ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2023 року
м. Київ
справа № 826/2886/17
адміністративне провадження № К/9901/48996/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Кравчука В.М.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 826/2886/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бомонд Групп" до Головного управління Держпродспоживслужби у місті Києві про визнання незаконною та скасування постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бомонд Групп" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року (головуючий суддя Кузьменко В.В., судді: Василенко Я.М., Степанюк А.Г.),
в с т а н о в и в :
У лютому 2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Бомонд Групп" (далі - ТОВ "Бомонд Групп") звернулося до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що 05 серпня 2016 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в місті Києві проведено планову перевірку ТОВ "Бомонд групп" за адресою: місто Київ, вулиця Антоновича, 176, за результатами якої складено акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 000072, відповідно до якого встановлено порушення та відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації на партію продукції, отриманої для реалізації.
Згідно з актом перевірки, позивачем допущено порушення пункту 16 Правил торгівлі та статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме: здійснюється реалізація партії продукції без необхідної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, у супровідній документації, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі) про найменування та місцезнаходження виробника.
Також встановлено порушення пункту 12 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 15 червня 2006 року № 833 щодо розміщення вивіски на фасаді торгівельного об`єкта із зазначенням суб`єкта господарювання.
Постановою Головного управління Держпродспоживслужби в місті Києві (далі - ГУ Держпродспоживслужби в місті Києві) від 02 лютого 2017 року № 2 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів", до ТОВ "Бомонд Групп" застосовано штраф у розмірі 54 399 грн 90 коп.
Позивач вважає, що при винесенні вказаної постанови відповідачем порушено вимоги Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1177 (далі - Положення № 1177), а саме абзац 2 пункту 4, оскільки не було належним чином повідомлено про розгляд справи, що призвело до порушення прав позивача на захист шляхом безпосередньої участі при розгляді справи. Також вказував на недотримання відповідачем строків направлення постанови від 02 лютого 2017 року, яка на адресу позивача, в порушення вимог пункту 5 Положення № 1177, направлена лише 09 лютого 2017 року, про що свідчать відомості з офіційного сайту Укрпошти.
З урахуванням викладеного, позивач просив суд визнати незаконною та скасувати постанову ГУ Держпродспоживслужби в місті Києві від 02 лютого 2017 року № 2 та стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2017 року позов задоволено частково.
Скасовано постанову Головного управління Держпродспоживслужби у місті Києві від 02 лютого 2017 року № 2 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 54 399 грн 90 коп.
Вирішено питання про стягнення судового збору.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем фактично реалізовано його компетенцію на проведення планової перевірки та оформлення результатів такої перевірки, а тому дії відповідача з проведення такої перевірки та складання акту перевірки вважав правомірними та здійсненими в межах наданих повноважень.
Cуд вважав висновки, що відображені у Акті перевірки такими, що відповідають вимогам законодавства та зазначив, що в подальшому, з метою покращення обслуговування споживачів, позивач на фасаді торговельного об`єкта розмістив вивіску із зазначенням найменування суб`єкта господарювання, а саме: "Бомонд Групп" із зазначенням адреси, чим фактично, на думку суду, усунув недоліки, встановлені та відображені у Акті перевірки від 05 серпня 2016 року № 000072. За таких обставин, суд не вбачав підстав для визнання постанови від 02 лютого 2017 року № 000072 незаконною.
Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що позивача не було своєчасно повідомлено про час і місце розгляду справи - 02 лютого 2017 року, оскільки таке повідомлення ТОВ "Бомонд Групп" отримало 06 лютого 2017 року.
Оскільки постанову відповідачем винесено 02 лютого 2017 року, однак на адресу позивача її направлено лише 09 лютого 2017 року, тобто з порушенням визначеного пунктом 5 Положення № 1177 терміну; жодних пояснень стосовно недотримання процедури розгляду справи про накладення штрафу та порушення прав позивача щодо надання своїх пояснень і заперечень до проведеної планової перевірки, а також доказів на підтвердження поважності причин несвоєчасного повідомлення позивача про розгляд справи та несвоєчасне направлення винесеної постанови, відповідачем надано не було, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення ГУ Держпродспоживслужби в місті Києві процедури накладення стягнення, і, як наслідок, скасування постанови про накладення стягнення від 02 лютого 2017 року № 2.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, ГУ Держпродспоживслужби у місті Києві оскаржило її в апеляційному порядку.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2018 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині задоволених позовних вимог та прийнято нову про відмову у задоволенні позову в цій частині.
В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2017 року залишено без змін.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, апеляційний суд вважав правильним висновок суду першої інстанції про невиконання позивачем обов`язку щодо забезпечення для споживача необхідної, доступної та достовірної інформації щодо найменування та місцезнаходження підприємства, що здійснює функції виробника з прийняття претензій від споживача, оскільки на кожній одиниці споживчої тари не було вказано відповідної інформації українською мовою.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушень відповідачем права позивача надати свої пояснення та заперечення до проведеної планової перевірки, оскільки 02 лютого 2017 року були розглянуті всі подані заперечення і пояснення позивача та прийнято відповідне рішення, а тому дотримано порядок накладення штрафу.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Бомонд Групп" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосуванням судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2018 року відкрито провадження у даній справі.
У відзиві на касаційну скаргу ГУ Держпродспоживчслужби в місті Києві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Суд заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов наступного висновку.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулює Закон України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ (далі - Закон № 1023).
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 1023-ХІІ продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.
Суб`єкт господарювання зобов`язаний, в тому числі, надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари (п. 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №833 від 15 червня 2016 року (далі - Порядок № 833).
Відповідно до п. 16 розділу 1 Правил № 104, здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва, працівники суб`єкта господарювання зобов`язані надати споживачам необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари в супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів, яка має містити, в тому числі, відомості про дату виготовлення; строк придатності (строк служби) товару, відомості про необхідні дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій. Стосовно товарів, які підлягають обов`язковій сертифікації, споживачу повинна надаватись інформація про їх сертифікацію. Стосовно товарів, які за певних умов можуть бути небезпечними для життя, здоров`я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов`язаний довести до відома споживача інформацію про такі товари і можливі наслідки їх споживання (використання).
Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону № 1023 споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.
Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування (ч. 2 ст. 15 Закону № 1023). Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв`язку.
На фасаді торговельного об`єкта розміщується вивіска із зазначенням найменування суб`єкта господарювання. Біля входу до торговельного об`єкта на видному місці розміщується інформація про режим роботи (пункт 12 Порядку № 833).
Відповідно до п. 17 Порядку № 833 забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема які засвідчують їх якість та безпеку.
Маркування парфумерно-косметичних товарів (на етикетці) і мила туалетного (на обгортці) передбачає наявність інформації про найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, товарний знак, назву товару, масу нетто або місткість, дату виготовлення, строк придатності, групу товару, найменування нормативного документа, вимогам якого повинен відповідати вітчизняний товар, номер партії.
Підпунктом 5.1.2 пункту 5.1 розділу 5 Національного стандарту "Продукція парфумерно-косметична. Пакування, маркування, транспортування і зберігання. ДСТУ 5010:2008" (далі - ДСТУ 5010:2008) на кожній одиниці споживчої тари з парфумерно-косметичним виробом зазначають таку інформацію: назву виробника і його місцеперебування (юридичну адресу) і/або місця виготовлення продукції, а також назву та місцеперебування заявника (якщо останній не виробник) та термін придатності.
Факт порушення вимог ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" може бути встановлений лише у випадку відсутності інформації у будь-який зазначений Законом спосіб щодо кожного товару, стосовно якого проводилася перевірка.