ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2023 року
м. Київ
справа № 826/9960/16
касаційне провадження № К/9901/41954/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Пасічник С.С.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2017 (суддя - Федорчук А.Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017 (головуючий суддя - Троян Н.М.; судді - Твердохліб В.А., Бужак Н.П.) у справі № 826/9960/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фундамент" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фундамент" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.06.2016 №2672615141.
В обґрунтування позовних вимог Товариство посилається на неправомірність збільшення контролюючим органом суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 716273,00 грн, у тому числі: за основним платежем в сумі 573018,00 грн та за штрафними санкціями у сумі 143255,00 грн, оскільки вважає помилковими висновки відповідача про заниження позивачем доходу за 2013-2014 роки у наслідок не включення до його складу безнадійної кредиторської заборгованості перед ТОВ "Елан", ТОВ "Моноліт КСМ", ТОВ "Житлолюкс", ТОВ "Основа Євро", яка є такою через закінчення строку позовної давності, який минув 31.10.2011.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2017, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.06.2016 №2672615141.
Задовольняючи позовні вимоги суди дійшли висновку, що заборгованість перед іншими суб`єктами господарювання не є безнадійною кредиторською заборгованістю, оскільки позивач і зазначені вище суб`єкти господарювання уклали договори про збільшення позовної давності.
Управління подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення норм матеріального права, а саме: підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та процесуального права, зокрема: статей 72, 86, 159, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Контролюючий орган доводить, що за Товариством рахується кредиторська заборгованість перед зазначеними вище контрагентами, яка є безнадійною і повинна включатися до складу доходу у перевіряємому періоді, оскільки строк позовної давності для її стягнення минув.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10.08.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд ухвалою від 16.01.2023 прийняв касаційну скаргу Управління до провадження і призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 17.01.2023.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Управлінням проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт перевірки від 03.06.2016 №139/2615140104/19130159 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення, зокрема, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну 573018,00 грн, у тому числі за 2013 рік на суму 481717,00 грн, за 2014 рік на суму 91301,00 грн.
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.2016 №2672615141, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток всього в сумі 716273,00 грн, у тому числі: за основним платежем в сумі 573018,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 143255,00 грн.
Підставою для визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток слугували висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог підпункту 135.5.4 статті 135 ПК України, яке полягало у тому, що позивачем до складу доходу, в рядок " 03" Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 (2014) роки як "Інші доходи" у 2013-2014 роках не включено безнадійну кредиторську заборгованість, яка є такою через закінчення строку позовної давності.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК України (тут і далі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, та складаються з доходу від операційної діяльності та інших доходів.
Відповідно до пункту 132.5 статті 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України визначено, що інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Згідно з підпунктом "а" підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Перебіг позовної давності регулюється Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), статтею 257 якого (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.
Відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За вимогами положень статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.