Постанова
Іменем України
12 січня 2023 року
м. Київ
справа № 761/13085/14-ц
провадження № 61-6496св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кисельов Максим Євгенійович,
заінтересована особа (боржник) - публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Актив Банк",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду від 22 грудня 2020 року та додаткову ухвалу Шевченківського районного суду
м. Києва від 01 лютого 2021 року у складі судді Осаулов А. А. та постанову Київського апеляційного суду від 23 березня 2021 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.; касаційні скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які підписані головним спеціалістом відділу правового забезпечення Департаменту Юлдашевим Ю. М., на ухвалу Шевченківського районного суду від 22 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 березня 2021 року; на додаткову ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.; на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року,
Історія справи
Короткий зміст скарги
У липні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) посадової особи органу державної виконавчої служби, директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент) Кисельова М. Є. у виконавчому провадженні № 45340170.
Скарга мотивована тим, що на виконанні в Подільському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження
№ 45340170 за виконавчим листом від 04 листопада 2014 року в цивільній справі № 761/13085/14 про стягнення з ПАТ "КБ "Актив-Банк" на користь
ОСОБА_4 вкладу у розмірі 19 400 дол. США, процентів за користування вкладом у розмірі 786,41 дол. США, трьох відсотків річних за порушення грошового зобов`язання у розмірі 2 656,88 грн. Постановою державного виконавця Бондаренка О. С. від 14 лютого 2020 року виконавче провадження № 5340170 за виконавчим листом від 04 листопада 2014 року в цивільній справі
№ 761/13085/14 відновлено.
У червні 2020 року з низки публікацій в засобах масової інформації, зокрема з матеріалу на веб-сайті "Юридична практика" від 19 червня 2020 року https://pravo.ua/fgvfl-prosit-zakryt-ispolnitelnye-proizvodstva-polikvidiruemymbankam-minjust-dal-poruchenie/ заявнику стало відомо про те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до міністра юстиції з листом № 49-6970/20 від 28 травня 2020 року з вимогами закінчити виконавчі провадження, боржниками за якими є неплатоспроможні банки у віданні Фонду. В доданому до цього листа переліку виконавчих проваджень міститься, серед інших, згадане виконавче провадження № 45340170 у справі № 761/13085/14.
На підставі цього звернення Фонду, директором Департаменту Кисельовим М. Є. видано та направлено до органів міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України відповідне Доручення №1808/20.4.1/32-20 від 10 червня
2020 року, яке містить вказівку про закінчення без виконання виконавчих проваджень, зазначених у зверненні Фонду.
У червні 2020 року заявник двічі звертався до Департаменту із запитами про надання копії згаданого Доручення директора Департаменту. У відповідь на ці запити 09 липня 2020 року на адресу Заявника надійшов лист № 6134/ПІ-Б-2074/20.4.1 від 22 червня 2020 року за підписом директора Департаменту Кисельова М. Є. про відмову у наданні запитуваної інформації, а саме копії названого Доручення № 1808/20.4.1/32-20 від 10 червня 2020 року.
Рішеннями директора Департаменту Кисельова М. Є., які полягали у видачі та направленні до органів ДВС Доручення № 1808/20.4.1/32-20 від 10 червня
2020 року з вказівкою закінчити виконавчі провадження за переліком ФГВФО, в тому числі й виконавче провадження № 45340170, а також у відмові надати копію названого Доручення порушено його право на виконання судового рішення у справі № 761/13085/14.
Просив суд:
визнати протиправними дії директора Департаменту Кисельова М. Є. щодо відмови надати на запит стягувача копію Доручення від 10 червня 2020 року
№ 1808/20.4.1/32-20, виданого у зв`язку зі зверненням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Міністра юстиції України № 49-6970/20 від 28 травня 2020 року;
визнати протиправними дії директора Департаменту Кисельова М. Є. щодо видачі та направлення до органів ДВС Доручення від 10 червня 2020 року
№ 1808/20.4.1/32-20 в частини закінчення без виконання виконавчого провадження № 45340170 з виконання рішення суду у справі № 761/13085/14;
зобов`язати директора Департаменту Кисельова М. Є. надіслати стягувачеві копію Доручення від 10 червня 2020 року № 1808/20.4.1/32-20, виданого у зв`язку зі зверненням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до міністра юстиції № 49-6970/20 від 28 травня 2020 року;
зобов`язати директора Департаменту Кисельова М. Є. поновити порушене право стягувача, а саме - відкликати Доручення від 10 червня 2020 року
№ 1808/20.4.1/32-20 в частині закінчення без виконання виконавчого провадження № 45340170 з виконання рішення суду у справі № 761/13085/14.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 грудня 2020 року скаргу задоволено частково.
Визнано протиправними дії директора Департаменту Кисельова М. Є. щодо відмови у надані на запит ОСОБА_4 доручення від 10 червня 2020 року за
№ 1808/20.4.1/32-20 згідно листа-відповіді від 22 червня 2020 року.
Зобов`язано директора Департаменту Кисельова М. Є. надіслати ОСОБА_5 копію доручення від 10 червня 2020 року за № 1808/20.4.1/32-20.
В задоволенні іншої частини вимог скарги відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що судом встановлено та фактично не заперечувалось сторонами, що на момент розгляду цієї скарги виконавче провадження № 45340170 не закінчено та перебуває на примусовому виконанні в Подільському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Тобто, доводи заявника про порушення його прав під час виконання судового рішення внаслідок направлення листа директора Департамента Кисельова М. Є. від 10 червня 2020 року № 1808/20.4.1/32-20 не знайшли свого підтвердження під час розгляду скарги. Оскільки листом від 10 червня 2020 року № 1808/20.4.1/32-20 право заявника порушено не було, відсутні підстави для задоволення вимог про визнання протиправними дії директора Департаменту Кисельова М. Є. щодо видачі та направлення до органів ДВС Доручення від
10 червня 2020 року № 1808/20.4.1/32-20 в частини закінчення без виконання виконавчого провадження № 45340170 з виконання рішення суду у справі
№ 761/13085/14-ц, та зобов`язання директора Департаменту Кисельова М. Є. поновити порушене право стягувача.
На запит від 16 червня 2020 року директор Департамента Кисельов М. Є. листом від 22 червня 2020 року № 6631/ПІ-Б-2074/20.4.1 відмовив ОСОБА_5 у наданні копії доручення від 10 червня 2020 року № 1808/20.4.1/32-20, оскільки останнє відноситься до відомостей, що становлять службову інформацію (а. с. 106). Особою, дії якої оскаржуються, не доведено того, що запитуваній інформації, а саме листу від 10 червня 2020 року №1808/20.4.1/32-20 присвоєно гриф "для службового користування". Крім цього, необґрунтовано наявність підстав обмеження у доступі до вказаної інформації шляхом застосування "трискладового тесту". Тому скарга підлягає частковому задоволенню, потрібно визнати протиправними дії директора Департаменту Кисельова М. Є. щодо відмови у надані на запит ОСОБА_6 доручення від 10 червня 2020 року за
№ 1808/20.4.1/32-20 згідно листа-відповіді від 22 червня 2020 року та зобов`язати директора Департаменту Кисельова М. Є. надіслати ОСОБА_7 копію цього доручення.
Додатковою ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 лютого 2021 року заяву ОСОБА_4 про винесення додаткового рішення суду задоволено. Стягнуто з Департаменту на користь ОСОБА_4 кошти судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 400 грн.
Додаткова ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що беручи до уваги вимоги частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України, часткове задоволення скарги, дотримуючись принципів розумності, справедливості та пропорційності, є можливим стягнути з Департаменту на користь ОСОБА_3 кошти судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 400 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 березня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та Департаменту на ухвалу Шевченківського районного суду
м. Києва від 22 грудня 2020 року та апеляційну скаргу ОСОБА_4 на додаткову ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 лютого 2021 року залишено без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 22 грудня 2020 року та додаткову ухвалу Шевченківського районного суду
м. Києва від 01 лютого 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_4 в частині визнання протиправними дії директора Департаменту Кисельова М. Є. щодо видачі та направлення до органів ДВС Доручення, та зобов`язання директора Департаменту
Кисельова М. Є. поновити порушене право стягувача, суд першої інстанції виходив з того, що зазначеним листом від 10 червня 2020 року
№ 1808/20.4.1/32-20 право заявника порушено не було. З такими висновками колегія суддів погодилась, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства. Зі змісту листа від
10 червня 2020 року № 1808/20.4.1/32-20 вбачається, що він не містив вказівки закінчити виконавче провадження № 45340170 за виконавчим листом від
04 листопада 2014 року в цивільній справі № 761/13085/14-ц про стягнення з ПАТ "КБ "Актив-Банк" на користь ОСОБА_4 заборгованості в розмірі 264 089,06 грн. На момент розгляду указаної скарги виконавче провадження № 45340170 не закінчено та перебуває на примусовому виконанні в Подільському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Разом з тим згідно статті 20 Закону України "Про інформацію" за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом. В постанові Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі №9901/589/19 зазначено, що належність запитуваної інформації до службової на підставі статті 9 Закону № 2939-VІ не є єдиною підставою для обмеження доступу до неї. Обмеження доступу до конкретної інформації допускається за умови застосування її розпорядником у сукупності вимог пунктів 1-3 частини другої статті 6 Закону № 2939-VІ. Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 22 Закону № 2939-VІ відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність підстав обмеження у доступі, встановлені шляхом застосування "трискладового тесту", передбаченого частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI. Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових, передбачених частиною другою статті 6 Закону №2 939-VI, означає, що відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.
Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, зазначивши у резолютивній частині ухвал від 22 грудня 2020 року та від 01 лютого 2021 року те, що ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі її оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо вона не буде скасована, не допустив порушення вимог процесуального права, тому підстави для зміни чи скасування ухвал суду першої інстанції відсутні. Доводи апеляційних скарг ОСОБА_4 щодо набрання чинності ухвал суду є безпідставними та необґрунтованими, тому відсутні підстави для їх задоволення.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року апеляційну скаргу Департаменту залишено без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 лютого 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що постановою Київського апеляційного суду від 23 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 лютого 2021 року залишено без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін (а. с. 240 - 249 т. 1). Департаментом апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 лютого 2021 року подано в строк, встановлений частиною першою статті 354 ЦПК України, однак вона не була передана до апеляційного суду судом першої інстанції для її сумісного розгляду разом з апеляційною скаргою ОСОБА_4 на цю ж саму ухвалу. Розглядаючи заяву про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції надав належної правової оцінки запереченням представника Департаменту щодо порушення ОСОБА_8 вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України та вірно встановив, що в п. 22 скарги заявником вказано про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на правничу допомогу, а 22 грудня 2020 року в той же день після постановлення ухвали - надано докази понесених ним витрат, і таким чином дійшов обґрунтованого висновку про дотримання ОСОБА_8 порядку і строків надання доказів розміру витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи. Доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність та/або нерозумність та/або нереальність розрахунку витрат, або про неналежність послуг адвоката до цієї справи Департаментом не надано. Встановивши, що ОСОБА_8 було укладено із адвокатським бюро договір про надання правничої допомоги, в якому сторони обумовили вартість послуг правової допомоги, порядок розрахунку, в подальшому склали додаткову угоду, в якій наведено детальний опис наданих послуг з зазначенням часу і вартості, і заявник оплатив їх, на підтвердження чого надав квитанцію на перерахування
2 800 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявником доведено фактичний розмір понесених ним витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню пропорційно до задоволених вимог, а саме в розмірі 1 400 грн, виходячи з вимог розумності, справедливості та пропорційності і вважаючи такий розмір витрат обґрунтованим та співмірним, виходячи зі складності справи, виконаних адвокатом робіт та наданих послуг.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року заяву ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено. Стягнуто на користь ОСОБА_4 із Департаменту судові витрати на правничу допомогу в розмірі 800 грн.
Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що заявником підтверджено витрати на правову допомогу, який відповідно до частини восьмої статті 141, статті 246 ЦПК України до закінчення судових дебатів в суді апеляційної інстанції зробив заяву про вирішення питання про судові витрати і протягом п`яти днів після прийняття постанови подав докази розміру витрат, і оскільки за результатами апеляційного перегляду апеляційну скаргу Департаменту залишено без задоволення, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність і задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення і необхідність стягнення судових витрат із Департаменту, понесених заявником в апеляційному суді.
Аргументи осіб, які подали касаційні скарги
У березні 2021 року до Верховного Суду Департамент подав касаційну скаргу, в якій просив ухвалу Шевченківського районного суду від 22 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 березня 2021 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги в частині вимог щодо визнання протиправними дій директора Департаменту Кисельова М. Є. щодо відмови у надані на запит ОСОБА_3 доручення від 10 червня 2020 року за
№ 1808/20.4.1/32-20 згідно листа-відповіді від 22 червня 2020 року, та зобов`язання директора Департаменту Кисельова М. Є. щодо його надсилання відмовити.
У квітні 2021 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив ухвалу Шевченківського районного суду від 22 грудня 2020 року і постанову Київського апеляційного суду від 23 березня 2021 року в частині відмови в задоволенні вимог скарги ОСОБА_4 скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення скарги; ухвалу Шевченківського районного суду від 22 грудня 2020 року, додаткову ухвалу Шевченківського районного суду
м. Києва від 01 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 березня 2021 року в частині незазначення строку та порядку набрання законної сили скасувати, змінити указані рішення в цій частині шляхом зазначення в резолютивних частинах цих рішень "Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення".
Касаційна скарга мотивована тим, що той факт, що виконавче провадження
№ 45340170 на час розгляду справи не закінчено несвідчить про необґрунтованість скарги та про відсутність порушень прав стягувача, оскільки державний виконавець може виконати отриману ним вказівку в будь-який момент, зокрема і після розгляду цієї справи судом. Сам факт направлення суб`єктом оскарження до підлеглих органів ДВС листа Фонду з вимогами закінчити виконавчі провадження порушує право стягувача на виконання остаточного судового рішення. Водночас суди попередніх інстанцій помилково вважали предметом оскарження не дії суб`єкта оскарження, а саме Доручення від 10 червня 2020 року № 1808/20.4.1/32-20, і при ухваленні судових рішень про відмову у скарзі виходили виключно зі змісту цього доручення. Хоча формальний зміст цього доручення і не містить прямої вказівки закінчити виконавчі провадження, тим не менш самі дії з направлення листа Фонду з вимогами про закінчення виконавчих проваджень до органів ДВС суперечать приписам норм прямої дії статей 8, 41, 55, 129 Конституції України, статей 6, 13 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та інших норм, захищаючі і гарантуючих право власності та право на виконання остаточного судового рішення.
Окрім того, викладені у спірному Дорученні вказівки суб`єкту оскарження "притягнути винних до дисциплінарної відповідальності" мали бути кваліфіковані як погрози до тих виконавців, які зазначені в листі Фонду, в тому числі й провадження № 45340170 за участі стягувача. Разом з тим, змісту Доручення в частині суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки, проігнорували ці погрози. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні скарги стягувача, фактично визнали правомірним протиправне втручання суб`єкта оскарження у виконавче провадження, фактично потураючи такій протиправній поведінці, не виконали завдання цивільного судочинства, визначеного статтею 2 ЦПК України, і не захистили порушене право на виконання остаточного судового рішення, яке гарантоване Конституцією та законом. Суди не врахували правовий висновок, який міститься у постанові Верховного Суду у справі № 905/2458/16, що принцип обов`язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню.
Вирішуючи апеляційні скарги стягувача на вказані ухвали в частині незазначення строку та порядку набрання ними законної сили, апеляційний суд ототожнив порядок набрання ухвалою законної сили з порядком її апеляційного оскарження, проігнорувавши таким чином обов`язкові до врахування правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 23 травня 2019 року у справі № 796/165/2018, від 27 червня 2019 року у справі № 495/2711/18.
У липні 2021 року до Верховного Суду Департамент подав касаційну скаргу, в якій просив ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 лютого
2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 від
22 грудня 2020 про стягнення коштів судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 400 грн.
У серпні 2021 року Департамент подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив додаткову постанову Київського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні заяви ОСОБА_4 від
01 липня 2021 року про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 800 грн відмовити.
Аргументиосіб, які подали відзиви на касаційні скарги, інші заяви та клопотання
У травні 2021 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду заяву про стягнення судових витрат (в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України). Зазначає, що подає до суду касаційної інстанції докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 200 грн, понесених стягувачем у зв`язку з розглядом цієї справи в суді касаційної інстанції (Додатки 1-5), і просить суд взяти подані докази до уваги при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
У червні 2021 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження. Зазначає, що касаційну скаргу від імені Департаменту на постанову Київського апеляційного суду від 23 березня 2021 року та ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22 грудня 2020 року подано особою, яка не мала права її підписувати та подавати, оскільки не наділена відповідними повноваженнями.
У червні 2021 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Департаменту, в якому просить касаційну скаргу Департаменту залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення у відповідній частині без змін.
У липні 2021 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду заяву про стягнення судових витрат (в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України). Просить прийняти докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку зі складанням відзиву на касаційну скаргу Департаменту та клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту на суму 1 200 грн.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Шевченківського районного суду від 22 грудня 2020 року, додаткову ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 березня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2021 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту на ухвалу Шевченківського районного суду від 22 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 березня 2021 року; у задоволенні клопотання Департаменту про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 23 березня 2021 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 01 лютого 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року.
20 червня 2022 року справу передано судді-доповідачу Краснощокову Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2023 року задоволено клопотання
ОСОБА_4 про закриття касаційного провадження за касаційними скаргами Департаменту, підписаними представником Міністерства юстиції України Юлдашевим Ю. М., закрито касаційне провадження в цій частині; відзив Департаменту, який підписаний головним спеціалістом відділу правового забезпечення Департаменту Юлдашевим Ю. М., повернуто заявнику без розгляду.
Тому судові рішення за касаційними скаргами Департаменту в касаційному порядку не переглядаються.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що на виконанні в Подільському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 45340170 за виконавчим листом від 04 листопада 2014 року у справі № 761/13085/14 про стягнення з ПАТ "КБ "Актив-Банк" на користь ОСОБА_4 заборгованості в розмірі 264 089,06 грн, в якому постановою від 14 лютого 2020 року відновлено виконавче провадження.
На момент розгляду скарги в цій справі виконавче провадження № 45340170 не закінчено та перебуває на примусовому виконанні.
Згідно листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28 травня 2020 року, адресованого Міністру юстиції України Малюсці Д. Л., Фонд просив посприяти у врегулюванні питань щодо закриття виконавчих проваджень, боржниками за якими є банки, в яких здійснюється процедура ліквідації, виключенню відповідних записів з Єдиного державного реєстру боржників, АСВП та ЄДР, а також попередження недопущення в подальшому подібних випадків. До вказаного листа додано перелік виконавчих проваджень, відкритих щодо банків, які знаходяться в ліквідаційній процедурі, серед яких є виконавче провадження № 45340170 щодо ПАТ КБ "Актив-Банк", де стягувачем є ОСОБА_9 .
Директор Департаменту Кисельов М. Є. листом від 10 червня 2020 року
№ 1808/20.4.1/32-20 надіслав Управлінню забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції та Відділу примусового виконання рішень Департаменту для належного реагування лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28 травня 2020 року стосовно виконавчих проваджень, боржниками за якими є банки, що ліквідуються, надання повної інформації щодо порушених питань у листі Фонду. Просив надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Департаменту в строк до