ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2023 року
м. Київ
справа № 320/2342/19
адміністративне провадження № К/9901/3522/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 320/2342/19
за позовом ОСОБА_1 до Гостомельської селищної ради Київської області, третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року (прийняте у складі головуючого судді Щавінського В.Р.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року (ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді - Василенка Я.М., суддів: Кузьменка В.В., Шурка О.І.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Гостомельської селищної ради Київської області (далі - відповідач), третя особа - ОСОБА_2, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Гостомельської селищної ради від 04.04.2019 № 845-50-VII "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2".
2. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що при прийнятті оскаржуваного рішення Гостомельською селищною радою Київської області не враховано норми Земельного кодексу України та Водного кодексу України, стосовно нормативних розмірів прибережних захисних смуг водойми, яка знаходиться біля спірної земельної ділянки.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
4. Судові рішення обґрунтовані тим, що земельна ділянка щодо якої було прийняте спірне рішення, згідно плану зонування території (зонінг) селища Гостомель, затвердженого рішенням Гостомельської селищної ради має цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). При наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2, орієнтовною площею 0,0356 га, відповідачем дотримано прибережні захисні смуги площею 50 метрів, що підтверджується наявним у справі викопіюванням з Генерального плану селища Гостомель.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. 03 лютого 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди помилково послались на генеральний план населеного пункту, як на землевпорядний документ, що очевидно не відповідає призначенню, зважаючи на його містобудівельну, архітектурну складову. Позивач наголошує на відсутності документації із землеустрою встановлення меж ставка та прибережної захисної смуги навколо нього.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 лютого 2020 року визначено склад колегії суддів: Стрелець Т.Г. (головуючий суддя), Стеценка С.Г., Тацій Л.В.
Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
Відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суд не надходило.
Верховний Суд ухвалою від 16 січня 2023 року прийняв до провадження зазначену касаційну скаргу та призначив до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 17 січня 2023 року.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 3210945900:01:076:5686, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Гостомельською селищною радою на засіданні ради прийнято рішення № 845-50-VII від 04 квітня 2019 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_2".
Вказаним рішенням гр. ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,0356 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1 .
Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки на її думку, відстань між земельною ділянкою, яка буде сформована для третьої особи, та урізом води водного фонду складе менше 50 метрів, що в свою чергує, порушує вимоги статті 88 Водного кодексу України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Предметом розгляду даної справи є дотримання відповідачем нормативних розмірів прибережних захисних смуг водойми в селищі Гостомель при прийнятті спірного рішення.
З огляду на предмет позову, колегія суддів КАС ВС дійшла висновку, що ОСОБА_1 звернувшись до суду з даним позовом захищає свої екологічні права.
В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною першою статті 3 Земельного Кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно частини сьомої статті 118 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини першої статті 122 Земельного Кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Частиною шостою статті 186 Земельного Кодексу України передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
9. Статтею 58 Земельного Кодексу України, що відповідає змісту статті 4 Водного Кодексу України визначено склад земель водного фонду. До земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.
Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.
Отже, до земель водного фонду також належать землі, які за своїм призначенням сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.
Правовий режим прибережних захисних смуг визначається положеннями статей 60 - 62 Земельного Кодексу України та статей 88, 89 ВК України.
10. Положеннями статті 88 Водного Кодексу України встановлено, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.