Постанова
Іменем України
11 січня 2023 року
м. Київ
справа № 569/20694/20
провадження № 61-5193св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:Рівненська міська рада, ОСОБА_3, Управління містобудування та архітектури Рівненської міської ради, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги: ОСОБА_2 на постанову Рівненського апеляційного суду від 17 травня 2022 року у складі колегії суддів: Хилевича С. В., Гордійчук С. О., Шимківа С. С.;
Лисак Ірини Володимирівни на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31 січня 2022 року у складі судді Галінської В. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 17 травня 2022 року у складі колегії суддів: Хилевича С. В., Гордійчук С. О., Шимківа С. С.;
Нечипорук Алли Володимирівни на додаткову постанову Рівненського апеляційного суду від 10 червня 2022 року у складі колегії суддів: Хилевича С. В., Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М.;
ОСОБА_2 на додаткову постанову Рівненського апеляційного суду від 10 червня 2022 року у складі колегії суддів: Хилевича С. В., Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Рівненська міська рада, ОСОБА_3, Управління містобудування та архітектури Рівненської міської ради, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, про знесення самочинного будівництва та звільнення земельної ділянки.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала те, що у 2015 році вона зверталася до суду з таким самим позовом до цієї ж відповідачки, і спір було вирішено на її користь.
02 листопада 2018 року ухвалено рішення, яке набрало законної сили (справа № 569/10027/15-ц). Вважає, що обставини, встановлені у попередньому судовому рішенні, є преюдиційними при вирішенні даного спору.
ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, а відповідач - квартири АДРЕСА_2, на яких розташовані будинки, є суміжними. Проте їх спільна межа в натурі не встановлена, є умовною та проходить посередині спільного двору, розміщеного між будинками. Після з`ясування обставин у Головному управлінні Держгеокадастру у Рівненській області виявлено, що самочинно збудована відповідачкою господарська будівля розташована на межі і на частині земельної ділянки позивачки по всій довжині цієї будівлі. Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області у Рівненській області актом № 810 від 17 листопада 2015 року встановлено, що на умовній межі, яка є спільною для двох земельних ділянок та їх розділяє, розміщені поспіль дві самочинно збудовані господарські будівлі: перша від житлових будинків, яка і є матеріальним предметом вимоги, - прямокутної форми, одноповерхова, розмірами 5,3 м х 2,95 м, висота 3,20 м, фундаменти - бетонні, стіни - дерев`яні та частково зведені зі звичайної керамічної цегли, покрівля - азбестоцементні листи; друга розташована за першою і не є предметом вимоги - прямокутної форми, двоповерхова, розмірами 3,65 м х 2,95 м, висота - 5 м, фундаменти - бетонні, стіни зведені зі звичайної керамічної цегли, перекриття - дерев`яні балки, покрівля - азбестоцементні листи.
Також зазначала, що при вирішенні попередньої справи вона просила суд зобов`язати відповідача знести самочинно збудовану господарську будівлю в цілому (без вказівки про її розмір та інших технічних даних), проте з урахуванням акту № 810 від 17 листопада 2015 року Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області вона уточнила вимоги, просивши зобов`язати знести господарську будівлю, що знаходиться у АДРЕСА_3 біля будинків № № 21 і АДРЕСА_4 з технічними характеристиками: розмірами 3,65 м х 2,95 м, висотою 3,2 м, фундаменти - бетонні, стіни - дерев`яні та частково зведені зі звичайної керамічної цегли, перекриття - дерев`яні балки, покрівля - азбестоцементні листи, та звільнити захоплену земельну ділянку, зайняту самовільним будівництвом господарської будівлі. При цьому, уточнюючи позов, вона допустила описку, зазначивши замість фактичної довжини цієї будівлі, що вказана в акті № 810 від 17 листопада 2015 року, цифрою 5,3 м, довжину іншої будівлі, зазначеної в цьому ж акті цифрою 3,65 м.
У 2020 році вона звернулася до суду за виправленням описки, однак ухвалою Рівненського міського суду, залишеною без змін судом апеляційної інстанції, у задоволенні цієї заяви відмовлено. Рішення суду у попередній справі, станом на час пред`явлення цього позову, виконане шляхом знесення лише частини спірної будівлі та шляхом звільнення лише частини земельної ділянки, а частина спірної будівлі та земельної ділянки довжиною 1, 65 м продовжують порушувати її право на приватизацію тієї ж земельної ділянки.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати відповідача повністю звільнити самовільно захоплену частину належної позивачу земельної ділянки на АДРЕСА_3 шляхом знесення збудованої між будинками АДРЕСА_4 і АДРЕСА_4 господарської будівлі прямокутної форми, одноповерхової, розмірами (довжиною та шириною) 5,3 м х 2,95 м, висотою 3,2 м, фундамент бетонний, стіни дерев`яні та частково зведені із звичайної керамічної цегли, покрівля - азбестоцементні листи.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 31 січня
2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Залишаючи без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1, місцевий суд вказав про відсутність правових підстав для цього, оскільки позивачем не наведено та не доведено яким саме чином, станом на даний час, ОСОБА_2 порушуються її права та які саме. Як у рішенні суду у справі № 569/10027/15-ц, так і у цій справі відсутні докази, які підтверджують, що наявність спірної будівлі порушує право позивачки ОСОБА_1 на приватизацію земельної ділянки. Вказівка позивача про те, що спірна будівля є безумовно самочинною, зокрема у залишковій її частині, є необґрунтованою. Позивачка не надала суду доказів, що наявна будівля за адресою АДРЕСА_5 є залишковою частиною будівлі, яка знесена на підставі рішення суду у справі № 569/10027/15-ц.
З акту державного виконавця від 26 жовтня 2020 року видно, що господарська будівля на АДРЕСА_3 розмірами 3,65 м х 2,95 м, висота 3,20 м - знесена, а земельна ділянка приведена у попередній стан. Цей факт не свідчить про те, що будівля, яка на даний час знаходиться на АДРЕСА_3 є саме частиною встановленого судом самочинного будівництва, і що це саме залишкова частина будівлі.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_1 .
Постановою Рівненського апеляційного суду від 17 травня 2022 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31 січня 2022 року скасовано, та ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .
Зобов`язано ОСОБА_2 повністю звільнити самовільно захоплену частину земельної ділянки на АДРЕСА_3 шляхом знесення самочинно збудованої між будинками АДРЕСА_4 і АДРЕСА_4 господарської будівлі прямокутної форми, одноповерхової, розмірами 1,65 м х 2,95 м, висотою 3,20 м, фундамент - бетонний, стіни - дерев`яні та частково зведені зі звичайної керамічної цегли, покрівля - азбестоцементні листи.
Суд апеляційної інстанції вказав про те, що місцевий суд дійшов до помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.
Суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що з акту № 810 від 17 листопада 2015 року Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області вбачається, що на земельній ділянці, яка належить до земель житлової і громадської забудови Рівненської міської ради, розташоване самочинне будівництво - господарська будівля, яка складається із двох секцій та має такі технічні характеристики: перше приміщення прямокутної форми, двоповерхове, розмірами 3,65 м х 2,95 м, висота 5 м. Фундаменти - бетонні, стіни зведені зі звичайної керамічної цегли, перекриття - дерев`яні балки, покрівля - азбестоцементні листи. Друге приміщення - прямокутної форми, одноповерхове, розмірами 5,3 м х 2,95 м, висота 3,20 м. Фундамент - бетонний, стіни дерев`яні та частково зведені зі звичайної керамічної цегли, покрівля - азбестоцементні листи.
Разом з тим, 03 червня 2008 року Інспекцією Державної архітектурно-будівельної комісії у Рівненській області притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності на підставі статті 97 КУпАП за самовільне будівництво сараю на земельній ділянці на АДРЕСА_3 .
Суд апеляційної інстанції врахував, що позивачка при пред`явленні позову у справі № 569/10027/15-ц просила зобов`язати відповідачку знести самочинну добудову на АДРЕСА_3 біля будинків АДРЕСА_4 і АДРЕСА_4 та зобов`язати звільнити самовільно захоплену земельну ділянку за цією адресою.
22 січня 2016 року ОСОБА_1 подано заяву про уточнення вимог, де вона остаточно просила зобов`язати ОСОБА_2 знести спірну самочинно збудовану господарську будівлю, яка має такі технічні характеристики: приміщення прямокутної форми, одноповерхове, розмірами 3,65 м х 2,95 м, висота 3,20 м. Фундаменти - бетонні, стіни дерев`яні та частково зведені зі звичайної керамічної цегли, покрівля - азбестоцементні листи. Зобов`язати відповідача звільнити самовільно захоплену земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_6 і АДРЕСА_4, зайняту самовільним будівництвом господарської будівлі, що має такі технічні характеристики: приміщення прямокутної форми, одноповерхове, розмірами 3,65 м х 2,95 м, висота 3,20 м. Фундаменти - бетонні, стіни дерев`яні та частково зведені зі звичайної керамічної цегли, покрівля - азбестоцементні листи.
Тобто позивачкою при уточненні вимог одна з характеристик приміщення, а саме довжина, помилково зменшена до 3,65 м замість 5,3 м.
Про цей факт свідчить подана представником ОСОБА_1 заява про виправлення описки, оскільки саме така величина зазначена в акті № 810 від 17 листопада 2015 року, складеному головним інспектором Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області. Проте суд не погодився із наявністю описки, відмовивши 30 вересня 2020 року у задоволенні поданої заяви. Правильність таких висновків підтверджено постановою Рівненського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року.
Саме на ці обставини посилалася позивачка при пред`явленні цього позову, зазначаючи, що характеристики, які підлягають врахуванню судом змінилися в частині довжини - 1,65 м (5, 3 м первісної довжини - 3, 65 м довжини, що вже виконано).
Суд апеляційної інстанції констатував про те, що обставини, які встановлені у справі 569/10027/15-ц, мають преюдиційне значення при вирішенні спірних правовідносин, а тому позов є обґрунтованим.
Таким чином спірна будівля, з характеристиками: приміщення прямокутної форми, одноповерхове, розмірами 1,65 м х 2,95 м, висота 3,20 м; фундаменти - бетонні, стіни дерев`яні та частково зведені зі звичайної керамічної цегли, покрівля - азбестоцементні листи, є залишковою стосовно попередньої будівлі з характеристиками: приміщення прямокутної форми, одноповерхове, розмірами 3,65 м х 2,95 м, висота 3, 20 м; фундаменти - бетонні, стіни дерев`яні та частково зведені зі звичайної керамічної цегли, покрівля - азбестоцементні листи), яка вже демонтована.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суб`єктивні цивільні права ОСОБА_1 порушуються тим, що їй створюються перешкоди і вона не може користуватися спірною земельною ділянкою, спірна будівля обмежує проїзд (доступ) до квартири, а також не може реалізувати своє право на отримання у власність земельної ділянки для обслуговування домоволодіння.
Додатковою постановою Рівненського апеляційного суду від 10 червня 2022 року здійснено розподіл судових витрат у справі.
Стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840,80 грн судового збору за пред`явлення позову, 1 216,20 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 5 000 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У червні 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 17 травня 2022 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У червні 2022 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31 січня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 17 травня 2022 року, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
У липні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову Рівненського апеляційного суду від 10 червня 2022 року в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу та змінити її в цій частині, стягнувши з відповідачки на користь позивачки, крім витрат з оплати судового збору, вартість витрат на правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій у розмірі 20 000 грн.
У липні 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткову постанову Рівненського апеляційного суду від 10 червня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_2 на постанову Рівненського апеляційного суду від 17 травня 2022 року мотивована тим, що апеляційним судом повно і всебічно не з`ясовано обставини справи.
Апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про те, що права позивачки є порушені та останньою не доведено факт самочинного будівництва.
Рішення у справі у справі № 569/10027/15-ц виконано, а виконавче провадження закінчено.
У касаційній скарзі заявниця посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував принцип преюдиції до обставин, які не були предметом розгляду у справі, яку суд апеляційної інстанції вважав такою, що встановила преюдиційні обставини без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 761/29966/16-ц, та не застосував до спірних правовідносин строки позовної давності, на чому наполягала відповідачка під час розгляду справи, що суперечить висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц, від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16, від 18 грудня 2018 року у справі № 911/1437/17 та від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.
Касаційна скарга ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31 січня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 17 травня 2022 року мотивована тим, що судами повно і всебічно не з`ясовано обставини справи.
Судами попередніх інстанцій не з`ясовано коло осіб, чиї права та інтереси вирішуються у цій справі, зокрема ОСОБА_5, ОСОБА_6, які разом з нею та ОСОБА_2 отримали дозвіл на приватизацію спірної земельної ділянки, щодо якої вже сформований кадастровий номер.
У касаційній скарзі заявниця посилається на пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України. Зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17, від 20 серпня 2019 року у справі № 910/13209/18, від 13 березня 2019 року у справі № 916/3245/17.
Апеляційним судом не надано оцінки пропуску позивачкою строку позовної давності.
Суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норми права (щодо строків позовної давності) у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2201/15-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16, від 18 грудня 2018 року у справі № 911/1437/17.
Також заявниця посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що справу розглянуто апеляційним судом за її відсутності.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на додаткову постанову Рівненського апеляційного суду від 10 червня 2022 року мотивована тим, що апеляційний суд, розподіляючи витрати, понесені ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, дійшов безпідставного висновку про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі не відповідає критерію розумності, необхідності таких витрат і є непропорційними щодо складності справи.
На думку заявника, суд оцінює співмірність витрат на правничу допомогу лише за наявності доказів не співмірності, поданих особою, яка оскаржує їх розмір, а не встановлюється судом.
Додаткова постанова у справі ухвалена апеляційним судом без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі № 235/4969/19, від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, від 07 вересня 2021 року у справі № 910/5998/20, від 09 квітня 2019 року у справі № 826/2689/15 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19.
Касаційна скарга ОСОБА_2 на додаткову постанову Рівненського апеляційного суду від 10 червня 2022 року мотивована тим, що питання розподілу судових витрат у справі розглянуто за її відсутності, що позбавило її права надати свої заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу.
Апеляційний суд не мав права розглядати питання розподілу судових витрат у справі у порядку письмового провадження, без виклику сторін, враховуючи, що по суті справу було переглянуто у порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
У касаційній скарзі заявниця посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 320/5420/18 та постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 360/3690/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 922/2821/18, від 10 грудня 2019 року у справі № 902/844/18, від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18 та від 24 березня 2021 року у справі № 756/2399/18.
Провадження у суді касаційної інстанції
21 червня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Рівненського апеляційного суду від 17 травня 2022 року .
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
03 серпня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31 січня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 17 травня 2022 року.
Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зупинення виконання постанови Рівненського апеляційного суду від 17 травня 2022 року та додаткової постанови Рівненського апеляційного суду від 10 червня 2022 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
03 серпня 2022 року ухвалою Верховного Суду відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Рівненського апеляційного суду від 17 травня 2022 року.
17 серпня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на додаткову постанову Рівненського апеляційного суду від 10 червня 2022 року.
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
18 серпня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на додаткову постанову Рівненського апеляційного суду від 10 червня 2022 року.
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
30 листопада 2022 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Доводи відзивів на касаційні скарги