ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 січня 2023 року
м. Київ
справа № 753/16553/18
провадження № 51-2736км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100000000405, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Київського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 05 липня 2021 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засудженого за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк
3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю в 3 роки.
Крім того, вказаним вироком вирішено долю речових доказів та питання про розподіл витрат у провадженні.
Відповідно до вироку 03 травня 2018 року о 18:57 ОСОБА_6, перебуваючи у стані наркотичного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем "Mercedes Benz Е200" номерний знак НОМЕР_1, рухаючись по проїзній частині вул. Бориспільської зі сторони станції Київського метрополітену "Червоний Хутір" у напрямку вул. Поліської в м. Києві, порушуючи вимоги пунктів 1.5, 2.3 підпункт "б", 2.9 підпункт "а", 12.3, 20.2, 20.3 та 20.5 підпункт "а" Правил дорожнього руху, на проїзній частині вул. Бориспільської, неподалік будинку № 19, м. Києві здійснив зіткнення із задньою частиною вагона платформи,
б.н. НОМЕР_2, яка подавалася по залізничному переїзду локомотивом "ЧМЕ-3", б.н. НОМЕР_3. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля "Mercedes Benz Е200" ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, а пасажир ОСОБА_8 - тяжкі тілесні ушкодження.
Київський апеляційний суд вироком від 07 вересня 2022 року задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасував вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. В іншій частині вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду, засуджений звернувся до суду
з касаційною скаргою, в якій порушує питання про перегляд вироку суду апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок суворості, які фактично зводяться до незгоди з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для застосування положень ст. 75 КК в аспекті реалізації приписів ст. 50 КК, який засуджений вважає необґрунтованим.
На переконання ОСОБА_6, задовольнивши апеляційну скаргу прокурора та скасувавши рішення місцевого суду в частині призначеного покарання, апеляційний суд не зважив на те, що він допомагав потерпілим та уклав з ними угоду щодо відшкодування завданої шкоди.
Звертає увагу суду касаційної інстанції на позицію потерпілих стосовно призначення йому покарання та на відсутність претензій з їхнього боку. Засуджений указує, що призначення покарання у виді реального відбування покарання матиме наслідком позбавлення його можливості відшкодовувати завдану шкоду та стабільно виконувати умови мирової угоди між ним та потерпілими.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_6 і його захисник підтримали подану касаційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор просила залишити касаційну скаргу без задоволення.
Потерпілі ОСОБА_8, ОСОБА_9 висловили переконання про те, що вирок апеляційного суду є законним і обґрунтованим, з огляду на що просили залишити оскаржений вирок без зміни, а касаційну скаргу засудженого без задоволення.
Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Засуджений ОСОБА_6 у касаційній скарзі не оспорює висновків судів першої
та апеляційної інстанцій про доведеність його винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, правильності кваліфікації його дій та призначення додаткового покарання і, відповідно до положень ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанцій у межах поданої засудженим касаційної скарги.
Доводи засудженого ОСОБА_6 про суворість призначеного покарання та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що виявляється, на думку засудженого, у безпідставному незастосуванні положень про звільнення від відбування покарання з іспитовим строком, передбачених ст. 75 КК, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених статтями 50, 65 КК, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом і розміром має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винуватого.
За приписами ч. 1 ст. 75 КК, якщо суд, крім передбачених в цій нормі випадків, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як убачається з вироку, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості про особу ОСОБА_6, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має позитивну характеристику, не перебуває на спеціальних обліках у лікарів психіатра та нарколога, наявність обставин, що пом`якшують покарання, якими відповідно
до вимог ст. 66 КК визнав щире каяття та часткове добровільне відшкодування завданого збитку, а також обставину, яка відповідно приписів ст. 67 КК обтяжує покарання, - вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів, дійшов висновку про необхідність призначення винному покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
При цьому дані про особу ОСОБА_6, його молодий вік, ступінь тяжкості вчиненого злочину та відомості про позитивну посткримінальну поведінку для місцевого суду слугували підставою для звільнення ОСОБА_6 від відбування основного покарання зі встановленням іспитового строку 3 роки на підставі ст. 75 КК.
Не погодившись із таким рішенням апеляційного суду, прокурор подав апеляційну скаргу,
в якій, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону
та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого внаслідок м`якості, просив скасувати вирок Дарницького районного суду м. Києва від 05 липня 2021 року щодо ОСОБА_6 та призначити йому покарання без застосування положень ст. 75 КК.
Виходячи із завдань і загальних засад кримінального провадження, визначених
у статтях 2, 7 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення має бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За приписами ч. 2 ст. 420 КПК вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
За результатами перегляду кримінального провадження і обґрунтованості висновків місцевого суду, апеляційний суд дотримався вказаних вище приписів кримінального процесуального закону.
Суд апеляційної інстанції визнав правильними висновки місцевого суду про призначення ОСОБА_6 покарання, за вчиненнязлочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Водночас дійшов висновку про невмотивованість рішення місцевого суду про звільнення ОСОБА_6 від відбування основного покарання з іспитовим строком на підставі положень ст. 75 КК.