ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2023 року
м. Київ
справа № 380/14985/21
адміністративне провадження № К/990/13165/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2021 (головуючий суддя: Качур Р.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2022 (головуючий суддя: Коваль Р.Й., судді: Ільчишин Н.В., Гуляк В.В.) у справі №380/14985/21 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У вересні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просив:
визнати недійсним, припинити дію та анулювати розрахунок на пенсію за вислугу років військовослужбовця № 942466, який є службовим підробленням та як такий, що запроваджений усупереч вимогам Інструкції № 161;
відновити дію розрахунку на пенсію за вислугу років військовослужбовця № 299246, який надійшов з ІНФОРМАЦІЯ_2 як такий, що сформований на довічно на весь час перебування позивача на пенсійному забезпеченні в ГУ ПФУ у Львівській області, який не втратив юридичну силу після 01.03.1996, коли ІНФОРМАЦІЯ_1 приховано запровадив завідомо підроблений документ за № 942466 від 01.03.1996, в якому основні та додаткові види грошового забезпечення позивача знизив на порядок, що документально підтверджено слідчим та процесуальними прокурорами в рамках кримінального провадження № 42043150410000012 від 06.02.2013;
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 припинити дію та анулювати пенсійний лист №942466, який з 01.03.1996 знаходиться в Ощадному банку №6307 м. Дрогобич, на підставі якого станом на даний час позивачу здійснюється виплата пенсії;
поновити у встановленому порядку дію пенсійного листа №299246, який в січні 1996 року надійшов з ІНФОРМАЦІЯ_2, сформований за законних підставах і як такий, що не втратив юридичну силу.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 відкрито провадження у справі.
Згодом, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19.11.2021 в порядку статті 123 КАС України (частина третя) після відкриття провадження у справі, суд залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху та надав позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви (клопотання) про поновлення строку звернення до адміністративного суду із наданням доказів поважності причин пропуску такого.
Позивач подав до суду заяву № 3 про відвід судді Качур Р.П. (вх. № 93960 від 13.12.2021), до якої додав заяву в порядку статті 169 КАС України. Зазначив, що ним не пропущений строк звернення до суду.
В обґрунтування вказаних обставин покликався на частину другу статті 55 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ).
Зазначив, що пенсію ОСОБА_1 первинно нараховано 09.09.1993 Івано-Франківським ОВК, розрахунок пенсії за номером 299246 поступив з Івано-Франківського в січня 1996 року, отже всі подальші дії щодо внесення змін у зазначений розрахунок зобов`язаний проводити ІНФОРМАЦІЯ_1.
Також, із посиланням на частину другу статті 46 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), позивач стверджує, що позовна давність не поширюється на нараховані суми пенсії.
Зазначив, що у 2004 році він оскаржував бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення перерахунків призначеної йому 06.04.1993 та нарахованої 09.09.1993 пенсії на підставі статті 51 Закону № 2262-ХІІ та невиконання Указу Президента України від 23.02.2002 № 173, яким запроваджено щомісячні надбавки в розмірі 100 % грошового. Починаючи з 01.01.2004 позивачу випадково стало відомо, що ОТЦК та СП призначив ОСОБА_1 пенсію вдруге, тоді ж відпрацював розрахунок на пенсію за вислугу років за № 942466 на недостовірних, на думку позивача, підставах. Серед іншого навів обґрунтування правильного, на думку позивача, розміру пенсії. Просив продовжити розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження; витребувати у відповідача особову пенсійну справу, облікову картку, розрахунок на пенсію за вислугу років, розрахункову книжку. Також зазначив, що судом проігноровано клопотання позивача про витребування з ІНФОРМАЦІЯ_1 вказані документи.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2021, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2022, позовну заяву залишено без розгляду на підставі статті 123 КАС України у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій про залишення позову без розгляду, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувані рішення, а справу направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 15.06.2022 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 17.01.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач пропустив строк звернення до суду, не зазначивши поважних та об`єктивних причин пропуску такого.
Суди попередніх інстанцій встановили, що позовні вимоги охоплюють правовідносини, які виникли 01.03.1996, у зв`язку з постановленням позивача на пенсійний облік у Львівський ОВК. Водночас із позовом позивач звернувся до суду 07.09.2021, тобто, після спливу більш ніж 25 (двадцяти п`яти) років, у зв`язку із чим судом після відкриття провадження у справі було запропоновано позивачу надати обґрунтування поважності причин пропуску шестимісячного строку звернення до суду. На вимогу суду, позивач подав пояснення у яких, серед іншого зазначив, що у 2004 році оскаржуючи бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непроведення перерахунків випадково дізнався, що ОТЦК та СП призначив йому пенсію вдруге, тоді ж відпрацював розрахунок на пенсію за вислугу років за № 942466 на недостовірних, на думку ОСОБА_1, підставах. Також позивач зазначив про існування кримінального провадження №42043150410000012 від 06.02.2013, відкритого за його заявою.
Оцінивши наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду, суди обох інстанцій констатували, що позов поданий до суду більше ніж через 25 років після оформлення оскаржуваного документа (1996 рік), понад 16 років з дня коли позивач дізнався про обставини неправильного, на його думку, обчислення розміру пенсійної виплати (2004 рік), та через 7 років з моменту відкриття кримінального провадження № 42043150410000012 від 06.12.2013 (2013 рік). За висновками суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, наведені позивачем причини пропуску шестимісячного строку звернення до суду є неповажними, оскільки відсутні об`єктивні причини, тобто обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій і підтверджені належними доказами, неможливості своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Також суди попередніх інстанцій зазначили, що вимоги позивача стосуються не питань, пов`язаних із нарахуванням та обчисленням пенсійних виплат, а правомірності дій відповідача при видачі документа, на підставі якого такі були обчислені, тобто розрахунку на пенсію № 942466 від 01.03.1996, який як вважає ОСОБА_1, є підробленим.
Суди обох інстанцій також відхилили доводи позивача про те, що про порушення свої прав останній дізнався з листа відповідача №8172 від 16.08.2021, наданого у відповідь на його звернення від 28.07.2021, з підстав, що отримання листа-відповіді не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав та інтересів, оскільки зацікавленість та активні дії щодо отримання інформації щодо даних, зазначених у розрахунку на пенсію № 942466 від 01.03.1996, останній почав вчиняти лише з липня 2021 року.
Також суди обох інстанцій відхилили твердження позивача про те, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення позов може бути подано без обмеження будь-яким строком.
При ухваленні судових рішень, суди попередніх інстанцій послалися на практику Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 24.02.2021 (справа №800/30/17) та Верховного Суду, викладену у постановах від 28.03.2019 (справа №826/123/17) та від 31.03.2021 (справа №240/12017/19).
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до помилкових висновків про наявність підстав для залишення позовних вимог без розгляду. За твердженнями скаржника, судами обох інстанцій позбавлено його права на судовий захист, та проігноровано порушення прав на соціальний захист з боку відповідача. Стверджує, що бездіяльність відповідача призвела до порушення прав на соціальний захист та відповідно отримання гідної пенсії у розмірах, встановлених Законом № 2262-ХІІ. Також з посиланням на положення статті 46 Закону №1058-IV скаржник наполягає, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення позов може бути подано без обмеження будь-яким строком. Окрім наведеного, позивач також зазначив про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягають у розгляді цієї категорії справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішень суддів попередніх інстанцій просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Стверджує, що позов подано поза межами встановленого КАС України строку, однак судом першої інстанція була надана позивачу можливість обґрунтувати причини пропуску строку звернення до суду. Натомість позивачем причини, що об`єктивно перешкоджали йому тривалий час звернутися до суду за поновленням свої прав не наведено.
У відповідь на відзив позивач подав письмові заперечення, у яких наполягає, що у випадку, якщо особа вважає, що існує спір стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, то така особа може звернутися до адміністративного суду з відповідним позовом. З огляду на протиправний характер поведінки відповідача, позивач реалізував право на судовий захист, проте судами попередніх інстанцій позов залишено без розгляду. Вважає, що строк звернення до суду не порушений, оскільки з цим позовом ОСОБА_1 звернувся через 2 місяці і 9 днів з моменту отримання листа-відповіді на його звернення від 28.07.2021. До поданих заперечень позивач долучив листи пенсійного фонду.
Також від скаржника на адресу Верховного Суду надійшли доповнення до заперечень на поданий відповідачем відзив, у яких останній зазначив про доцільність залучення у справу пенсійного органу, в якості третьої особи без самостійних вимог.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.