому порядку з посиланням на частину третю статті 179 Господарського кодексу України. Також відповідач зазначав, що сторони не дійшли згоди щодо предмета договору в редакції додаткової угоди №2, вартості послуг та порядку розрахунків, не дійшли згоди щодо прав та обов`язків сторін, а також строку дії договору. Отже, усі істотні умови договору в редакції додаткової угоди №2 залишилися непогодженими та є неприйнятними для відповідача.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що АТ "Рівнегаз" здійснює ліцензійну діяльність з розподілу природного газу на об`єктах газопостачання та є оператором газорозподільних систем.
8.2. Підставами для внесення змін до договору, передбаченими законом, є: істотне порушення договору його стороною (частина друга статті 651 Цивільного кодексу України: далі - ЦК України), істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 ЦК України), інші випадки, встановлені договором або законом (частина друга статті 651 ЦК України).
8.3. Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.
8.4. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
8.5. Згідно з частиною другою статті 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
8.6. Згідно з частиною четвертою статті 652 ЦК України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
8.7. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах.
8.8. Отже, за змістом наведених законодавчих положень зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, як і розірвання договору з цих підстав, виходячи з принципу свободи договору, є заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин.
8.9. Істотна зміна обставин, у свою чергу, є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків.
8.10. Аналіз статті 652 Цивільного кодексу України свідчить про те, що закон пов`язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.
8.11. Позивачем зазначено про те, що сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, а тому договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою статті 652 ЦК України, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане - сторони, зокрема АТ "Рівнегаз", не змогли передбачити прийняття Кодексу ГРМ, затвердженого постановою НКРЕКП України від 30.09.2015 №2494, яким зокрема передбачено, що власники газових мереж зобов`язані укласти договір про експлуатацію таких газорозподільних систем, або договір господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс Оператору ГРМ, або оформити передачу належних власникам газорозподільних систем у власність зазначеному Оператору ГРМ (у тому числі шляхом купівлі-продажу);
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не змогла усунути після їх виникнення при всі турботливості та обачності, які від неї вимагалися - АТ "Рівнегаз" в силу об`єктивних обставин зобов`язане дотримуватись вимог нормативних актів органів державної влади, крім того, АТ "Рівнегаз" надсилало лист про розірвання договору оренди;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору - у разі продовження виконання договору АТ "Рівнегаз" та АТ "НАК "Нафтогаз України" продовжить порушувати вимоги законодавства;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона - таких застережень договір оренди не містить.
8.12. Тобто, виходячи з того, що АТ "Рівнегаз" не могло передбачити, що 27.11.2015 набере чинності Кодекс ГРС, яким буде чітко визначено види договорів, згідно з якими можуть встановлюватись правовідносини по експлуатації, то позивач вважає, що є достатні підстави для зміни договору відповідно до частини другої статті 652 ЦК України.
8.13. Приписами частин 2, 3, 4 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладання господарського договору є обов`язковим для сторін, зокрема, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання, органів державної влади чи органів місцевого самоврядування. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
8.14. Частинами 4 та 5 статті 9 Закону України "Про трубопровідний транспорт" визначено імперативну вимогу про те, що взаємовідносини суб`єктів, яким передано в управління об`єкти трубопровідного транспорту, що проходять в одному технічному коридорі або перетинаються, здійснюються на основі договорів; підприємства, установи та організації, що експлуатують трубопроводи, які підпорядковані різним відомствам, але розташовані в одному технічному коридорі, повинні узгодити умови їх експлуатації. Отже, законодавцем передбачено вимогу щодо обов`язковості укладення договору при будь-яких різновидах експлуатації об`єктів трубопровідного транспорту. А згідно із статтею 2 цього Закону, систему трубопровідного транспорту становлять як магістральні трубопроводи, так і промисловий трубопровідний транспорт, до якого належать газопроводи високого тиску та підвідні газопроводи.