ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2023 року
м. Київ
справа №640/2521/20
адміністративне провадження № К/9901/16333/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №640/2521/20
за позовом Вищої школи адвокатури Національної асоціації адвокатів України до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни, за участю третіх осіб - ОСОБА_1, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини - про визнання протиправним і скасування припису, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денісової Людмили Леонтіївни на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 лютого 2020 року, постановлену у складі: головуючого судді Мазур А.С., і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року, ухвалену у складі: головуючого судді Чаку Є.В., суддів Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.,
УСТАНОВИВ:
І. Обставини справи
Вища школа адвокатури Національної асоціації адвокатів України звернулася до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Денисової Людмили Леонтіївни, за участю третіх осіб - ОСОБА_1, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, - з вимогою визнати протиправним і скасувати припис від 04 листопада 2019 року №20-20.
Разом із позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії припису від 04.11.2019 №20-20 до набрання законної сили судовим рішенням.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2020, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2020, заяву про забезпечення позову задоволено:
- зупинено дію припису від 04.11.2019 №20-20 про усунення порушень вимог законодавства у сфері захисту персональних даних, виявлених під час перевірки, до набрання рішенням законної сили.
Задовольняючи указану заяву, суд першої інстанції зазначив, що звернення до суду не зупиняє дію оскаржуваного припису, у зв`язку з чим позивач буде зобов`язаний виконати припис, законність якого є предметом ініційованого позивачем судового провадження.
Викладені обставини суд першої інстанції вважав достатніми, щоб уважати, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що у випадку фактичного виконання оскаржуваного припису до розгляду справи по суті оскарження припису буде неможливим, адже припис втратить свою юридичну силу. Водночас у разі не виконання вимог припису у встановлений строк посадову особу Вищої школи адвокатури Національної асоціації адвокатів України може бути притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.
ІI. Провадження в суді касаційної інстанції
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначив, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не зазначили як виконання припису до вирішення справи судом, зокрема в частині обов`язку відібрати у працівників, що мають доступ до персональних даних, письмові зобов`язання про нерозголошення персональних даних; забезпечувати належний рівень захисту персональних даних; розробити та затвердити документи, якими має бути врегульовано порядок обробки і захисту персональних даних, може завдати шкоди інтересам позивача.
Скаржник доводить, що, вирішуючи питання про забезпечення позову, суди попередніх інстанцій взяли до уваги лише інтереси позивача, водночас інтереси 14 125 осіб, персональні дані яких оброблялися з порушенням вимог законодавства України, проігноровано.
Позивач проти вимог касаційної скарги заперечив. У відзиві на касаційну скаргу зазначив, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування їхніх рішень немає.
Касаційна скарга надійшла до Суду 06.07.2020. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії у складі: головуючого судді Радишевської О.Р., суддів Кашпур О.В., Уханенка С.А.
Ухвалою Суду від 09 липня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
IV. Позиція Верховного Суду
Зі змісту викладених норм КАС України випливає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їхнього застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Уживаючи заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними. Так само суд повинен навести підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.