ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 761/13085/14
провадження № 61-18304св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Тетяна Юріївна,
заінтересована особа (боржник) - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ),
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва
від 24 вересня 2021 року, постановлену у складі судді Рибака М. А., ухвалу Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2021 року, постановлену суддею Шебуєвою В. А., та постанову Київського апеляційного суду від 3 листопада
2021 року, прийняту колегією у складі суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Верланова С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог скарги
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби (далі - ВПВР Департаменту ДВС) Міністерства юстиції України Гатинюк Т. Ю.
В обґрунтування скарги вказував, що постановою Верховного Суду від 7 липня 2021 року у справі № 761/13085/14-ц зобов`язано відділ примусового виконання рішень (далі ВПВР) Управління забезпечення примусового виконання рішень
у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Київ) вирішити процесуальне питання про відкриття відповідного виконавчого провадження за виконавчим листом від 19 лютого 2020 року, виданим у справі №761/13085/14-ц.
На підставі вказаної постанові він 29 липня 2021 року отримав виконавчий лист
і пред`явив його для примусового виконання до ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України відповідно до підвідомчості, встановленої
пунктом 4 розділу І "Інструкції з організації примусового виконання рішень", затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 2 квітня
2012 року (далі - Інструкція № 512/5).
Повідомленням державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Гатинюк Т. Ю. від 10 серпня 2021 року виконавчий лист
від 29 липня 2021 року у справі № 761/13085/14-ц повернуто без прийняття до виконання на підставі пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".
Зазначав, що боржником за виконавчим листом від 29 липня 2021 року, виданим на виконання постанови Верховного Суду від 7 липня 2021 року
у справі № 761/13085/14-ц є ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), який, в свою чергу, є структурним підрозділом розташованого у місті Києві територіального органу центрального органу виконавчої влади і підпадає під визначення підвідомчості, встановленої абзацами першим, другим пункту 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України
від 2 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція 512/5).
На думку заявника, виконавчий лист пред`явлений ним за належною підвідомчістю, а дії та рішення державного виконавця з повернення виконавчого листа без прийняття до виконання є протиправними.
За таких обставин просив визнати протиправним та скасувати рішення державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Гатинюк Т. Ю. від 10 серпня 2021 року у формі повідомлення про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа
у справі № 761/13085/14-ц, виданого 29 липня 2021 року Шевченківським районним судом міста Києва на підставі постанови Верховного Суду від 7 липня 2021 року; зобов`язати ВПВР Департамент ДВС Міністерства юстиції України прийняти до виконання виконавчий лист від 29 липня 2021 року
у вказаній справі і відкрити відповідне виконавче провадження з примусового виконання цього виконавчого листа.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні скарги.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції зазначив про правомірність рішення державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Гатинюк Т. Ю. від 10 серпня 2021 року у формі повідомлення про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документа, який не відповідає підвідомчості вказаного відділу, а належить до підвідомчості ВПВР управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України.
Місцевий суд зазначив, що виконавчий лист у справі № 761/13085/14-ц
від 29 липня 2021 року виданий на підставі судового рішення, ухваленого за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця ВПВР управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), тому виконати вказане судове рішення (усунути порушення закону) має саме суб`єкт оскарження за вказаною скаргою.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2021 року.
Постановляючи ухвалу від 22 жовтня 2021 року, суд апеляційної інстанції виходив з відповідності апеляційної скарги вимогам статті 356 ЦПК України та подання її у строки, визначені статтею 354 ЦПК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 3 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2021 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 24 вересня 2021 року, ухвалу Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 3 листопада 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення скарги у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку судів попередніх інстанцій про те, що належним органом для пред`явлення до виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду міста Києва від 29 липня 2021 року є ВПВР управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), оскільки цей орган є боржником за вказаним виконавчим документом і не може здійснювати заходи примусового виконання рішення відносно себе.
Заявник вказує про відсутність у правовідносинах висновку Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" у випадку пред`явлення виконавчого документа на примусове виконання до органу державної виконавчої служби, який є боржником за цим виконавчим провадженням.
Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права постановив ухвалу про відкриття апеляційного провадження одноособово, що суперечить висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року
у справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) та висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 2 червня 2021 року
у справах № 1306/596/2012 (провадження № 61-18557св20) і № 204/7246/13-ц (провадження № 61-14137св19), від 1 вересня 2021 року
у справах № 203/642/14-ц (провадження № 61-18080св20) і № 761/24136/15-ц (провадження № 61-6478св21), від 6 жовтня 2021 року у справі № 755/1861/19-ц (провадження № 61-8762св21) та від 20 жовтня 2021 року справі № 2-2548/08 (провадження № 61-874св21).
На думку заявника, наслідком постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження з порушенням процесуального права є скасування постанови, прийнятої за результатом розгляду апеляційної скарги.
Позиція інших учасників справи
8 лютому 2022 року заступник начальника відділу правового забезпечення Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Юлдашев Ю. М. надіслав на електронну пошту Верховного Суду відзив на касаційну скаргу.
9 та 10 лютого 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду клопотання про залишення без розгляду відзиву заступника начальника відділу правового забезпечення Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Юлдашева Ю. М., в якому посилався на пропуск строку для його подання та відсутність у його підписанта повноважень діяти від імені державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Гатинюк Т. Ю.
Враховуючи, що ухвалу касаційного суду, якою встановлено десятиденний строк з дня її вручення для подання відзиву, ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України отримав 26 січня 2022 року, а відзив подано до Верховного Суду 9 лютого 2022 року - з пропуском строку, встановленого цим судом, такий відзив підлягає залишенню без розгляду і не враховується колегією суддів під час касаційного перегляду справи. При цьому реєстрація одержаної ухвали Верховного Суду в реєстраційно-контрольній картці Міністерства юстиції України 28 січня 2022 року не свідчить про додержання вказаного строку, а клопотання про його продовження заступник начальника відділу правового забезпечення Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Юлдашев Ю. М. не заявляв.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи
заявника про:
- порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права;
- відсутність у подібних правовідносинах висновку Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження";
- постановлення Київським апеляційним судом ухвали від 22 жовтня 2021 року про відкриття провадження у справі неповноважним складом суду (суддею одноособово) суперечить правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20).
Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що постановою Верховного Суду від 7 липня 2021 року у справі № 761/13085/14-ц
(провадження № 61-12576св19) задоволено частково скаргу ОСОБА_1 у частині зобов`язання ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та зобов`язано цей відділ вирішити процесуальне питання про відкриття відповідного виконавчого провадження за виконавчим листом від 19 лютого 2020 року у справі № 761/13085/14-ц.
На виконання вказаної постанови Верховного Суду 29 липня 2021 року Шевченківський районний суд міста Києва видав виконавчий лист, який заявник пред`явив до ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України.
10 серпня 2021 року державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Гатинюк Т.Ю. винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи і перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та додержання норм процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон, тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках - на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до статті 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" систему примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.