Постанова
Іменем України
16 січня 2023 року
м. Київ
справа № 568/673/18
провадження № 61-8287св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Радивилівська міська рада,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Радивилівського районного суду Рівненської області від 17 листопада 2021 року у складі судді Троцюк В. О. та постанову Рівненського апеляційного суду від 21 липня 2022 року у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., Шимківа С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Бугаївського дошкільного навчального закладу "Дивосвіт" Радивилівського району, треті особи: завідувач Бугаївського дошкільного навчального закладу "Дивосвіт" Радивилівського району Музика Л. В., Бугаївська сільська рада Радивилівського району Рівненської області, про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 23 червня 2018 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 28 листопада 2018 року залучено Бугаївську сільську раду Радивилівського району Рівненської області як співвідповідача у справі.
Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 11 березня 2019 року залучено до участі у справі профспілковий комітет Бугаївського дитячого навчального закладу "Дивосвіт" Радивилівського району як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.
Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 11 лютого 2021 року залучено до участі у справі правонаступника Бугаївської сільської ради - Радивилівську міську раду Рівненської області; змінено назву відповідача Бугаївського дошкільного навчального закладу "Дивосвіт" Радивилівського району Рівненської області на нову назву - Бугаївський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) "Дивосвіт" комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області.
Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 17 листопада 2021 року:
в задоволенні клопотання третьої особи завідувача Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) "Дивосвіт" комбінованого типу Радивилівської міської ради Музики Л. В. про виклик свідків відмовлено за його безпідставністю;
в задоволенні клопотання третьої особи завідувача Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) "Дивосвіт" комбінованого типу Радивилівської міської ради Музики Л. В. про закриття провадження у справі в зв`язку з відсутністю предмету спору відмовлено за його безпідставністю;
в задоволенні клопотання третьої особи завідувача Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) "Дивосвіт" комбінованого типу Радивилівської міської ради Музики Л. В. про призначення комплексної психолого-педагогічної експертизи відмовлено за його необґрунтованістю;
клопотання третьої особи завідувача Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) "Дивосвіт" комбінованого типу Радивилівської міської ради Музики Л. В. про закриття провадження у справі задоволено частково;
закрито провадження у справі в частині позовних вимог до Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) "Дивосвіт" комбінованого типу Радивилівської міської ради Рівненської області та виключено з числа третіх осіб без самостійних позовних вимог профспілковий комітет Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) "Дивосвіт" комбінованого типу Радивилівської міської ради;
в задоволенні клопотання в інший частині відмовлено;
заяву ОСОБА_1 від 17 листопада 2021 року про уточнення позовних вимог повернуто позивачу;
клопотання завідувача Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) "Дивосвіт" комбінованого типу Радивилівської міської ради Музики Л. В. про зміну назви третьої особи задоволено;
замінено третю особу завідувача Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) "Дивосвіт" комбінованого типу Радивилівської міської ради ОСОБА_2 на фізичну особу ОСОБА_2 .
Постановляючи ухвалу в частині закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що Бугаївський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області припинено без правонаступництва, тому суд вважав за необхідне в частині позовних вимог до вказаного відповідача закрити провадження у справі.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції в частині часткового закриття провадження, ОСОБА_2 оскаржила її в апеляційному порядку.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 21 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалу Радивилівського районного суду Рівненської області від 17 листопада 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що Радивилівська міська рада замістила у справі, як правонаступник, Бугаївську сільську раду, яка ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 28 листопада 2018 року залучена до участі у справі в статусі співвідповідача як засновник та утримувач дошкільного навчального закладу "Дивосвіт", та є належним суб`єктом відповідальності як представницький орган місцевого самоврядування, у комунальній власності якого перебував ліквідований нею дошкільний дитячий заклад, та продовжує перебувати майно цього закладу.
З урахуванням статті 2401 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) (прийняття рішень органом, що розглядає трудові спори, у разі неможливості поновлення працівника на роботі внаслідок припинення діяльності підприємства, установи, організації), фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про часткове задоволення клопотання третьої особи про закриття провадження у справі та вказав, що доводи ОСОБА_2 фактично спрямовані на спростування ухвал, якими залучено до участі у справі Бугаївську сільську раду та Радивилівську міську раду, та не враховують норми КЗпП України.
На думку апеляційного суду, закриття провадження у справі суперечитиме завданню цивільного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, підстав для скасування оскаржуваної ухвали немає.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У серпні 2022 року ОСОБА_2 звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Радивилівського районного суду Рівненської області від 17 листопада 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 21 липня 2022 року у справі, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, третя особа просить оскаржувані судові рішення в частині часткового задоволення її клопотання та закриття провадження в частині позовних вимог до Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) "Дивосвіт" комбінованого типу Радивилівської міської ради Рівненської області та виключення з числа третіх осіб без самостійних позовних вимог профспілкового комітету Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) "Дивосвіт" комбінованого типу Радивилівської міської ради Рівненської області скасувати та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі повністю; судові витрати покласти на позивача, а також стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у справі, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких за попередніми розрахунками складає 6 000,00 грн.
Касаційна скарга, відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), обґрунтована порушенням судами норм процесуального права.
У своїй касаційній скарзі заявник зазначає, що суди не врахували правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17, постановах Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 306/544/17, від 30 січня 2020 року у справі № 761/30025/16-ц, а також вказує, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає єдиній правовстановлюючій практиці, зокрема допускає її довільне трактування та не містить: посилання на норми закону, що дозволяє часткове закриття провадження у справі при ліквідації юридичної особи - Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) "Дивосвіт" комбінованого типу Радивилівської міської ради Рівненської області - сторони у справі; посилання на позовні вимоги до Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) "Дивосвіт" комбінованого типу Радивилівської міської ради Рівненської області, щодо яких закрито провадження у справі; посилання на позовні вимоги до Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) "Дивосвіт" комбінованого типу Радивилівської міської ради Рівненської області, щодо яких провадження у справі не закрито; посилання на позовні вимоги до Радивилівської міської ради Рівненської області, щодо яких провадження у справі не закрито; посилання на обставини, які встановлені при ліквідації юридичної особи - Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) "Дивосвіт" комбінованого типу Радивилівської міської ради Рівненської області - сторони у справі (чи допускають спірні правовідносини правонаступництво, чи існує правонаступник в юридичної особи, яка припинилась, чи відбулося правонаступництво до припинення юридичної особи).
Заявник звертає увагу на те, що у справі відбулося припинення відповідача - юридичної особи (Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) "Дивосвіт" комбінованого типу Радивилівської міської ради Рівненської області), що є стороною у справі, шляхом ліквідації, а спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Співвідповідач Радивилівська міська рада не є правонаступником Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) "Дивосвіт" комбінованого типу Радивилівської міської ради Рівненської області. Позивач обрала неправильний спосіб захисту своїх прав, відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, а в даному випадку позивач не скористалася своїм правом щодо цього. В результаті, позовна заява у справі не містить позовних вимог до співвідповідача Радивилівської міської ради Рівненської області, а відповідач - відсутній. Тобто позивач фактично відмовилася від позову, що, з огляду на пункт 4 частини першої статті 255 ЦПК України, є самостійною підставою для закриття провадження у справі повністю. За таких обставин, підстави для закриття провадження у справі частково відсутні, провадження у справі підлягає закриттю повністю.
Також ОСОБА_2 зазначає, що у позовній заяві позивач просить поновити її на роботі вихователя в Бугаївському дошкільному навчальному закладі "Дивосвіт" Радивилівського району, який ліквідований, відповідачем є суб`єкт владних повноважень - Радивилівська міська рада, отже, належним способом захисту порушеного права фізичної особи в даному випадку є зобов`язання такого суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, тобто скасувати наказ від 14 травня 2018 року № 38 "Про звільнення ОСОБА_1". Водночас позивач не просить скасувати вказаний наказ, без скасування якого поновлення на роботі позивача є неможливим, як і задоволення інших позовних вимог, які є похідними. Позивач неправильно обрала спосіб захисту її прав, не скористалася своїм правом щодо внесення змін до позовної заяви після зміни учасників судового процесу в результаті ліквідації Бугаївського дошкільного навчального закладу "Дивосвіт" Радивилівського району та не подала такі зміни у передбачений законом спосіб та строк. Відсутність позовних вимог (предмета спору), а саме вимоги про скасування наказу про звільнення ОСОБА_1, виключає можливість провадження у справі, оскільки в розумінні процесуального закону така справа не може розглядатися в порядку цивільного судочинства, позаяк такий судовий розгляд позбавлений матеріального і процесуального правового змісту і за будь-яких умов не може мати наслідком відповідний правомірний результат.
У листопаді 2022 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, в якій, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки вони є законними.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга ОСОБА_2 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 568/673/18 із Радивилівського районного суду Рівненської області та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У листопаді 2022 року матеріали справи № 568/673/18 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
З огляду на зміст та прохальну частину касаційної скарги, межі апеляційного перегляду справи, Верховний Суд здійснює перегляд цієї справи в порядку касаційного провадження лише в частині, що стосується закриття провадження у справі в частині вимог до Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясел-садка) "Дивосвіт" комбінованого типу Радивилівської міської ради Рівненської області.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексумежах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) та постанова апеляційного суду - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанційустановили, що позивач перебувала у трудових відносинах з Бугаївським дошкільним навчальним закладом "Дивосвіт" Бугаївської сільської ради Рівненської області.
Бугаївська сільська рада Радивилівського району Рівненської області, правонаступником якої є Радивилівська міська рада, є засновником вказаного закладу дошкільної освіти.
Ухвалою Радивилівського суду Рівненської області від 11 лютого 2021 року Радивилівська міська рада залучена до участі у справі як відповідач.
Згідно з рішенням Радивилівської міської ради від 08 квітня 2021 року № 201 "Про припинення шляхом ліквідації юридичної особи Бугаївського закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області" юридичну особу Бугаївський заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області припинено шляхом ліквідації.
Згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Бугаївський заклад дошкільної освіти Радивилівської міської ради припинено 17 вересня 2021 року, дані про правонаступників відсутні.
Нормативно-правове обґрунтування та мотиви, з яких виходив Верховний Суд
Згідно зі статтею 2401 КЗпП України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язує ліквідаційну комісію або роботодавця (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 493 цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України "Про зайнятість населення".
Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права (а у широкому розумінні - також і юридичного обов`язку) від однієї особи до іншої (правонаступника).
Поняття "правонаступництво юридичної особи", "правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи" і "процесуальне правонаступництво юридичної особи-сторони у справі" мають різний зміст.
Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (частина перша статті 104 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов`язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов`язків юридичної особи (частина друга статті 107 ЦК України). Тому правонаступництво юридичної особи, так само як і спадкове правонаступництво (стаття 1216 ЦК України), завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (частина перша статті 104, статті 106-109 ЦК України) і прав, і обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації (пункти 37-38, 40-43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17).