ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2023 року
м. Київ
справа №160/6211/21
адміністративне провадження № К/990/25232/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів: Коваленко Н.В., Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №160/6211/21
за позовом ОСОБА_1
до Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2022 року (постановлену у складі головуючого судді Чабаненко С.В., суддів Чумака С.Ю., Юрко І.В.),
У С Т А Н О В И В :
1. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 червня 2021 року у задоволено позов ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
2. Не погодившись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, Дніпропетровська обласна прокуратура, яка не є стороною у справі, 27 жовтня 2021 року подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволені позову.
3. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за вищевказаною апеляційною скаргою на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
4. Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що скаржником не усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі Третього апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2021 року.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
6. Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм процесуального права, зокрема, статей 53, 293, 295, 299 КАС України.
7. Скаржник стверджує, що пропуск строку на апеляційне оскарження зумовлено, зокрема тим, що прокурор не брав участі у розгляді цієї справи у суді першої інстанції, а про наявність судового рішення у цій справі дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень. Крім того, зазначає, що затримку у зверненні з апеляційною скаргою також спричинено зверненнями до Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області й очікуванням відповідей на надані запити.
8. Між іншим, заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури звертає увагу на висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 про те, що сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади с. Городище та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
9. На цій підставі скаржник наголошує, що незвернення до суду апеляційної інстанції Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області з апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 червня 2021 року свідчить про те, що інтереси держави залишились незахищеними.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
10. Касаційна скарга надійшла до Суду 16 вересня 2022 року.
11. Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2022 року у справі №160/6211/21, витребувано адміністративну справу та запропоновано позивачу надати відзив на касаційну скаргу.
12. Суддя-доповідач ухвалою від 17 січня 2023 року справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 18 січня 2023 року.
13. З касаційною скаргою скаржником подано клопотання про розгляд касаційної скарги у судовому засіданні, у задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2022 року.
Позиція інших учасників справи
14. 31 жовтня 2022 року до суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, в якому позивач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте при дотриманні норм процесуального права, тому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
15. Позивач указує на те, що Дніпропетровська обласна прокуратура не усунула недоліки апеляційної скарги, наведені в ухвалі Третього апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2021 року, тому Третій апеляційний адміністративний суд законно постановив ухвалу від 14 січня 2022 року про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків суду апеляційної інстанції та доводів учасників справи
16. Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
17. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
18. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
19. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 1 червня 2022 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на таке.
20. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
21. Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України).
22. Переглядаючи рішення суду апеляційної інстанції у касаційному порядку, колегія суддів вважає за необхідне врахувати підхід Верховного Суду щодо вирішення правових питань, пов`язаних із відкриттям апеляційного провадження.
23. Так, у справі №1718/2-а-834/11 (постанова від 5 січня 2021 року) суд касаційної інстанції зазначив, що Конституція України як закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
На цій підставі Верховним Судом сформульовано правовий висновок, відповідно до якого однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного перегляду справи. При цьому право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частини першої статті 55 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду. КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Цей принцип полягає у тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень. Тому необґрунтована відмова у відкритті апеляційного провадження суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого доступу до правосуддя та права на апеляційний (другий) перегляд судового рішення.
24. Аналогічна правова позиція була застосована Верховним Судом у постановах від 10 лютого 2022 року у справі № 560/11791/21, від 25 травня 2022 року у справі № 380/8038/21 та від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а.
25. Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з пропуском строку її подання та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення вказаних у ній недоліків.
26. У подальшому, ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за вищевказаною апеляційною скаргою на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Ухвалюючи зазначене судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що скаржником не усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі Третього апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2021 року.
27. З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів Верховного Суду погоджується та вважає за необхідне вказати таке.
28. Згідно зі статтею 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
29. Правові висновки Верховного Суду стосовно застосування вищезазначеної норми процесуального закону сформовані, зокрема, в постановах від 11 квітня 2018 року у справі №740/1818/17, від 14 серпня 2018 року у справі №820/1719/15, від 11 грудня 2018 року у справі №539/4097/13-а, від 20 грудня 2018 року у справі № 591/5117/16-а, від 19 вересня 2019 року у справі № 351/1340/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 0440/6033/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 804/332/16, від 20 серпня 2020 року у справі № 804/332/16, від 11 листопада 2020 року у справі № 191/1169/16-а(2-а/191/7/17) та від 25 травня 2022 року у справі № 380/8038/21.