Постанова
Іменем України
11 січня 2023 року
м. Київ
справа № 336/3599/20
провадження № 61-15512св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна казначейська служби України, Запорізька обласна прокуратура,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2021 року у складі судді Жупанової І. Б. та постанову Запорізького апеляційного суду від 18 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Маловічко С. В., Подліянової Г. С.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Запорізької обласної прокуратури про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури та суду.
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України, Запорізької обласної прокуратури про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури та суду.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2019 року в справі № 336/4043/14-к, який залишено без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року та ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2020 року, його визнано невинуватим та виправдано у зв`язку з недоведеністю його вини у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Також, у цій справі вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20 квітня 2016 року, його було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі статті 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком один рік і покладено на нього обов`язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції. До скасування Верховним Судом вироку Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2015 року та ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 20 квітня 2016 року він відбув це покарання, що підтверджується ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2017 року.
Починаючи із 26 квітня 2010 року - дня порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за частиною третьою статті 190 КК України по 21 травня 2020 року - постановлення ухвали Верховним Судом, перебуваючи під слідством та судом протягом 123 місяців, він зазнав моральної шкоди, яка виразилася у порушенні нормальних життєвих зв`язків, погіршенні стосунків із оточуючими, негативних змінах в емоційному стані, що надає йому право на отримання компенсації на підставі положень статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
Позивач вважав, що завдана йому моральна шкода має бути компенсована з розрахунку, виходячи з мінімального розміру відшкодування, передбаченого та гарантованого частиною третьою статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", за 123 місяці.
Крім того, позивач вважав, що він має право на відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 75 500,00 грн, які понесені ним під час кримінального провадження в сумі 60 500,00 грн, та під час розгляду цієї цивільної справи в сумі 15 000,00 грн.
Із урахуванням наведених обставин, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на його користь на відшкодування моральної шкоди з розрахунку однієї мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи, за весь час кримінального переслідування - 123 місяці, починаючи з 15 лютого 2010 року по 21 травня 2020 року, що становить 738 000,00 грн, та відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 75 500,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 у цій справі задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 60 500,00 грн на відшкодування майнової шкоди та 682 258,00 грн на відшкодування моральної шкоди. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 15 000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що незаконність перебування ОСОБА_1 під слідством і судом встановлена виправдувальним вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2019 року, який залишений без змін після апеляційного та касаційного оскарження, отже позивач має право на відшкодування спричиненої йому незаконним притягненням до кримінальної відповідальності моральної та майнової шкоди за рахунок держави. Незаконне кримінальне переслідування ОСОБА_1 тривало з 06 травня 2010 року до 28 жовтня 2019 року, що становить 113 місяців і 22 дні, з розрахунку мінімальної заробітної плати у розмірі 6 000,00 грн, що діє на час розгляду справи.
Витрати на правову допомогу позивач здійснив у зв`язку з безпідставним притягненням його до кримінальної відповідальності, відшкодування таких витрат передбачено законом, а тому такі витрати незалежно від того, на якій стадії розгляду кримінальної справи були понесені, підлягають відшкодуванню позивачу, як майнова шкода, спричинена незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
Також, суд вважав доведеними судові витрати на правничу допомогу в заявленому позивачем розмірі 15 000,00 грн.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 18 серпня 2021 року апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Запорізької обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 лютого 2021 року змінено, зменшено розмір стягнутої на користь ОСОБА_1 моральної шкоди до 643 600,00 грн та стягнено 60 500,00 грн на відшкодування майнової шкоди, 643 600,00 грн на відшкодування моральної шкоди та судові витрати у розмірі 15 000,00 грн з держави за рахунок коштів Державного бюджету України. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що загальний період, коли права позивача були обмежені, становить 107 місяців 8 днів, враховуючи виключення із зазначеного позивачем у цій справі періоду обмежень часу після набрання законної сили реабілітуючим рішенням з 09 липня 2012 року по 23 січня 2013 року - скасування судом касаційної інстанції рішення суду, на підставі якого реабілітуюче рішення відносно позивача набрало законної сили. Також, шкода підлягає компенсації саме за рахунок держави за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується із судовою практикою Верховного Суду (постанова від 14 липня 2021 року у справі № 310/2397/19).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2021 року до Верховного Суду, Запорізька обласна прокуратура, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити рішення судів попередніх інстанції в частині стягнення на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України 15 000,00 грн судових витрат, зазначивши суму до стягнення 13 155,00 грн, в іншій частині судові рішення залишити без змін.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
12 жовтня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Петрова Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою Запорізької обласної прокуратури, витребувано її з Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
30 листопада 2022 року проведено повторний автоматизований розподіл та розподілено справу колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 10 січня 2023 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Ігнатенко В. М., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Стрільчук В. А.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі Запорізька обласна прокуратура посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.
У касаційній скарзі Запорізька обласна прокуратура зазначає, що суди не врахували, що позов задоволено частково, а тому понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Доводи інших учасників справи
Від учасників справи не надходило відзиву на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що Комунарський районний відділ Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області з 27 січня 2010 року здійснював досудове розслідування кримінальної справи № 41006 пр за ознаками вчинення злочину, передбаченого за частиною першою статті 162 КК України на підставі постанови про порушення кримінальної справи від 27 січня 2010 року.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2012 року кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 за частиною першою статті 162 КК України була закрита та ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі пункту "в" статті 1, статті 6 Закону України "Про амністію".
Постановою старшого слідчого прокуратури Комунарського району м. Запоріжжя від 22 березня 2010 року з кримінальної справи № 41006 пр виділено матеріали відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого статтею 190 КК України, для проведення додаткової перевірки за статтею 97 КПК України.
03 квітня 2010 року порушено кримінальну справу № 6161006 за фактом шахрайських дій у відношенні потерпілого ОСОБА_2, а 26 квітня 2010 року в межах цієї ж кримінальної справи порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за частиною третьою статті 190 КК України.
Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя 05 квітня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 09 липня 2012 року, ОСОБА_1 у пред`явленому звинувачені у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 190 КК України, визнано невинним та виправдано за недоведеністю (а. с. 74-83 т. 1).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2012 року вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2012 року і ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 09 липня 2012 року скасовано, справа направлена на новий судовий розгляд (а. с. 71-73 т. 1).