ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2023 року
м. Київ
справа № 160/10043/19
касаційне провадження № К/9901/22240/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласунка"
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року (головуючий суддя - Турова О.М.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2020 року (головуючий суддя - Чабаненко С.В.; судді - Чумак С.Ю., Юрко І.В.)
у справі № 160/10043/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласунка"
до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
У С Т А Н О В И В:
У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласунка" (далі - ТОВ "Ласунка", позивач, платник, підприємство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 серпня 2019 року № 0024771409 та № 0024781409.
В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, про нереальність господарських операцій позивача з Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Молочна-Країна" (далі - СВК "Молочна-Країна", контрагент) ґрунтуються виключно на обставинах, встановлених вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2018 року у кримінальній справі № 199/5543/18 (№ 1-кп/199/441/18), яким визнано винним директора СВК "Молочна-Країна" у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Позивач вважає, що сам факт наявності такого вироку не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність всіх господарських операцій, здійснених цим контрагентом. Крім того, наголошує, що господарські операції фактично мали місце з Філією № 1 СВК "Молочна-Країна", яка є відокремленим структурним підрозділом, знаходиться поза межами розташування останнього і наділена правом самостійно укладати угоди з іншими юридичними особами, в тому числі і договори поставки. Відповідачем не враховано, що первинні документи, які складалися при документуванні господарських операцій, відповідають вимогам чинного законодавства та є достатньою законною підставою для відображення в бухгалтерському і податковому обліку відповідних операцій, а відтак господарські операції з вказаним контрагентом не можуть бути визнані такими, що не відбулись.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2020 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що господарські операції з постачання товарів між платником та СВК "Молочна-Країна" фактично не мали реального характеру, що доводить правомірність висновків контролюючого органу, які покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ТОВ "Ласунка" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2020 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Мотивуючи касаційну скаргу, позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Наголошує, що суди попередніх інстанцій дійшли безпідставного висновку про незаконність формування платником витрат та податкового кредиту за наслідками господарських операцій із СВК "Молочна-Країна", посилаючись при цьому на обставини, встановлені вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2018 року у справі № 199/5543/18, яким визнано винним директора вказаного підприємства у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 КК України.
Такий висновок, на думку позивача, свідчить про застосування судами норм права без урахування висновків, висловлених Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2018 року у справі № 802/1853/16-а, від 27 лютого 2018 року у справі № 813/1766/17, від 08 серпня 2018 року у справі № 820/4428/17, які зводяться до наступного: сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій із урахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили. Крім того, зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій було проігноровано неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого, що встановлено практикою Європейського суду з прав людини.
Верховний Суд ухвалою від 10 листопада 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Ласунка".
Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами встановлено, що відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "Ласунка" з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з СВК "Молочна-Країна" за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої складено акт від 19 березня 2019 року № 14009/04-36-14-09/24440838.
Вказаним актом встановлені порушення платником вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток за 2017 рік на суму 96 352,00 грн, а також приписів пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено від`ємне значення з податку на додану вартість за грудень 2017 року на суму 107 058,00 грн.
Такі висновки податкового органу обґрунтовані тим, що платником формувалися витрати та податковий кредит на підставі формально складених первинних документів, оформлених за нереальними, безтоварними господарськими операціями з СВК "Молочна-Країна", інформація з яких протиправно перенесена до облікових регістрів. Контролюючим органом отримано вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2018 року у справі № 199/5543/18, яким директора СВК "Молочна-Країна" визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205 КК України, а саме: створення фіктивного підприємства - СВК "Молочна-Країна". Наведена у вказаному вироку інформація дає підстави для висновку, що первинні документи, на підставі яких позивачем формувалися витрати та податковий кредит, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, та такими, що посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) до податкового кредиту та сум вартості придбаного товару до складу витрат є безпідставними.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органо прийнято:
- податкове повідомлення-рішення від 21 серпня 2019 року № 0024781409, яким ТОВ "Ласунка" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 144 528,00 грн, в тому числі за основним платежем - 96 352,00 грн та за штрафними санкціями - 48 176,00 грн;
- податкове повідомлення-рішення від 21 серпня 2019 року № 0024771409, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за грудень 2017 року на суму 107 058,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
За приписами пункту 137.1 статті 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (далі - П(С)БО 16 "Витрати"), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.
У пунктах 6, 7 розділу "Визнання витрат" П(С)БО 16 "Витрати" визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Приписами статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.