Постанова
Іменем України
16 січня 2023 року
м. Київ
справа № 754/3132/16-ц
провадження № 61-5956св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Хоменка Івана Миколайовича на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2021 року у складі судді Грегуль О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2022 року у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Сушко Л. П., Олійника В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, посилаючись на те, що з 14 січня 1999 року вона перебувала з ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 грудня 2013 року. В період шлюбу сторони придбали за спільні кошти рухоме та нерухоме майно, яке відповідач не визнає їх спільною сумісної власністю. Враховуючи викладене, ОСОБА_1, з урахуванням неодноразово уточнених вимог, просила в порядку поділу спільного майна подружжя:
- припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_3 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 з присудженням відповідачу грошової компенсації за 1/2 частину вказаної квартири в сумі 619 225,50 грн;
- визнати за нею право власності на: 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; 1/2 частину незавершеного будівництвом житлового будинку, який розташований на земельній ділянці для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), землі житлової та громадської забудови, площею 0,1021 га, кадастровий номер 322081301:00:001:0233; 1/2 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), землі житлової та громадської забудови, площею 0,1021 га, кадастровий номер 322081301:00:001:0233; автомобіль Dathatsu Sirion, 2006 року випуску, об`єм двигуна 1298, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; 1/2 частину автомобіля Mercedes-Bens ML 320, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; 1/2 частину мотоцикла Suzuki VZR 1800, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив: визнати його особистою приватною власністю земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), землі житлової та громадської забудови, площею 0,1021 га, кадастровий номер 322081301:00:001:0233; припинити право спільної сумісної власності подружжя на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, що зареєстрована за ОСОБА_1 ; припинити право спільної сумісної власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, що зареєстрована на його ім`я; визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя автомобіль Mercedes-Bens ML 320, автомобіль Daihatsu Sirion, компенсацію за автомобіль ВМW 118; поділити набуте за час шлюбу майно, а саме виділити в порядку поділу майна в його особисту приватну власність автомобіль Mercedes-Bens ML 320; виділити в порядку поділу майна в особисту приватну власність ОСОБА_1 автомобіль Dathatsu Sirion та грошові кошти від продажу автомобіля ВМW 118; стягнути на його користь кошти в сумі: 134 800 грн, що являє собою 1/2 частину різниці вартості часток, які виділені йому і ОСОБА_1 . Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_3 посилався на те, що в період перебування у шлюбі сторони придбали за спільні кошти рухоме та нерухоме майно, однак після розірвання шлюбу у грудні 2013 року не досягли згоди про його поділ. При цьому 16 жовтня 2015 року без його відома та згоди ОСОБА_1 відчужила автомобіль ВМW 118, реєстраційний номер НОМЕР_4, у зв`язку з чим він має право на отримання грошової компенсації половини вартості спірного транспортного засобу.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2021 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог: про припинення права спільної сумісної власності ОСОБА_3 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 з присудженням відповідачу грошової компенсації за 1/2 частину вказаної квартири в сумі 619 225,50 грн; про визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; про визнання за нею права власності на автомобіль Dathatsu Sirion, 2006 року випуску, об`єм двигуна 1298, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; про визнання за нею права власності на 1/2 частину мотоцикла Suzuki VZR 1800, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 ; про визнання за нею права власності на 1/2 частину незавершеного будівництвом житлового будинку, який розташований на земельній ділянці для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), землі житлової та громадської забудови, площею 0,1021 га, кадастровий номер 322081301:00:001:0233; про стягнення судового збору, та в зазначеній частині закрито провадження у справі.
З огляду на відмову ОСОБА_1 від вищенаведеної частини позову та прийняття судом такої відмови остаточними матеріально-правовими вимогами за первісним позовом, стосовно яких позивач просила ухвалити судове рішення, залишилися вимоги про: визнання за нею права власності на: 1/2 частину автомобіля Daihatsu Sirion, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; 1/2 частину автомобіля Mercedes-Bens ML 320, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; 1/2 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), землі житлової та громадської забудови, площею 0,1021 га, кадастровий номер 322081301:00:001:0233.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2021 року первісний позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля Dathatsu Sirion, 2006 року випуску, об`єм двигуна 1298, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля Mercedes-Bens ML 320, 1998 року випуску, об`єм двигуна 3199, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), землі житлової та громадської забудови, площею 0,1021 га, кадастровий номер 322081301:00:001:0233. Припинено право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину автомобіля Dathatsu Sirion, 2006 року випуску, об`єм двигуна 1298, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Припинено право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину автомобіля Mercedes-Bens ML 320, 1998 року випуску, об`єм двигуна 3199, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Припинено право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), землі житлової та громадської забудови, площею 0,1021 га, кадастровий номер 322081301:00:001:0233. Зустрічний позов задоволено частково. Припинено право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Визнано об`єктами права спільної сумісності власності подружжя автомобіль Dathatsu Sirion, реєстраційний номер НОМЕР_1, і автомобіль Mercedes-Bens ML 320, реєстраційний номер НОМЕР_2, та компенсацію вартості автомобіля ВМW 118, реєстраційний номер НОМЕР_4 в сумі 284 700 грн. Виділено в особисту приватну власність ОСОБА_3 автомобіль Mercedes-Bens ML 320, 1998 року випуску, об`єм двигуна 3199, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Припинено право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину автомобіля Mercedes-Bens ML 320, 1998 року випуску, об`єм двигуна 3199, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Виділено в особисту приватну власність ОСОБА_1 автомобіль Dathatsu Sirion, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Припинено право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину автомобіля Dathatsu Sirion, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, як одного з подружжя. Припинено право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину автомобіля Dathatsu Sirion, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, як власника. Виділено ОСОБА_1 компенсацію вартості автомобіля ВМW 118, реєстраційний номер НОМЕР_4, 2006 року випуску в сумі 284 700 грн. Припинено право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину компенсації вартості автомобіля ВМW 118, реєстраційний номер НОМЕР_4, 2006 року випуску в сумі 284 700 грн, як одного з подружжя. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 134 800 грн різниці компенсації вартості 1/2 частини майна. В задоволенні іншої частини позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що все майно, щодо якого виник спір у межах заявлених позовних вимог, було набуте сторонами під час шлюбу, а тому є їх спільною сумісною власністю та підлягає поділу.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 05 листопада 2021 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що договір про надання правничої допомоги був укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Хоменком І. М. 05 грудня 2018 року, причому не лише на ведення цієї справи. До вступу у справу названого адвоката правнича допомога надавалася позивачу іншими представниками. До заяви про долучення доказів понесення витрат на правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення подані окремі рахунки на оплату правничої допомоги та окремі фіскальні документи про перерахування коштів, однак без детального опису понесення цих витрат. За вказаних обставин відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення.
ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2021 року. ОСОБА_1 подала апеляційні скарги на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2021 року та ухвалу цього суду від 05 листопада 2021 року про відмову в задоволенні її заяви про ухвалення додаткового рішення.
Постановою Київського апеляційного суду від 31 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2021 року задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2021 року скасовано в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про виділення в його особисту приватну власність автомобіля Mercedes-Bens ML 320, (1998 року випуску, об`єм двигуна 3199, реєстраційний номер НОМЕР_2 ), виділення в особисту приватну власність ОСОБА_1 автомобіля Daihatsu Sirion, (2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні вказаних позовних вимог. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2021 року залишено без задоволення. Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2021 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції помилково задовольнив одночасно первісний та зустрічний позови в частині поділу автомобілів Mercedes-Bens ML320 та Daіhatsu Sirion, оскільки відповідно до задоволених вимог ОСОБА_1 транспортні засоби поділено між сторонами в частинах (визнано право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку вищезгаданих автомобілів та припинено право власності ОСОБА_3 на цю частку), а відповідно до задоволених позовних вимог ОСОБА_3 вказані транспортні засоби поділені шляхом виділення в особисту приватну власність ОСОБА_1 автомобіля Daіhatsu Sirion, а в особисту приватну власність ОСОБА_3 - автомобіля Mercedes-Bens ML320. Таким чином, згадані транспортні засоби поділені одночасно за позовними вимогами сторін в різні способи, що унеможливлює виконання рішення суду в цій частині. Враховуючи, що рішення місцевого суду щодо поділу автомобілів Mercedes-Bens ML320 та Dathatsu Sirion оскаржується тільки ОСОБА_1 і лише в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3, то оскаржуване судове рішення щодо вирішення питання виділення вказаних транспортних засобів в особисту приватну власність за кожною із сторін підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову в означеній частині. Колегія суддів повторно зауважує, що рішення місцевого суду в частині поділу вказаних транспортних засобів в рівних частинах за позовними вимогами ОСОБА_1 сторонами не оскаржувалося, що унеможливлює здійснити виділення транспортних засобів в особисту приватну власність за кожною із сторін. Крім того, поділ транспортних засобів шляхом визнання за кожною із сторін 1/2 їх частин в даному випадку є більш доцільним з огляду на незгоду ОСОБА_1 з оцінкою їх вартості. Щодо поділу автомобіля ВМW 118, то місцевий суд правильно взяв до уваги те, що ОСОБА_1 не надала жодного доказу, який спростував би заявлену ОСОБА_3 вартість цього транспортного засобу, визначену у висновку автотоварознавчого дослідження. При цьому, враховуючи, що ОСОБА_1 не надала конкретних доказів щодо перебування автомобіля ВМW 118 в її власності та його фактичного знаходження в неї, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_3 має право на грошову компенсацію половини вартості цього транспортного засобу. Доводи ОСОБА_1 з приводу можливості врахування ціни мотоцикла Suzuki Boulevard для визначення компенсації вартості автомобіля ВМW 118, не заслуговують на увагу, оскільки позивач за первісним позовом відмовилася від вимог про поділ вказаного рухомого майна, що унеможливлює врахування його вартості з огляду на необхідність вирішення спору в межах предмета та підстав позову. Аргументи ОСОБА_3 про те, що спірна земельна ділянка придбана за його особисті кошти, не знайшли свого підтвердження, а зміна цільового призначення цієї ділянки не є підставою для позбавлення ОСОБА_1 права власності на це майно. Колегія суддів також зауважила, що під час апеляційного перегляду справи в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення експертизи для визначення вартості транспортних засобів ВМW 118, Mercedes-Bens ML320, Dathatsu Sirion, Suzuki Boulevard було відмовлено з огляду на те, що позивач не заявляла такого клопотання в суді першої інстанції в передбачений процесуальним законодавством строк і не навела обґрунтування поважності причин його неподання. Крім того, поділ автомобілів Mercedes-Bens ML320 та Dathatsu Sirion здійснено шляхом визнання права власності на 1/2 частку за кожною із сторін, що позбавляє необхідності проведення експертизи в цій частині, а визначення вартості мотоцикла Suzuki Boulevard є недоцільним з огляду на те, що ОСОБА_1 відмовилася від позовних вимог про здійснення його поділу.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У червні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Хоменко І. М. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 травня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 134 800 грн (різниці компенсації вартості 1/2 частини майна).
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), представник заявника вказав, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 30 січня 2019 року у справі № 158/2229/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Навіть попри відмову від позовних вимог щодо мотоциклаSuzuki Boulevard, який був проданий відповідачем без згоди ОСОБА_1, суди повинні були врахувати його вартість при поділі майна подружжя (стягнути відповідну компенсацію на її користь). Скасовуючи рішення місцевого суду в частині поділу між сторонами в натурі двох автомобілів та залишаючи без змін це рішення в частині стягнення компенсації вартості половини майна, суд апеляційної інстанції не врахував, що грошова сума в розмірі 134 800 грн була обчислена з урахуванням вартості трьох транспортних засобів. Крім цього, суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України). Так, очевидно недопустимими є взяті судами попередніх інстанцій до уваги надані ОСОБА_3 консультаційні висновки про орієнтовну вартість транспортних засобів з огляду на те, що обставини щодо встановлення вартості майна повинні підтверджуватися висновками експерта.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Деснянського районного суду міста Києва.
20 жовтня 2022 року справа № 754/3132/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пунктів 1, 4 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбаченихчастинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
За змістом касаційної скарги судові рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються тільки в частині задоволення зустрічної позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації в сумі 134 800 грн, тому в силу положень вищенаведеної частини першої статті 400 ЦПК України переглядаються Верховним Судом лише в означеній частині.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що з 14 січня 1999 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 грудня 2013 року.
Під час перебування у шлюбі сторонами придбано, зокрема:
- автомобіль Dathatsu Sirion, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, правовстановлюючі документи на який 18 грудня 2007 року були оформлені на ім`я ОСОБА_3 ;
- автомобіль Mercedes-Bens ML 320, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, правовстановлюючі документи на який 11 квітня 2012 року були оформлені на ім`я ОСОБА_3 ;
- автомобіль ВМW 118, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, правовстановлюючі документи на який 24 листопада 2012 року були оформлені на ім`я ОСОБА_1 .
Згідно з консультаційними висновками про вартість майна від 03 травня 2017 року та 28 січня 2021 року, складеними на замовлення ОСОБА_3 . Товариством з обмеженою відповідальністю "Реал Експерт" (оцінювач Кожемякіна Г. А.), на дату аналізу ринкова вартість транспортних засобів без проведення їх огляду становила:
- автомобіля Dathatsu Sirion, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, - 157 400 грн;
- автомобіля Mercedes-Bens ML 320, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, - 172 500 грн;
- автомобіля ВМW 118, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, - 284 700 грн.
Під час розгляду місцевим судом справи ОСОБА_1 пояснила, що наразі в неї відсутній автомобіль ВМW 118, реєстраційний номер НОМЕР_4 .
Уточнюючи зустрічні позовні вимоги, ОСОБА_3 просив, зокрема стягнути з ОСОБА_1 на його користь компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля ВМW 118, реєстраційний номер НОМЕР_4, посилаючись на те, що після розірвання шлюбу без його відома та згоди ОСОБА_1 відчужила вказаний транспортний засіб, про що свідчить відповідь Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в місті Києві від 11 грудня 2019 року № 31/26-866аз, надана на адвокатський запит, згідно з якою 16 жовтня 2015 року спірний автомобіль, що належав ОСОБА_1, було перереєстровано на громадянку ОСОБА_4 (том 2, а. с. 112, 113).
Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
При цьому конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (частини перша, четверта статті 65 СК України).
Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.