УХВАЛА
10 січня 2023 року
м. Київ
провадження № 13-2зво23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаОСОБА_1 ,
суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,
розглянувши заяву засудженого ОСОБА_19 про перегляд за виключними обставинами на підставі п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) вироку Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2004 року та ухвали Верховного Суду України від 28 квітня 2005 року,
УСТАНОВИЛА:
Як убачається з матеріалів провадження за заявою та наявних у Верховному Суді даних, вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 листопада 2004 року, залишеним 28 квітня 2005 року Верховним Судом України без зміни щодо ОСОБА_19 , останнього було засуджено за пунктами 1, 2, 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.
Європейський суд з прав людини (далі - Суд, міжнародна судова установа) у рішенні від 1 квітня 2021 року в справі «Фарзієв та інші проти України» (заява № 63747/14 та 23 інші, у тому числі ОСОБА_19 ) констатував порушення щодо заявників ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв`язку з довічним ув`язненням без перспективи звільнення. Суд вирішив, що встановлення порушення само собою є справедливою сатисфакцією.
Посилаючись на вказане та постановлені на користь інших осіб рішення міжнародної судової установи, Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року в справі № 6-р(ІІ)/2021, ОСОБА_19 раніше звертався до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) з питанням перегляду згаданих вироку й ухвали за виключними обставинами. За наслідками розгляду заяв Велика Палата, навівши відповідні мотиви, 2 червня, 26 серпня та 20 жовтня 2021 року відмовила у відкритті провадження.
Попри це ОСОБА_19 укотре подав до Великої Палати заяву про перегляд тих самих рішень національних судів на аналогічних підставах. Окрім аргументів, викладених у попередніх заявах, автор звернення, вважаючи невиправданим подальше його ув`язнення, твердить, що Закон України від 18 жовтня 2022 року № 2690-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 2690-ІХ) усунув перешкоди для пом`якшення заходу примусу Великою Палатою в межах екстраординарної процедури за правилами глави 34 КПК. Наполягаючи на здійсненні провадження за виключними обставинами, засуджений також посилається на те, що про набрання чинності Законом № 2690-ІХ він дізнався лише 23 грудня 2022 року.
Велика Палата, перевіривши подану заяву, дійшла висновку, що у відкритті провадження за нею належить відмовити з огляду на таке.
Підстави для здійснення провадження за виключними обставинами врегульовано у ст. 459 КПК, і за їх відсутності