ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2023 року
м. Київ
cправа № 911/1388/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Малашенкової Т.М., Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - не з`явився
відповідача 1 - не з`явився
відповідача 2 - не з`явився
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"
на додаткову ухвалу господарського суду Київської області від 23.02.2022 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2022
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"
про покладання на Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 911/1388/16
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"
до: товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп";
фермерського господарства "Вікторія"
про стягнення 177 186,44 грн.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (далі - позивач, ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС") звернулося до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" (далі - відповідач 1, ТОВ "ПК Трейдсервісгруп") та фермерського господарства "Вікторія" (далі - відповідач 2, ФГ "Вікторія") про солідарне стягнення з відповідачів 2 000 грн штрафу стягнення з другого відповідача 336,18 грн штрафу. Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів 6 000 грн витрат на послуги адвоката.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами своїх зобов`язань за договором поставки на умовах товарного кредиту від 26.03.2011 № ТК260311/1 та договором поруки від 07.04.2014 № 07-04-2014-174.
1.3. До канцелярії господарського суду Київської області 27.05.2016 від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог № 23-5/05 від 23.05.2016, згідно з якої останній збільшив розмір позовних вимог та просив суд солідарно стягнути з відповідачів 20 000 грн штрафу та стягнути з другого відповідача 157 186,44 грн штрафу. Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів 6 000,00 грн витрат на послуги адвоката. Вказана заява оцінена та прийнята судом в якості заяви про збільшення позовних вимог.
1.4. Рішенням господарського суду Київської області від 10.06.2016 у справі № 911/1388/16 позов задоволено повністю; присуджено до солідарного стягнення з ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" та ФГ "Вікторія" на користь ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" 157 186,4 грн штрафу, 5 322,75 грн витрат на послуги адвоката та 2 357, 80 грн судового збору; присуджено до стягнення з ТОВ "ПК "Трейдсервісгруп" на користь ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" 677, 25 грн витрат на послуги адвоката та 300, 00 грн судового збору.
1.5. На виконання рішення господарського суду Київської області від 10.06.2016 у справі видано накази 30.06.2016.
1.6. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 рішення господарського суду Київської області від 10.06.2016 залишено без змін.
1.7. До господарського суду Київської області 11.05.2021 від ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця ВПВР Управління ЗПВР у Херсонській області Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 52943752 та № 52943884 щодо примусового виконання наказів господарського суду Київської області від 30.06.2016.
1.8. Ухвалою господарського суду Київської області від 09.06.2021 скаргу ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" від 07.05.2021 № 07-1/05 на бездіяльність державного виконавця ВПВР Управління ЗПВР у Херсонській області Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 52943752 та № 52943884 щодо примусового виконання наказів господарського суду Київської області від 30.06.2016 у справі № 911/1388/16 задоволено частково:
- визнано за період із 19.09.2020 по 07.05.2021 неправомірною бездіяльність державного виконавця ВПВР Управління ЗПВР у Херсонській області Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) у виконавчому провадженні № 52943752 та № 52943884 щодо примусового виконання наказів господарського суду Київської області від 30.06.2016 у справі № 911/1388/16, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 52943752 та № 52943884 щодо виконання наказів господарського суду Київської області 30.06.2016 у справі №911/1388/16 із врахуванням норм Закону України "Про виконавче провадження";
- зобов`язано державного виконавця або іншу посадову особу ВПВР Управління ЗПВР у Херсонській області Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 52943752 та № 52943884 щодо виконання наказів господарського суду Київської області 30.06.2016 у справі № 911/1388/16 із врахуванням норм Закону України "Про виконавче провадження";
- в іншій частині скарги відмовлено.
1.9. До господарського суду Київської області 14.06.2021 представником скаржника була подана заява про покладання на Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 370,00 грн.
2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Додатковою ухвалою господарського суду Київської області від 23.02.2022 (суддя Сокуренко Л.В.) заяву ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" про стягнення судових витрат задоволено частково.
Стягнуто з ВПВР Управління ЗПВР у Херсонській області Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" 6 913,33 грн витрат на правничу допомогу.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2022 (колегія суддів: Разіна Т.І., Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.) додаткову ухвалу господарського суду Київської області від 23.02.2022 залишено без змін.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС", не погоджуючись з додатковою ухвалою господарського суду Київської області від 23.02.2022 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2022, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні заяви про покладання судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 456, 67 грн і ухвалити нове рішення про задоволення заяви в повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.
4.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження скаржник вказує на те, що апеляційним господарським судом не було враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 910/4858/19, від 22.10.2020 у справі № 910/9187/19, від 13.01.2021 у справі № 922/267/20, від 06.04.2020 у справі № 910/4783/19, від 04.06.2019 у справі № 910/21516/17, від 24.07.2018 у справі № 918/560/16, від 06.03.2019 у справі № 910/15357/17, від 03.05.2019 у справі № 910/10911/18, від 20.11.2020 у справі № 910/4783/19, від 25.06.2019 у справі № 904/66/18, від 02.09.2021 у справі № 873/148/20, від 27.10.2021 у справі № 873/109/21, від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15, від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 08.04.2019 у справі № 922/619/18, від 23.04.2019 у справі № 924/632/18, від 24.11.2020 у справі № 911/4242/15, від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 03.06.2020 у справі № 464/5990/16-а, від 13.02.2018 у справі № 923/182/13-г, від 19.08.2019 у справі № 913/438/16, від 10.08.2020 у справі № 910/8130/17, від 16.04.2018 у справі № 12/57, від 20.01.2021 у справі № 619/562/18, у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19), від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18).
4.3. На думку ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС", оскаржувані судові рішення підлягають зміні та прийняттю рішення про задоволення заяви скаржника в повному обсязі в порядку статей 123, 124, 126, 129, 244, 344 ГРК України.
5. Доводи інших учасників справи
5.1. Учасники справи правом на подання відзиву на касаційну скаргу, передбаченого статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Дослідивши доводи касаційної скарги, зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.
7.2. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
7.3. Відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
7.4. У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
7.5. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
7.6. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
7.7. Разом із тим у частині п`ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.
7.8. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
7.9. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
7.10. Таким чином під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
7.11. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
7.12. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19. Ці правові висновки було підтверджено і в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
7.13. Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
7.14. Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.
7.15. У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21). Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункт 29). Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).
7.16. Згідно із частиною першою статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
7.17. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
7.18. Такі ж критерії, як зазначено вище, застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
7.19. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 23.01.2014 у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" ЄСПЛ зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір -обґрунтованим.