Постанова
Іменем України
19 січня 2023 року
м. Київ
справа № 943/857/21
провадження № 61-9955св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне некомерційне підприємство Буської міської ради "Буська центральна районна лікарня",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Буської міської ради "Буська центральна районна лікарня" на постанову Львівського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Савуляка Р. В., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства Буської міської ради "Буська центральна районна лікарня" (далі -КНП Буської міської ради "Буська ЦРЛ"), у якому просила суд визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 29 березня 2021 року № 8 п.3 "Про припинення трудового договору" про звільнення ОСОБА_1 ; поновити позивачку на посаді молодшої сестри медичної лікарського кабінету поліклініки КНП Буської міської ради "Буська ЦРЛ" з 01 квітня 2021 року; стягнути з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 квітня 2021 року по день ухвалення рішення суду.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона перебувала з відповідачем у трудових відносинах, працювала на посаді молодшої медсестри.
29 березня 2021 року відповідачем видано спірний наказ, в силу якого позивачку звільнено з 31 березня 2021 року зі структурного підрозділу "поліклініка", з посади "молодша сестра каб." внаслідок скорочення штату та чисельності працівників згідно пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України на підставі наказу № 32 від 14 січня 2021 року, наказу № 100 від 09 березня 2021 року, попередження про звільнення від 29 січня 2021 року, згоди профспілкового комітету (протокол № 2 від 10 березня 2021 року).
Вважає, що спірний наказ про її звільнення з роботи прийнятий із грубим порушенням законодавства про працю, при звільненні не було враховано її переважне право на залишення на роботі.
Відтак просить заявлені позовні вимоги задовольнити
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Буського районного суду Львівської області від 26 листопада 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не підтверджено порушення її прав, оскільки наявні у матеріалах справи докази вказують на те, що роботодавцем виконані вимоги законодавства.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Вовк О. С. оскаржила його в апеляційному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року апеляційну скаргу Вовк О. С. в інтересах ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Буського районного суду Львівської області від 26 листопада 2021 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до КНП Буської міської ради "Буська ЦРЛ" про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ від 29 березня 2021 року № 8 п.3 "Про припинення трудового договору" про звільнення ОСОБА_1, виданий КНП Буської міської ради"Буська ЦРЛ".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді молодшої сестри медичної лікарського кабінету поліклініки КНП Буської міської ради "Буська ЦРЛ".
Стягнуто з КНП Буської міської ради "Буська ЦРЛ" на користь ОСОБА_1 119 928,22 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу без вирахування податків та інших обов`язкових платежів.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що звільнення позивачки було проведено без дотримання належної процедури звільнення, а тому є таким, що не відповідає вимогам закону.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10 жовтня 2022 року через засоби поштового зв`язку КНП Буської міської ради "Буська ЦРЛ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова ухвалена апеляційним судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу від 18 листопада 2022 року представник ОСОБА_1 адвокат Вовк О. С. проти доводів касаційної скарги заперечує.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
07 листопада 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 02 лютого 1998 року ОСОБА_1 прийнята на посаду санітарки поліклініки Красненської міської лікарні, з якої 01 березня 1998 року переведена на посаду санітарки поліклініки терапевтичного кабінету.
30 грудня 2000 року у зв`язку зі змінами в штатному розкладі позивачка переведена на посаду молодшої сестри медичної лікарського кабінету поліклініки.
03 жовтня 2012 року вона переведена на посаду медреєстратора (тимчасово), а з 01 липня 2014 року - на посаду молодшої сестри медичної лікарського кабінету поліклініки.
26 липня 2018 року Буська ЦРЛ реорганізована (перетворена) в КНП "Буська ЦРЛ", Красненська міська лікарня реорганізована (перетворена) в структурний підрозділ КНП "Буська ЦРЛ".
Згідно попередження про наступне вивільнення від 21 січня 2021 року № 115 ОСОБА_1 відповідно до статті 49-2 КЗпП України повідомлено, що посада молодшої медичної сестри (санітарка-прибиральниця) кабінету поліклініки підлягає скороченню 01 квітня 2021 року, ОСОБА_1 підлягає звільненню 31 березня 2021 року у зв`язку із виключенням зі структури КНП "Буська ЦРЛ" ряду структурних підрозділів, зокрема Красненської МЛ.
Згідно наказу КНП Буської міської ради "Буська ЦРЛ" № 100-Л від 09 березня 2021 року "Про внесення змін в наказ "Про зміни в організації виробництва і праці та скорочення штату та чисельності працівників КНП "Буська ЦРЛ" від 14 січня 2021 року № 32-Л" внесено зміни у наказ від 14 січня 2021 року № 32-Л, у якому йшлося про виключенням зі структури КНП "Буська ЦРЛ" (ліквідацію) структурного підрозділу "Красненська МЛ" та скороченню у зв`язку з цим чисельності працівників КНП "Буська ЦРЛ", зокрема посади позивачки, та скорочено лише кілька посад (12) вказаного структурного підрозділу. Натомість Красненська МЛ не ліквідована та залишено у вказаному структурному підрозділі 58 посад.
Згідно протоколу № 2 від 10 березня 2021 року засідання комісії КНП "Буська ЦРЛ" Красненської МЛ для визначення переважного права працівників на залишення на роботі та працівників, які підлягають звільненню, комісія проголосувала за скорочення ОСОБА_1 .
Згідно наказу № 8 п. 3 від 29 березня 2021 року "Про припинення трудового договору" з 31 березня 2021 року позивачку було звільнено з посади молодшої медсестри каб. поліклініки КНП Буської міської ради "Буська ЦРЛ" згідно пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України (скорочення штату та чисельності працівників).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.