ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2023 року
м. Київ
справа № 460/2461/21
адміністративне провадження № К/990/2116/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 08.07.2021 (суддя Нор У.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2021 (головуючий суддя - Кузьмич С.М., судді - Улицький В.З., Шавель Р.М.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинення певних дій, -
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (надалі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у нарахуванні та виплаті щомісячного підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст.39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.07.2002;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, відповідно до ч.3 ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком та щомісячне підвищення до пенсії відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі двох мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати вказаного підвищення, починаючи з 01.07.2002.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач є постраждалою особою внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає в населеному пункті, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.
Позивач у спірному періоді отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та не працювала.
Позивач звернулась до відповідача із заявою, у якій просила провести перерахунок та виплатити доплату до пенсії та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачених статтями 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірах, передбачених безпосередньо вказаними нормами права.
У відповідь на звернення позивача відповідач повідомив про відсутність підстав для перерахунку пенсійних виплат, оскільки їх обчислення та виплата здійсненні у відповідності до вимог законодавства України.
Не погоджуючись із зазначеною відмовою, позивач 25.03.2021 звернулась до суду з цим позовом.
ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 08.07.2021, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2021, позовну заяву залишено без розгляду в частині позовних вимог про:
- визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі двох мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 01.07.2002 по 24.09.2020, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю передбачену ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком за період з 01.07.2002;
- зобов`язання Головне управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в зоні гарантованого добровільного відселення відповідно до вимог ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку двох мінімальних заробітних плат щомісячно за період з 01.07.2002 по 24.09.2020, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, відповідно до вимог ч. 2 ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи іншими законам.
Залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач звернулась до суду за захистом свого порушеного права з пропуском шестимісячного строку, встановленого статтею 122 КАС України.
З дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Отримання позивачем листа відповідача від 08.12.2020 у відповідь на її звернення щодо перерахунку та виплати пенсії не змінює момент, з якого позивач повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу звернення до суду в даному випадку.
При постановлені оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій також керувалися правовими висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, та Великої палати Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позивач не погодилась з рішенням судів попередніх інстанцій про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог, звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила їх скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що початок перебігу строку звернення до суду слід пов`язувати з датою отримання листа-відповіді, листа-роз?яснення від органу ПФУ на запит особи щодо правильності нарахування розміру пенсії та своєчасності її перерахунку.
На думку позивача, в даній справі має застосовуватись строк звернення до суду, визначений ч.2 ст.46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", оскільки належна їй пенсія була нарахованою.
Також покликається на висновки Верховного Суду у справах № 510/1286/16-а, №480/1704/19 та №623/2842/17.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача не надходив.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
При цьому поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.