ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2023 року
м. Київ
справа № 640/13903/19
касаційне провадження № К/9901/21151/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2020 року (головуючий суддя - Оксененко О.М.; судді - Лічевицький І.О., Мельничук В.П.)
у справі № 640/13903/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Український Аграрний Ресурс"
до Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
У С Т А Н О В И В:
У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Український Аграрний Ресурс" (далі - ТОВ "ТД "Український Аграрний Ресурс", позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 квітня 2019 року № 00005771402 та № 00005761402.
В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що фінансово-господарські взаємовідносини з його контрагентами мали реальний характер, тому висновки акта перевірки, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами є безпідставними та необґрунтованими.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що документи, які були надані платником на підтвердження реальності господарських операцій з його контрагентами, були складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Також зазначив, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження використання товару, отриманого, за твердженням позивача, від контрагентів, у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та задоволено позовні вимоги у повному обсязі.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що ним не встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, під час проведення перевірки податковим органом не було наведено суттєвих зауважень до оформлення первинних документів, наданих на підтвердження здійснення таких правочинів, які б ставили під сумнів їх реальність чи не давали з`ясувати їх суть, тому податкові повідомлення-рішення від 24 квітня 2019 року № 00005771402, № 00005761402 є протиправними та підлягають скасуванню.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ГУ ДПС у місті Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2020 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги залишено без задоволення.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері оспорюваних господарських операцій.
Верховний Суд ухвалою від 20 жовтня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у м. Києві.
07 грудня 2020 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Разом з касаційною скаргою податковим органом заявлено клопотання про заміну відповідача по справі - ГУ ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві, у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанції встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ТД "Український Аграрний Ресурс" з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 17 листопада 2014 року по 30 вересня 2018 року, результати якої оформлено актом від 28 березня 2019 року № 226/26-15-14-02-01-14/39494459.
За її наслідками відповідач дійшов висновку, що позивачем занижено дохід, який враховується при обчисленні фінансового результату до оподаткування, за 2016 рік на загальну суму 5 963 297 грн, завищено податковий кредит з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 993 883 грн, а також занижено фінансовий результат до оподаткування на загальну суму 3 710 398 грн, в тому числі за 2017 рік на суму 1 989 210 грн, 9 місяців 2018 року на суму 1 721 188 грн, що призвело до порушення вимог пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20 (далі - П(С)БО 11 "Зобов`язання"), пунктів 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (далі - П(С)БО 15 "Дохід"), пунктів 5, 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 грудня 1999 року № 318 (далі - П(С)БО 16 "Витрати"), статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган зазначив, що згідно з документами, наданими для перевірки та даними інформаційних джерел Державної фіскальної служби України, перевіркою не було підтверджено здійснення реалізації товарів та послуг на адресу платника від контрагентів ТОВ "ІНТЕЙМС КОНСАЛТ", ТОВ "АРДЕОЛЛА", ТОВ "Б`ЮТС ВІКТОРІ", ТОВ "ВЕЛИЗАР КОМПАНІ", ТОВ "ІН-САЙТ ПЛЮС", ТОВ "ЛЮКС КОНСОРІС", ТОВ "КОМПАНІЯ "РЕЗОНАНС", ТОВ "БІГ ПРОМ ТРЕЙД", ТОВ "ГРЕЙ - ЛАЙН", ТОВ "ЛАРСОН ЮА", ТОВ "БЛІС ЛІБЕРТІ".
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 24 квітня 2019 року:
№ 00005761402, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в України товарів (робіт, послуг) на 1 112 574 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями - 890 059 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 222 515 грн;
№ 00005771402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 176 583 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями - 1 741 266 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 435 317 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.