ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2023 року
м. Київ
справа № 617/1633/21
провадження № 51-1524км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілої ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
потерпілої ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
представників цивільних відповідачів ОСОБА_9 та ОСОБА_10,
розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Вовчанського районного суду Харківської області від 02 грудня 2021 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року стосовно
ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Старий Салтів Вовчанського району Харківської області, жителя того ж населеного пункту ( АДРЕСА_1, зареєстрованого там само,
до якого застосовано примусові заходи виховного характеру за вчинення ним суспільно небезпечних діянь, що підпадають під ознаки діянь, передбачених пунктами 2, 10, ч. 2
ст. 115, частинами 4, 5 ст. 152 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області від 02 грудня 2021 року застосовано до ОСОБА_11 примусовий захід виховного характеру у виді направлення до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків, а саме до загальноосвітньої школи соціальної реабілітації до його виправлення на строк 3 роки.
Строк застосування до ОСОБА_11 примусового заходу виховного характеру ухвалено рахувати з часу поміщення його до спеціальної навчально-виховної установи.
Частково задоволено цивільний позов ОСОБА_7, ОСОБА_12 та стягнуто з ОСОБА_13 на користь останнього матеріальну шкоду в розмірі 7000 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо судових витрат, речових доказів та скасування заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.
За обставин, детально викладених в ухвалі місцевого суду від 02 грудня 2021 року, встановлено, що 28 липня 2021 року після 17 год ОСОБА_11, перебуваючи разом із малолітньою ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_2, посеред насаджень дерев поблизу покинутої, напівзруйнованої цегляної будівлі, розташованої на АДРЕСА_2, на відкритій ділянці місцевості, яка не проглядалася з дороги чи прилеглих будинків, будучи фізично значно сильнішим за малолітню, долаючи її спротив, зірвав із неї шорти та нижню білизну, після чого завдав ОСОБА_14 не менше шести ударів у ділянку голови фрагментом цеглини, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, від якихІНФОРМАЦІЯ_3 (більш точного часу не встановлено) наступила її смерть.
Після цього, подолавши спротив ОСОБА_14, ОСОБА_11 перемістив її тіло всередину вказаної будівлі та вчинив дії сексуального характеру, пов`язані з вагінальним проникненням у її тіло з використанням геніталій або іншого, не встановленого предмета, внаслідок чого на її жіночих статевих органах утворились ушкодження.
Суд визнав дії малолітнього ОСОБА_11 як суспільно небезпечні діяння, що підпадають під ознаки діянь, передбачених пунктами 2, 10 ч. 2 ст. 115, частинами 4, 5 ст. 152 КК, як умисне вбивство малолітньої дитини, поєднане зі зґвалтуванням; зґвалтування, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або іншого предмета, щодо особи, яка не досягла 14 років; зґвалтування, тобто вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним проникненням у тіло іншої особи з використанням геніталій або іншого предмета, що спричинили тяжкі наслідки.
Не погодившись із вищевказаною ухвалою місцевого суду, прокурор, захисник та представник потерпілих подали апеляційні скарги.
При цьому представник потерпілих, не погоджуючись з ухвалою місцевого суду щодо вирішення цивільного позову, просив її скасувати та постановити нову, якою задовольнити поданий у межах цієї справи цивільний позов.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 22 лютого 2022 року апеляційну скаргу представника потерпілих залишив без задоволення, а ухвалу місцевого суду змінив через задоволення апеляційної скарги прокурора з детально викладених у ній підстав, які не стосуються предмета касаційного розгляду в межах цього провадження, оскільки ніким з учасників не оспорюються.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала, та заперечення інших учасників провадження
У касаційній скарзі та доповненнях до неї представник потерпілої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу Вовчанського районного суду Харківської області від 02 грудня 2021 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2022 року стосовно ОСОБА_11 в частині вирішення питання щодо цивільного позову, ухвалити нове рішення, яким цивільний позов ОСОБА_7 і ОСОБА_12 задовольнити повністю, стягнути з ряду органів державної влади та місцевого самоврядування на користь
ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 100 000 000 грн і з ОСОБА_13 на користь
ОСОБА_12 матеріальну шкоду в розмірі 7000 грн. Вважає хибним висновок судів обох інстанцій про те, що вчинення ОСОБА_11 суспільно небезпечних діянь, які підпадають під ознаки діянь, передбачених пунктами 2, 10 ч. 2 ст. 115, частинами 4, 5 ст. 152 КК, відбулось саме внаслідок нездійснення відповідного контролю за малолітнім ОСОБА_11 та належного його виховання з боку батьків, а не внаслідок бездіяльності навчального закладу, органів державної влади чи місцевого самоврядування. На підтвердження своєї позиції наводить детальні обґрунтування бездіяльності цих органів, що, на його думку, призвело до вчинення малолітнім ОСОБА_11 суспільно небезпечних діянь і до відповідних наслідків.
Зазначає, що під час судового розгляду заявляв клопотання про допит 16 свідків, яке суд задовольнив, однак фактично було допитано лише вісім свідків. Також указує на порушення принципу безпосередності дослідження доказів, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій послалися у своїх рішеннях на докази, які взагалі не було досліджено в судовому засіданні.
Крім того, посилається на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.
Також зазначає, що ухвала апеляційного суду має формальний характер та є необґрунтованою. В порушення приписів ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) апеляційний суд проігнорував його доводи та не дав на них змістовних відповідей.
Крім того, від Міністерства внутрішніх справ України, Національної соціальної сервісної служби України та Міністерства соціальної політики України надійшли заперечення на касаційну скаргу представника потерпілої, де зазначається про необґрунтованість доводів, викладених у касаційній скарзі та необхідність залишення її без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Представник потерпілої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просив задовольнити його касаційну скаргу з викладених у ній підстав.
Потерпіла ОСОБА_7 підтримала позицію свого представника.
Захисник ОСОБА_6 поклався на розсуд суду.
Представник цивільного відповідача ОСОБА_9, який діє в інтересах Міністерства внутрішніх справ України, просив касаційну скаргу представника потерпілої залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення- без зміни.
Представник цивільного відповідача ОСОБА_10, який діє в інтересах Національної соціальної сервісної служби України, заперечував щодо задоволення касаційної скарги представника потерпілої з підстав, викладених у запереченнях.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги та просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи представника потерпілої, потерпілої, захисника, представників цивільних відповідачів та прокурора, перевіривши матеріали провадження й обговоривши наведені в касаційній скарзі з доповненнями та запереченнях доводи, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого.