ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2023 року
м. Київ
справа № 279/619/19
провадження № 51-1813км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_7,
захисника ОСОБА_8,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 травня 2021 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 08 червня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018060300000004, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз - 02 грудня 2020 року вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 2 місяці,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Вступ
ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 13 листопада 2018 року за попередньою змовою між собою вчинили відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого.
Вироком місцевого суду, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_7, ОСОБА_6 визнані винними у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та засуджено до покарання за вказаною нормою статті.
Короткий зміст оскаржених судових рішення
За вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 травня 2021 року ОСОБА_7, ОСОБА_6 визнано винними у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та засуджено за вказаною нормою статті до покарання у виді позбавлення волі:
- ОСОБА_7 строком на 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 3 роки ;
- ОСОБА_6 строком на 5 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання за вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02 грудня 2020 року, остаточно призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 08 червня 2022 року вирок міськрайонного суду залишено без змін.
Судові рішення щодо ОСОБА_7 в касаційному порядку не оскаржуються.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Органом досудового розслідування ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_9, відносно якого матеріали виділені в окреме провадження у зв`язку з його смертю, обвинувачувалися в тому, що вони за попередньою змовою між собою, спрямованою на вчинення розбійного нападу, 13 листопада 2018 року приблизно о 20:00, у АДРЕСА_2, відкрито викрали майно потерпілого ОСОБА_10, із застосуванням насильства, яке виразилося у нанесенні ОСОБА_9 удару кулаком в ліву частину обличчя ОСОБА_10, внаслідок якого останній впав на поверхню землі та втратив свідомість, що є небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, заподіяв тілесне ушкодження, яке згідно висновку судово-медичного експерта № 689 від 08 січня 2019 року відноситься до легкого тілесного ушкодження, що не потягло за собою короткочасного розладу здоров`я та заволоділи майном потерпілого на загальну суму 8499 гривень та з викраденим майном місце вчинення злочину покинули.
Вказані дії ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_9, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження в зв`язку з його смертю, органом досудового розслідування кваліфікувалися за ч. 2 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Суд першої інстанції з такими обвинуваченням не погодився та перекваліфікував дії ОСОБА_7, ОСОБА_6 на ч. 2 ст. 186 КК України.
У вироку суд зазначив, що оцінивши докази з точки належності, достовірності та взаємозв`язку пред`явлене обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 органом досудового розслідування обвинувачення за ч. 2 ст.187 КК України в наданих суду доказах підтвердження не знайшло, оскільки ні в ході досудового розслідування, ні в ході судового слідства не встановлено, що потерпілий втратив свідомість і обвинувачені здійснили розбійний напад.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що дії ОСОБА_7 та ОСОБА_6 необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст.186 КК України як умисні дії, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами допущені порушення вимог процесуального закону, зокрема судовий розгляд проведено неповно та однобічно, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, судами не надано належної оцінки показанням потерпілого та свідків. Стверджує, що його вину та причетність до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення не доведено наявними у справі доказами. Зазначає, що оскільки потерпілий не може показати, хто його збив з велосипеду, то це, на його думку, вказує на непричетність його до вчиненого кримінального правопорушення.
Окрім цього, стверджує про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість.
Вказує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України та у ній всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не надано належну оцінку доводам його апеляційної скарги.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надходило.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 підтримав подану касаційну скаргу, засуджений ОСОБА_7, його захисник та прокурор заперечував проти її задоволення.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Відповідно до вищевказаної норми закону, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
Зі змісту касаційної скарги засудженого вбачається, що він, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано в статтях 409 та 410 КПК України, просить доказам у справі дати іншу оцінку, ніж ту, яку дали суди першої й апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
Мотиви Суду
Щодо тверджень засудженого ОСОБА_6 про недоведеність його причетності у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, то колегія суддів зазначає наступне.